Слово «саван» походить від грецького SINDON — «лляне полотно», в давнину — частина полотна, призначена для щоденного ржитку, наприклад для простирадл, і т. д.
Саван Туринський, або Плащаниця, зберігається в Турині понад чотирьохсот років. Це досить велике полотно прямокутної форми, завдовжки 4 метри 36 сантиметрів і завширшки 1 метр 10 сантиметрів.

Полотно, щільне і міцне, виткане з чистого льону, жовтуватого забарвлення. З 1534 р. підшите білим голландським полотном для зберігання після пожежі 1532 р. По всій довжині полотна залишилися сліди випалин, як би обрамлюючи видимий на ньому двійний відбиток Чоловіка — спереду і з боку хребта.

Щільність переплетень тканини близько 34/100 мм. Це більше, ніж у звичайних полотнах, які використовуються для покриття матраців. Тканина м`яка і легко складається. Вага близько 2,45 кг.
До полотна належить частина тканини у верхньому куті, завдовжки близько 8 см, вона не суміщається з кінцями полотна (швидше за все, відрізана). В давні часи існував звичай притримувати полотно руками під час масових публічних виступів, тому краї полотен швидко зношувалися та обтріпувалися. Недостатні фрагменти були довгі, розміром 35 х 15 см.

Нижня частина Савана (Плащаниці) має також переплетення тканини косого рисунка, що створює ефект «риб`ячого скелета». Нерегулярні переплетення добре помітні на правій стороні полотна, у верхній його частині, що показало просвічування, виконане у 1978 р. Існує припущення, що у нижню частину полотна під час публічних виступів загортали важку палицю для тримання полотна.

Спочатку Саван (Плащаниця), мабуть, був довший приблизно на ЗО см. Існує багато припущень і конкретні інформації про те, що невеликі кусочки відрізались як реліквії для церков та монастирів.
По краях полотна йде голуба строчка. До верхнього краю Савана, складеного згідно з традицією: зверху — вид людини, що дивиться вліво, — у 1868 році Марією Клотільдою ді Савоя пришитий кусок тканини для прикриття і зберігання портрета, коли Саван складений і зберігається у реліквіярі.

 

Спеціаліст з текстильного виробництва Вірджініо Тімоссі дослідив Саван у 1931 р. Він встановив, що полотно зіткане не дуже складним способом. Підтвердження отримане від Сільвіо Курто, викладача єгиптології Туринського університету, керівника відділу єгипетських експонатів, який з 16 по 18 червня 1969 р. був членом комісії, що досліджувала Саван за дорученням кардинала Мішеля Пеллегріна, архієпископа Турина.

Зіткане полотно відбілювали, використовуючи мак (PAPAVER SP., PAPAVERO ERACLEO.— Peg.). В результаті таких процедур полотно набувало натурального кольору. Паузиній (І ст. після Христа) уточнює, що «льон палестинський має дуже гарний жовтий колір. Галілея є центром вирощування льону у місцевості Арбеель».

Лляне полотно для Савана зіткане вручну. Кожне переплетення тканини складається з 70— 120 ниток, що змінюють середину в узор у вигляді «Z» в напрямку годинникової стрілки, на противагу узору «S», що йде в протилежному напрямку, популярному в Стародавньому Єгипті. Ця особливість дає підставу думати про сирійсько-палестинське походження полотна: полотна з переплетеннями у вигляді «Z» знайдені в Пальмірі (Сирія), Аль-Тар (Ірак) та в пустелі Іудейській.

Нерівномірне плетіння виконано простим способом на ручних примітивних гранках (кроснах). Переплетення в багатьох місцях нерегулярні і переплутані (неправильні).

Полотно зіткане за системою три на один: поперечна нитка протягнута у зворотньому напрямку над трьома і під одною серед ниток основи. Такий спосіб забезпечував міцність матеріалу. Косе переплетення вправо створює враження характерного «риб`ячого скелета», утворюючи шматочки-відрізки, завширшки близько 11 мм.

 

Походження Савана (Плащаниці) можна віднести до І ст. після Рідзва Христового, тим паче що в старих єгипетських захороненнях (Бені Ассан, 3000 років до Різдва Христового) знайшли рисунки із зображенням ткацьких верстатів (кросен), що використовувалися для ткання подібних полотен.

Лляні полотна в Єгипті ткали на великих кроснах. Якщо йде мова про полотна поховальні, нормальним є те, що ці полотна дуже швидко зігнивали через розкладання людського тіла. Але муміфікація покійного, завивання в декілька шарів полотна та всілякі пояси забезпечували довше зберігання поховальних полотен.

Дуже добре збережене поховальне полотно, датоване 1996 p., відноситься до 1784 року, має розміри 7 х 7 м, перебуває у музеї єгиптології в Турині.

Згідно з твердженням Курто, лляні полотна були тканиною PAR EXCELLENCE єгипетською до III століття після Різдва Христа. Існує припущення, що євреї оволоділи технікою ткацтва під час єгипетського полону. Однак Курто розрізняє два види тканин: полотна єгипетські майже завжди мали переплетення (полотняне), а тканина з рисунком «риб`ячого скелета» вказує на месопотамське або сирійське походження.

У часи Христа друга техніка ткацтва була поширена на Близькому Сході, в основному — у Сирії. Отже, полотно, використане для Савана, повинно було з`явитися у Палестині з найближчих регіонів, тобто з Месопотамії або Сирії. Шматки шовку, виткані системою три на один, були знайдені в Пальмірі (тепер Сирія). Інші схожі полотна походять з греко-римського періоду в Dura Europos, теж в Сирії.

Експерт у галузі ткацтва Вілліам Жеільманн, професор університету в Могунції (Німеччина), мав можливість дослідити декілька полотняних шматків, схожих на полотно Савана. Ці шматки полотна походили з Пальміри, датуються між І і II століттями нашої ери (після Різдва Христового). Один з фрагментів полотна витканий з таким самим візерунком, як і Саван.

Багато спеціалістів наводять достовірні дані про те, що в часи Христа техніка ткацтва узором «риб`ячого скелета» була відома і в Єгипті. Професор технології ткацтва Туринської політехніки Франко Тесторе відзначає, що цю техніку ткацтва знали в Єгипті вже понад 3400 років до Христа і що такі полотна використовувалися для виготовлення палаток (вживалась товста нитка) . Ткання у вигляді перевернутого «V» надає полотну більшої міцності та довговічності.

У Єгипті були знайдені два полотна II століття після Різдва Христового, зіткані взором «риб`ячого скелета». Тімоссі стверджує, що деякі проби полотен II тисячоліття до Христа та деякі ілюстрації полотен III тисячоліття до Христа вказують на те, що така техніка переплетення і ткання вже була відома. Полотна із захоронень в Кгаї та Мірім (2405 р. до Христа) містять переплетення по діагоналі (косі) під кутом 45°.

У захороненнях в Антиної (Верхній Єгипет, початок II століття після Різдва Христового) знайдено фрагменти шовкових полотен з взорами, схожими на переплетення Савана, але виконані технікою два на два, а не три на один. Слід відзначити, що й римляни в часи імператорів володіли технікою переплетень «риб`ячого скелета».

 

Габріель Віаль, спеціаліст Міжнародного центру досліджень стародавніх полотен при Музеї тканин у Ліоні (Франція), провів скрупульозне дослідження матеріалу, з якого зітканий Саван, і стверджує, що перше відоме полотно виконане такою ж технікою, як і те, що зберігається в Турині, хоча, можливо, і не є ідентичним до нього, і походить воно з другої половини XVI століття. Мова йде про полотно, що зберігається в Герентальсі (Бруклін) і приписується Маартіні де Босові. Зображення на полотні представляє Таємну Вечерю. Однак це не означає, що слід відкинути твердження, що Саван відноситься до І століття. Просто Саван — це не одиничний, а саме єдиний, винятковий екземпляр, оскільки інші не збереглися. Цей факт не повинен дивувати, якщо взяти до уваги те, що поховальні простирадла звичайно розкладалися разом з загорненими в них тілами.

