Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  



Рекомендуємо


УПЦ Київський Патріархат: Офіційний веб-сайт — www.cerkva.info






Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

Спогади про доброго пастиря

Спогади про доброго пастиря

В 2018 році виповнюється десять років, як відійшов із земного життя один з найстарших духовних пастирів Васильківщини – протоієрей Миколай Вишенський (1936-2008).
Дев’ятого вересня 2008 року, на 73-му році життя перестало битися серце настоятеля Свято-Михайлівського храму с. Кожухівки – протоієрея Миколая Вишенського. Тридцять три роки ревно і щиро служив він Церкві Христовій у сані священика, здобувши сердечну прихильність і глибоку пошану серед парафіян та всіх тих, хто знав його особисто.
Народився отець Миколай у с. Новосілки Кагарлицького району на Київщині 15 січня 1936 року. Після закінчення школи проходив строкову військову службу в Збройних силах. Демобілізувавшись, отримав світську освіту і деякий час працював на різних посадах будівельної галузі, починаючи від майстра і закінчивши начальником дільниці БМУ. Але будучи глибоко віруючою людиною продовжував шукати Бога і відчував себе інструментом в руках Господніх. Тому подальша доля отця Миколая була вирішена. Залишивши світські посади й славу світу цього, він вступає до Одеської духовної семінарії, яку в 1972 році закінчує з відзнакою. І того ж року він вступає до Московської духовної академії.
У 1975 році в Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва був рукоположений в сан священика єпископом Варлаамом (Ільющенко) і призначений настоятелем відразу двох храмів Васильківського благочиння на Київщині: Свято-Михайлівського храму с. Кожухівка (1820р.) і Свято-Онуфріївського храму с. Липовий Скиток (1705р.). Знадобилося дуже багато сил і терпіння, щоб підтримувати в належному стані дві напівзруйновані дерев’яні церкви. Це було потрібно ще й для того, щоб влада для них зберегла статус історичних пам’яток. У храмах небуло опалення, і взимку, при великих морозах, навіть не кожний міг вистояти всю літургію. Прийнявши храми в аварійному стані, отець Миколай доклав багато зусиль для їхньої реставрації. Цим він заслужив велику повагу, як від священноначалія, так і серед парафіян. За часів радянської влади, в богоборницькі часи, настоятель неодноразово відстоював храми від закриття.
Після розпаду Радянської імперії, із здобуттям Україною незалежності, протоієрей Миколай Вишенський був одним із перших на Київщині, хто підтримав тодішнього Блаженнійшого митрополита, а нині Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета та його ідею – створення Помісної Церкви в Україні. Отець Миколай доклав чимало зусиль для утвердження й роз’яснення ідеї автокефалії на початку 90-х років минулого століття, у період становлення Української Православної Церкви Київського Патріархату на Київщині.
Як настоятель двох храмів і духовний опікун над багатьма навколишніми селищами, отець Миколай був невтомним працівником і ревним пастирем на ниві Христовій, готовий на всякий послух на благо святої Православної Церкви. За свою ревну пастирську діяльність удостоєний багатьох архієрейських нагород. Парафіяни поважали свого пастиря за щире серце і добре батьківське ставлення до них. Він був освіченим і ерудованим священиком, і кожний хто приходив до нього за порадою й втіхою, не залишався без підтримки й розради. Про те свідчать ті факти, що за молитовною підтримкою і духовними настановами приходили й приїздили християни за десятки кілометрів не тільки із Васильківщини, але й жителі Києва, Фастова, Макарова, Броварів, Білої Церкви та інших міст. Після звернення до Бога через отця Миколая, вони завжди отримували зцілення від духовних й тілесних недугів, адже він вкладав у молитву за паству, яку довірив йому Господь, усю свою душу. Ним було ініційовано та реалізовано декілька благодійних проектів, покликаних підтримати та допомогти тим, хто був соціально незахищений в суспільстві. За своє багаторічне пастирське служіння настановив і рекомендував на навчання в духовні школи багатьох кандидатів в священство, які, отримавши різні ступені священства, сьогодні несуть обов’язки священнослужителів на ниві Христовій. 
Протоієрей Миколай Вишенський і справді був непересічною особистістю, тому ставлення до нього було різним. Якщо у одних він викликав повагу й шанування за своє благочестя, то в інших, які не сприймали його відсторонення від матеріальних й тимчасових земних благ, - осудження та зневагу. Але його пастирська діяльність і особистий духовний подвиг нікого не залишали байдужим. Це був священик, який більше турбувався про храм і парафіян, ніж про особисте життя.
Згадуючи в річницю про життєвий шлях отця Миколая і вшановуючи його світлу пам'ять, ми віримо в те, що Господь наш Ісус Христос воздасть йому таку нагороду, якої він справді заслуговує за своє віддане і ревне служіння Церкві Христовій.
Усі ті, хто знав, любив і поважав духовного наставника – протоієрея Миколая Вишенського, молитовно приєднуються до нас у зверненні до Милосердного Господа за вічний спокій його душі.
Клірик храму «Введення в храм Пресвятої Богородиці», протоієрей Григорій Фоя, кандидат богослов'я.

Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.




Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

17 жовтня. Неділя

свщмч. Єрофея, єп. Афінського

свт. Варсонофій, єп. Тверський

Сщмч. Єрофея, єп. Афiнського (І). Знайдення мощей свт. Гурiя, архиєп. Казанського, i Варсонофiя, єп. Тверського (1595). Блгв. кн. Володимира Ярославовича, Новгородського, чудотворця (1052). Прпп. Елладiя i Онисима, затворників Печерських, в Ближнiх печерах (ХІІ–ХІІІ). Прп. Аммона, затворника Печерського, в Дальнiх печерах (ХІІІ). Мчч. Гаїя, Фавста, Євсевiя i Херимона (ІІІ). Сщмч. Петра Капiтолiйського (ІІІ–ІV). Мцц. Домнини та дочок її Вiринеї (Вероніки) i Проскудії (Просдоки) (305–306). Прп. Амона (бл. 350). Прп. Павла Препростого (ІV). Мчч. Давикта (Адавкта) i дочки його Калiсфенiї (ІV). Свт. Стефана Щиляновича (1515, Серб.).

18 жовтня. Понеділок

свт. Дионисій Олександр.

Московські святителі

мц. Харитина

Мц. Харитини (304). Свтт. Петра, Олексiя, Іони Київських, Филипа i Єрмо­гена, Московських i всiєї Руси чудотворцiв. Прпп. Дамiана, пресвiт., цiлителя (1071), Єремiї (бл. 1070) i Матфея (бл. 1085) прозорливих, Печерських, в Ближнiх печерах. Прп. Харитини, княгинi Литовської, яка  в Новгородi подвизалася (1281). Сщмч. Дионисiя, єп. Олександрiйського (264–265). Мц. Мамелхви Персидської (бл. 344). Прп. Григорiя Хандзойського (861, Груз.).

Парафіяльна школа

Публікації

Вітальне слово протоієреєві Сергію Петленку, з нагоди 60-річчя від дня народження

Всечесний отче! Мало хто із нас до кінця розуміє своє покликання і служіння. Тільки Богу відомо наскільки кожного хрест його служіння є тяжким і тернистим. Стоячи перед Вами у цей світлий день ми радіємо, що саме Ви несете цей хрест настоятеля нашої громади, - наголосив о. Григорій у своєму вітальному слові.

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя