Таїнство Причастя (Євхаристія)

«Причастя, або Євхаристія, є таїнством, у якому хліб і вино, під час Літургії, силою та дією Святого Духа перетворюються, або переосутнюються, на істинне тіло й істинну кров Господа Ісуса Христа на спомин страждань Його і смерті, і для причастя православних християн, на відпущення гріхів і на життя вічне» (Догматичне богослів’я).

Таїнство Святого Причастя установив Сам Господь наш Ісус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх страждань і смерті. Він Сам звершив це Таїнство: ‘’Взявши хліб і подякувавши, розламав і подав учням, промовивши: «Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на спомин про Мене. Також, узявши чашу і подякувавши, подав їм, кажучи: пийте з неї всі; це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене» (Див.: Мф. 26, 26–28; Мк. 14, 22–24; Лк. 22, 19–24; 1 Кор. 11, 23–25).

Євхаристія у перекладі з грецької (ευχαριστία) означає подяка. В цьому основоположному таїнстві Церква приносить подячну, похвальну, умилостивливу й молитовну жертву Богові за спасіння всіх людей –  живих і помер­лих. Громадське богослужіння, на якому здійснюється Євхаристія, називається літургією (від грец. літос – громадський, ергон –  служба). На відміну від інших бо­гослужінь (ранньої, вечірні, часів), де Господь наш Ісус Христос присутній однією Своєю благодаттю, тут Він перебуває безпосередньо, істинно Пречистим Тілом Своїм і Святою Своєю Кров'ю, і не лише перебуває, а й живить ними віруючих. Причащаючись Страшних Христових Таїн, ми уподібнюємося до святих апо­столів, зібраних на Тайну вечерю, де Господь встано­вив таїнство Святого Причастя. Але ще до цього апо­столи Христові чули слова свого Вчителя про таїнства Тіла й Крові Його: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не пи­тимете Його Крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним пит­тям. Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6, 53–56).

Той, хто бажає причаститися, повинен достойно приготуватися до цього Святого Таїнства, адже причасник, під виглядом хліба й вина, споживає саме Тіло і Кров Ісуса Христа. Приготування до Причастя триває кілька днів (щонайменше три) і належить, як до тілесного, так і до духовного життя людини.

Підготовка до Таїнства Причастя повинна полягати не лише в говінні протягом певної кількості днів, не тільки в здійсненні певного молитовного правила, не лише в обов’язковій Сповіді, але й у постійній аскетичній роботі над своїм серцем з метою викорінення з нього гріхів і пристрастей, які заважають нам любити Бога й інших людей по-справжньому. Але ж у кожної людини, навіть у найбільш благочестивої, їх чимало.

Хто, приміром, може сказати, що він ніколи не грішить ласолюбством, не сквернить свого серця хтивими помислами? Хіба серед нас є такі люди, які ніколи не відчували недугу сріблолюбства й жадібності, ніколи не гніваюлися й не дратувалися, не впадали у смуток і зневіру, коли щось не складалося в житті? Хто може сказати, що він ніколи не заздрив більш успішному колезі, не переймався марнославством і гордощами, коли сам досягав успіху? Повсякдень ми впадаємо в малі й великі гріхи, осквернюючи свою душу й тіло. Як же ми насмілюємося в такому стані приймати в себе Пречисте Тіло і Кров Господні?

Так, усі ми вражені пристрастями, але Церква, як та мати, яка любить своїх нетямущих дітей, готова терпляче, безмежну кількість разів омивати нас у Таїнстві Сповіді від накопиченого гріховного бруду, щоб ми могли неосудно прийняти в себе Христа. Адже через Причастя — небесний хліб життя — підтримується наше духовне життя.

Якщо ми довгий час не підходимо до Чаші, то поступово впадаємо в духовну байдужість, нечутливість, і, зрештою, душа наша починає жити в пеклі ще до смерті нашого тіла. 

Як підготуватися до святого Причастя?

Тілесне приготування складається передусім зі стриманості тіла від фізичних насолод (статеве життя) і обмеження в їжі (піст). У дні посту вилучається з раціону їжа тваринного походження – м’ясо, молочні продукти і риба. Їжа  вживається тільки в помірній кількості. Розум у ці дні не повинен розсіюватися на життєві дрібниці. Слід також уникати різноманітних розваг.

Духовне приготування до Причастя складається з домашньої молитви, відвідування богослужінь та роздумів про власні гріхи. У дні приготування необхідно старанно молитися вранці й увечері, вичитуючи  ранкові й вечірні молитви (вони є у молитовнику). Напередодні Причастя треба бути на вечірній службі і прочитати вдома особливе молитовне правило, яке духовно готує до Причастя. Правило містить у собі канони до Ісуса Найсолодшого, до Пресвятої Богородиці й Ангела Охоронителя (у молитовнику це правило називається  «Правило до св. Причастя»).

Після опівночі вже не можна вживати їжі, пити й курити, щоб прийняти Святі Дари Тіла і Крові Спасителя натщесерце. Зранку, після ранкових молитов, прочитується друга частина молитовного правила до св. Причастя, яка складається з покаянного канону і 10 молитов перед св. Причастям (у молитвословах ці чини називаються  - «Послідовність до св. Причастя» і «Молитви перед св. Причастям»).