Той факт, що в якийсь період не знайдено нічого, що могло бути ідентичними предметами, які існували в дану епоху, не відкидає їх наявності в попередні епохи. Це підтверджується наявністю самого Савана, на поверхні якого Віаль виявив два особливих шматочки на довших боках (короткі боки були вирізані з ширшого шматка полотна). Ці шматочки не були виявлені ні на одному з полотен, зітканих раніше XIX ст. На цій підставі не можна робити висновки, що Саван був зітканий у XIX ст.

Гільберт Раєс, директор Інституту технології тканин при університеті в Ганді (Бельгія), досліджував у 1973 р. декілька проб Савана, Лабораторні дослідження показали наявність бавовняних волокон, ідентичних GOSSYPIUM HERBACEUM, поширеному на Середньому Сході у часи Христа. На підставі цього Раєс виводить тезу і теорію, що Саван міг бути зітканий на верстатах, що використовуються для ткання з бавовни даного типу.

Джон Тир`єр, представник Манчестерського Текстильного Інституту (Великобританія), підкреслює, що бавовник не вирощувався у Європі ні в часи Христа, ні у середні віки, що говорить про правдоподібність тези про близькосхідне походження найдавнішого полотна, яке зберігається в Турині.

Також при дослідженнях методом радіовуглецевого аналізу, проведених в Оксфорді у 1988 p., на поверхні Савана виявлено бавовняні волокна. «Наявний на Савані бавовник, — уточнює Петер Г. Соург, директор лабораторії досліджень текстилю в Амбергарі (Великобританія), — представляє собою дуже тонке волокно темно-жовтого кольору, швидше за все, єгипетського походження і дуже старе.

На жаль, не можна цілком впевнено встановити, яким чином волокна бавовни опинилися на Савані, зітканому з льону.

Волокна з бавовни могли використовуватися у минулому для обновлення полотна або просто були вплетені в льон під час ткання».

Водночас, ніде немає жодного сліду волокон тваринного походження. Цей факт говорить про єврейське середовище, де строго дотримувались положення Правил

Мойсея, у яких вказувалось на окреме зберігання вовни і льону: «Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, з вовни й льону разом» (Втор. 22, 11).

 

Понадто, дослідників вражає наявність темних ліній та світлих трикутників, що проходять через всю довжину Савана на відстані близько 25 см від довших боків. Смуги і темні плями — це сліди пожежі, яка палала в Сан-Шапель у замку Шамбері (Франція) в ніч Св. Бар-бари (Варвари) з 3 по 4 грудня 1532 р. Над Саваном нависла небезпека повного знищення.

Полотно зберігалося складеним удвоє по ширині і вчетверо по довжині, що створювало 48 шарів. Перебувало воно в посрібленому реліквіярі, з якого падали краплини розплавленого металу, що підпалив в одному кутку декілька шарів полотна. При обстеженні виявилося, що пошкодження були симетричними. Крім того, вода при гасінні вогню та охолодженні палаючого ящика залишила багато патьоків у формі ромбів, що оточували сухі фрагменти полотна. Патьоки утворилися від води, в якій вже розчинилися різні домішки, що потрапили під час гасіння інших предметів.

Світлі трикутники — це сліди штопки вигорілих місць тканини. Монашки з Шамбері використали для штопки шматочки корпоралів.

До цього Саван уже був підгорілим, сліди цього підпалу вкладаються в дві лінії, рівновіддалені від слідів попередньої пожежі, і мають форму кілець, розташованих з боку хребта на рівні долонь фігури на Савані і на висоті ягодиць. Навколо кілець нема коричневих слідів, оскільки тканина миттєво обвуглилася. Виходячи з пошкоджень, полотно було складене вчетверо.

