Вже вкотре Московія продемонструвала зверхність та невігластво до Української Церкви й нашого народу.
Самі попросили написати листа Патріарха Філарета на розгляд Собору для примирення й налагодження діалогу, а натомість розповсюджують провокативну інформацію, говорячи про якесь покаяння перед Російською Церквою за гріх розколу.
Коли Московія проголосила автокефалію своєї Церкви і відокремлення від Константинополя й Києва, то на їхню думку це було канонічно, а якщо Українська Церква забажала відокремитись від Московії (куди була насильно приєднана), то це – неканонічно. То хіба це не технологія подвійних стандартів, які демонструє Московія на протязі століть.
Але якщо з московськими посіпаками та прихильниками «руського міра» все й так давно зрозуміло, то чому наші люди навіть дотепер (коли «братній» народ розпочав війну проти нас) дають можливість московським церковникам себе обманювати та собою маніпулювати ( на основі їхнього бачення церковних канонів і церковної історії), бо повчаючи канонам й правилам церковним – вони їх свідомо перекручують та спотворюють, наголошуючи на своїй особливій канонічності й особливій благодатності. Ще дотепер нашим людям з іншого керівного центру вказують до якої Церкви ходити можна, а до якої – ні. 
Українську Православну Церкву Київського Патріархату та її предстоятеля Патріарха Філарета ось вже 25 років обливають брудом з Московії та з її українського філіалу, але Церква стоїть, утверджується й примножується, бо з нею правда, а де правда – там і є Бог. 
Ті, хто демонструє сьогодні зневагу до нашої Церкви й Патріарха, проявляють свою неосвіченість й необізнаність в церковних справах, та коли Українська Православна Церква Київського Патріархату (яка дефакто вже є і Автокефальною і Помісною Церквою), отримає визнання від Константинопольського Патріарха, бо воно вже мало бути давно, так як Київська Митрополія знаходилась в юрисдикції Константинополя майже 700 років, то їм буде соромно за ту діяльність і за ті висловлювання, що вони демонстрували усі ці роки. 
Прийшов час визначатися на чиїй ви стороні, чи на стороні правди – чи на стороні прихильників «руського міра», які на усіх фронтах наступають, як на українську державу, так і на Українську Церкву, бажаючи їм занепаду.
Бог і Його правда сьогодні на стороні України й українського народу.
З нами Бог і Україна!