Причасник повинен вчасно прийти зранку на богослужіння і покаятися у своїх гріхах у таїнстві Сповіді, яка відбувається під час Божественної Літургії.
Слід зауважити, що вищенаведена підготовка до св. Причастя стосується тільки дорослих причасників. Діти до 7 років можуть причащатися без сповіді і без будь-якої підготовки до неї. Але якщо дитина вже усвідомлює свої вчинки, тоді, за власним бажанням, вона може готуватися до Причастя полегшеним постом і читанням із батьками кількох молитов перед св. Причастям.

Скільки разів на рік причащатися.

«… Якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі» (Ін. 6, 53). Людині, яка знає Євангеліє, не треба пояснювати, яка велика Святиня Тіло і Кров Христа, чому без Причастя неможливо успадкувати життя вічне (про це говорив Сам Господь у бесіді з юдеями, Євангеліє від Іоана, розділ 6). Православна людина знає і те, що до таїнства треба ставати після ретельної підготовки, яка має на меті очищення душі. Тому багато віруючих причащаються рідко, бо не можуть знайти в собі сил і часу для досконалої підготовки. Але хоч би скільки людина готувалася, по-справжньому вона не буде цілком достойною Божественних Таїн. (Із вищесказаного не випливає, що готуватися зовсім не треба). Церква дає право вирішувати питання про частоту Причастя священикам. Саме із духовним отцем і слід узгоджувати, як часто причащатися, як довго і як строго готуватися перед цим. У всякому разі, якщо людина сповідує православ’я і хоче жити за Законом Божим, вона повинна щонайменше раз на рік причащатися Тіла і Крові Христових – інакше можна відпасти від Церкви. Церква, у свою чергу, наставляє про те, що причащатися треба частіше – хоча б п’ять разів на рік: по одному разу під час багатоденних постів, а також у день тезоіменитства (іменин).     
Звісно, причащатися не можна «для галочки», заради виконання певних кількісних норм. Таїнство Євхаристії має стати для православного християнина потребою душі, без здійснення якої неможливо прожити.

 Таїнство Причастя у нашому храмі відбувається у дні відправлення Божественної Літургії під час служби.
 


 Таїнство Покаяння (Сповідь)

«Покаяння – це Таїнство, встановлене Богом для відпущення гріхів, зроблених після хрещення, тому називається отцями Церкви другим хрещенням. У цьому Таїнстві віруюча людина зі щиросердним визнанням гріхів і з твердими намірами виправити своє життя сповідує (розкриває усно) свої гріхи перед священиком, через якого видимо отримує прощення гріхів, а невидимо гріхи відпускаються Самим Господом нашим Ісусом Христом»  (Догматичне богослів’я).

Сам Ісус Христос дав святим апостолам, а через них і всім священикам, владу відпускати (прощати) гріхи: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться; на кому залишите – залишаться» (Ін. 20, 22–23). Крім того, Христос Спаситель ще раніше двічі виголосив  обітниці про це Таїнство. Перша була проголошена апостолові Петру, коли той від усіх апостолів  визнав Христа Сином Божим: «І дам тобі ключі від Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на  небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах» (Мф. 16, 19); у наступній Господь засвідчив уже всім апостолам: «Якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі» (Мф. 18, 17–18).

Таїнство Хрещення змиває попередні гріхи, але не визволяє христия­нина від них упродовж наступного життя. Завдяки хрещен­ню і пізнається жахливість гріха, як відступлення від Христа, осквернення і викривлення образу Божого в собі під впливом зовнішніх спокус та власних пристра­стей. У безперервній боротьбі з гріхом, яка триває про­тягом усього земного життя людини, не обходиться без тимчасових поразок, відступів і падінь. Але хоч би якими  великими були гріхи людські, милосердя Боже нескінченне, а щедроти Його незліченні. Господь знову піднімає грішних, дарує їм усвідомлення своїх гріхів, розкаяння й духовну силу для перемоги над злом. Гос­подь «не хоче смерті грішника»(Єз. 33, 11), бо саме за них, грішних, Він і прийняв страждання та хресну смерть. «Якщо кажемо, що не маємо гріха, обманюємо самих себе, і правди немає в нас. Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші й очистить нас від усякої неправди» (1 Ін. 1,8–9).

Головна частина таїнства Покаяння – сповідь – була відома християнам уже за часів апостолів, про що свідчить книга “Діяння Апостолів” (19, 18): «Багато хто із тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої».
У сучасній богослужбовій практиці таїнство Покаяння тісно прив'язане до таїнства Причастя. Тому ті, що хочуть причаститися Тіла й Крові Господньої і прийняти через них у своє серце Христа, повинні спочатку очиститися від своїх гріхів через покаяння, бо тільки на чисту душу може зійти благодать Божа.
 
У нашому храмі таїнство Покаяння у вигляді індивідуальної сповіді перед Богом, при якій свідком є священик, відбувається у дні відправлення Божественної Літургії під час служби.