Відповідний ремонт полотна виконано різною технікою накидного стібка, що залишала вільними краї обгорілих місць, в яких проглядаються одиничні обвуглені нитки.

 

Свідчення про наявність попередніх обгорілих місць знаходимо і на копії Савану, зробленій в Шамбері у 1516р., за шістнадцять років до пожежі. Авторство копії Савана приписується Альбрехту Дюреру. В наш час копія зберігається у місті Лір (Бельгія) в церкві Св. Жом-маїре. На копії ясно помітні чотири групи плям, що точно відповідають діркам на Савані. Дюрер вважав, що це сліди крові, і намалював їх червоним кольором.

Деякі спеціалісти вважають, що попередні сліди об-горінь можуть бути результатом «проби вогнем», якій піддавався Саван 14 квітня 1503 р. Антоній Ляляїнг, князь Хоогштраєтенс, розповідає, що того року король Філіп І Прекрасний після повернення до Іспанії зустрів у Вурген-Брессі сестру Малгоріту Австрійську, дружину графа Фі-ліберта II ді Савойа. Сестра мала при собі простирадло (мається на увазі Саван), що був виставлений в присутності трьох єпископів, серед яких перебував Луїджі ді Жерревод, той самий, який здійснив державне дослідження Савана після пожежі в Шамбері. Потім, згідно з повідомленням Ляляїнга, з метою підтвердження його ідентичності, Саван «кип`ятили в рослинній олії, кидали у полум`я, багатократно відбілювали в зольному розчині, але всі спроби знищити зображення були марними».

Ці розповіді мають щось від легенди, але водночас дуже правдоподібно, що сліди пошкоджень на Савані можуть бути віднесені до пізніших термінів.

 

На ілюстрації рукопису Прауа, що знаходиться в Будапешті і датований 1192—1195 pp., скопійовано групи дірок — сліди, які залишилися після пошкодження Савана вогнем.

Представлена у верхній частині ілюстрації сцена помазання поховальними єлеями Христа, знятого з хреста, безперечно навіяна Саваном. Тіло оголене, на долонях, схрещених внизу живота, невистачає великих пальців, а вказівні за довжиною такі ж, як і середні. Внизу ілюстрації видно жінок, що прийшли з пахощами, і яким янгол показує порожнє простирадло.

Верхня частина зображеного на малюнку полотна має структуру переплетень «риб`ячого скелета», а червоні хрестики вкривають нижню його частину. Весь взір, в тому числі і хрестики, має кільця, розташовані в тому ж порядку, що й дірки, помітні на Савані. Можливе походження підпалин на Савані — до XII ст., а їх сліди доводять існування безцінного полотна вже у XII ст.

 

Поза всяким сумнівом, найбільшу увагу і особливий інтерес споглядача Савана викликають два слабовира-жених відбитки людського тіла в натуральну величину. Обидва зображення дотикаються головами і ступнями: одне відображає фігуру людини спереду, друге — з боку хребта. Зображення відокремлені простором без будь-яких сторонніх слідів.

Одна з картин Джованні Батисти Делья Ровере (XVII ст.) показує, яким чином тіло повинно було бути загорнуте в Саван, щоб його абриси (відбитки) були оформлені так, як описано. Саван розклали в довжину, і тіло з Савана поклали по один бік полотна, а друга частина покриває тіло з голови до ступнів. Швидше за все, Саван закріпили навколо тіла з допомогою поясів з тканини, і створювався ефект «упакування» трупа.

Два людських відбитки утворені плямами різного роду і різного кольору: абрис тіла — жовтуватим кольором (від кольору полотна вирізняється лише інтенсивністю забарвлення), а закривавлені місця — червонуватим.

Відбиток утворився двома різними способами. Проведені дослідження показали, що плями крові є результатом безпосереднього контакту з тканиною. За результатами проекції абрис тіла не має яскраво виражених контурів і по краях полотна колір поступово слабшає.

Злегка затемнене на Савані видиме зображення людського тіла дозволяє спостерігачеві на відстані ясно бачити абриси тіла. Виступаючі частини тіла залишили темні обриси, а впадини, заглиблення і пусті фрагменти — світліші. Тонкі відтінки ще більш ясно і чітко, краще, ніж на самому Савані, помітні на негативі.

Обидва абриси тіла мають довжину близько 2 м, але при визначенні приблизного росту Чоловіка з Савана необхідно враховувати довжину ступнів і, звичайно, складки полотна на тілі.

Два американських дослідники, інженер Кеннет Е. Стефенсон і філософ Гаррі Р. Гамбермас, так сформулювали опис Людини з Савана: «Це зображення чоловіка з бородою, зріст якого близько 1,78 м. Передбачають, що його вік 30 — 35 років і вага — близько 79 кг. Чоловік був фізично добре розвинений, мав добру фігуру, займався фізичною працею».

 

Дослідження видимих на тілі слідів дають підстави припускати, що Чоловік з Савана піддавався тортурам, його били нагайкою і розіп`яли на хресті. На обличчі — особливо помітно на передньому відбитку — видно сліди всіляких тортур: пухлини на чолі, надбрівних дугах, кістках щік, щоках, носі, шкіра з якого здерта. Однак вираз обличчя спокійний і величний.

Плечі видаються трохи піднятими. Помітні значних розмірів кривавий синець на висоті лівої лопатки і рана на правому плечі. Ці синці та рани можуть бути від PATIBULUM— поперечної перекладини хреста. З колін, особливо лівого, під час важких насильницьких падінь здерто шкіру.
На всій поверхні голови — сліди крові, що виступила з різних точок. Особливо яскраво вони помітні на шиї та чолі. На чолі і волоссі кривавиці утворили патьоки.

Зображення передньої частини обличчя — відсутнє. Це дозволяє припускати, що голова була схилена вперед, і в такій позі — RIGOR MORTIS — посмертне заціпеніння.

Добре помітні передпліччя і долоні, схрещені внизу живота, ліва долоня — на правій. Лікті напівзігнуті. На лівому зап`ястку — велика кривава пляма — результат великої рани. Оскільки права долоня частково прикрита лівою, струмені крові, що стікали вздовж передпліччя, вказують на наявність такої ж рани і на правому зап`ястку. Мова йде про рани, завдані великими цвяхами. Добре помітні випрямлені пальці рук, але немає відбитків великих пальців: ушкодження нерва цвяхами, вбитими в зап`ястки на висоті щілини Дестота, призводить до судомного стискання великих пальців.

З правого боку грудної клітки (на Савані це лівий бік, оскільки Саван — дзеркальний відбиток тіла) — велика рана у формі кола: вертикальна лінія — 4 см, горизонтальна — дещо менша, 1 см. Дослідження цієї рани свідчать, що завдали її вістрям піки. Середина рани знаходиться на висоті 5° правого міжреберного простору. Краї рани не затяглися, добре окреслені та рівні. Як і передбачалось, її завдали вже мертвому Чоловікові. Рана сильно кровоточила — залишилась пляма розміром 15x6 см. Крім крові, з рани витекла прозора рідина, яка, за результатами досліджень, виявилася сукровицею, що залишила слабкий слід, розливаючись поза місцями витоку крові.

На задньому боці полотна по всій його довжині на висоті грудної клітки видно кров з рани на боці, можливо, це сталося внаслідок загортання Савана навколо тіла.

На обох зображеннях фігури, передньої і задньої частин, видно сліди крові, регулярні на всій поверхні тіла. Кров застигла на ранах, різаних і битих, різного ступеня кровоточивості, часто паралельних і рівновіддалених, які виникли від повторюваних ударів нагайкою, яких нараховано близько 120, що розходяться півкругом по обидва боки. Швидше за все, Чоловіка з Савана били нагайками два кати з двох боків. Регулярні і симетричні рани були результатом застосування загострених костей на кінцях нагайок. Швидше за все, це були римські flagrum. Напрямок струменів крові дає підстави припускати, що під час побоїв нагайками тіло спочатку перебувало в напівзігнутому положенні, а потім — випрямлене.

Американський спеціаліст в галузі судової медицини Роберт Буклін досліджував всі сліди ран Чоловіка з Савана на полотні, особливо ті, що залишили закривавлені ступні. Відбиток однієї з них відтворює майже повний слід ступні. На ньому чітко помітні форми п`ятки і пальців. Всередині ступні знаходиться квадратна пляма, яка вказує напрямок проходження цвяха через ступню. Слід, залишений лівою ступнею, помітний дещо слабше.

З дослідження литок видно, що права залишила чіткіший відбиток, на якому помітні сліди ударів нагайкою. Дещо слабше помітний відбиток лівої литки. Через те, що ліва п`ятка піднята трошки вище, ніж права, можна припускати, що в момент посмертного заціпеніння ліва нога була зігнута, тому вона видається дещо коротшою за праву. Права нога, очевидно, впиралася безпосередньо на дерево, а ліва — на ступню правої. Обидві ноги виявилися прибитими цвяхами в позиції пальцями досередини, і в такій позиції вони заціпеніли посмертно.

 

Повернення зацікавленості полотном і пізнання того, що перед зйомками вважалося звичайним предметом культу, настали після фотографування Савана. Фотографія виявила особливі дані, про які до недавнього часу навіть і не припускали, дозволила побачити те, що неможливо було помітити неозброєним оком.

25 травня 1898 р. в Турині в рамках виставки сакральних предметів Саван виставили для загального огляду. За 8 днів виставки її відвідало понад мільйон осіб, якими керувала чи цікавість, чи побожність. Салезія-нин Натале Ногуієр де Маліяль, професор фізики і хімії, подав ідею сфотографувати Саван і представив свій проект королю Умберто І, який одразу ж відмовив, але потім дав згоду на фотографування.

Зйомку довірили адвокатові і фотографу Секондо Пії. Якщо прийняти до уваги стан фототехніки того часу, слід сказати, що це завдання було не з легких і простих. Перша спроба, здійснена 25 травня, завершилася невдало: через перегрів освітлювальними лампами потріскало матове скло, що оберігало глибокошановане полотно.

Згодом за три дні було здійснено ще одну спробу сфотографувати Саван і, незважаючи на певні труднощі, Пії вдалося зробити два знімки, які він почав проявляти у власній майстерні. Поступово почали вимальовуватися перші контури, а згодом і весь рисунок, виявляючи досі невидимі риси. Пії був здивований, оскільки рисунок на негативі був набагато яскравіший за той, що виднівся на полотні.

Як досвідчений фотограф Пії знав, що на негативі все представлене у зворотньому вигляді, тобто ясні поля повинні бути темними і навпаки. Як правило, негатив не дає повної картини і лише після насвітлення створюється нормальне зображення. А тут, на негативі,
з`явився позитив такий реальний, «якого Пії ніколи не бачив».

«Те, що побачив, примусило затремтіти його руки, — пише Джон Вальх, автор книги «THE SHROUD», — a волога пластина ледь не випала йому з рук. Обличчя з заплющеними очима стало напрочуд реальним».

Сам Пії так коментував це відкриття: «Зачинений в темряві і захоплений роботою, я був надзвичайно схвильований, коли, проявляючи негатив, вперше побачив на пластині Пресвятий Образ так ясно і чітко, що мене наче грім вдарив». Пригадуючи ці хвилини, він знову переживав сильне потрясіння і хвилювання. Виникало тремтіння, і обличчя фотографа вкривалося слізьми.

«Плямистий абрис фігури, — пише далі Вальх, — плоский на реліквії, ставав портретом справжнього тіла, вимальованим мінімально мінливими фарбами. Обличчя, дивне на полотні, тепер ставало гармонійним і легко пізнаваним портретом чоловіка з бородою і довгим волоссям. Риси обличчя вказували на пережите, засвідчене смертю. Це обличчя говорило про безмежне терпіння, благородство і повну згоду з долею. Навіть з заплющеними очима обличчя мало вираз, який неможливо охарактеризувати. І все це на негативі».

Адвокат, фотограф з Турина, висловлював усілякі гіпотези такого надзвичайного явища, але змушений був урешті-решт «відкинути всі пояснення, що відрізняються від очевидного: те, що явилося на негативі, було точно таким, яким побачив його апарат на полотні». На підтвердження цього він порівняв відбитки негатива й позитива. «Не було сумніву. Цей неймовірний портрет, — стверджує Вальх, — існував на Савані.

І хоча коричневі плями на реліквії були тільки випадковими обрисами, насправді мали б представляти позитив, але якимось незбагненним чином набували рис негатива».

Перші світлини відкрили таємницю, про яку ніхто навіть не припускав. З тих пір Саван є предметом найбільш цікавим для досліджень таємниць давнини. Хто зміг би «намалювати» негатив цієї незвичайної фігури?

«Фотовідкриття Туринського Савана, — стверджує письменник Пауль Кляудель, — настільки вагоме, таке важливе, що я сміливо, без всяких сумнівів, порівнюю його з другим Воскресінням. Більш ніж картина — це присутність, це негатив. Це, так би мовити, приховане свідчення, навіть наважуся сказати, як Святе Письмо, в змозі пояснити те, що очевидне».

 

З 1898 по 1931-й Саван зберігався у посрібленому реліквіярі (Раці) в королівській каплиці Туринського ка-тедрального собору. Вчені користувалися світлинами Се-кондо Пії, але це були чорно-білі світлини, і вони не могли дати справжнього кольорового зображення.

Неодноразово вчені зверталися з проханнями дозволити дослідження Савана з науковою метою, і лише у 1931 p., у зв`язку з вінчанням Умберто, наступника престолу, Сабаутська сім`я забажала приєднатися до загальнонародних урочистостей, виставивши на всезагальний огляд цінну реліквію. Прийшли тисячі прочан. Король не вважав за можливе і доцільне використовувати для дослідження сам Саван, але дозволив серію нових знімків.

Кардинал Мауріліо Фосатті, архієпископ Турина, обрав Джузеппе Енріко, одного з кращих фотографів Італії. Його знімки — історична цінність: один відтворює у трьох світлинах всю поверхню Савана, другий — обличчя в натуральну величину; ще один— плечі та хребет, інші — збільшену приблизно в 7 разів рану на лівому згині та збільшене переплетення тканини полотна.

Сеанси фотографування проводилися в присутності багаточисельних свідків. Пластини були негайно проявлені у спеціально підготовленому приміщенні поряд з захристям катедрального собору, їх порівнювали з Саваном кваліфіковані та досвідчені члени комітету, які засвідчили ідентичність знімків з оригіналом у всіх нюансах. З метою відкинути звинувачення, які у свій час закидали Пії, підготували присяжних, і в присутності нотаріуса були підтверджені ідентичність фотографій та їх офіційність.

Нові знімки підтвердили важливість і значення роботи Пії. Це були чіткі, виразні й детальні світлини Савана. Збільшення згину явно вказувало на відсутність на Савані будь-яких слідів рисунків чи фарб, накладених на Саван іншою технікою. Фото Енріко стали підставою для значної кількості досліджень.

У 1969 і 1973 pp. інший фотограф, Джованні Батті-ста Юдіка Бордіглія, виконав для досліджень, які проводила комісія, створена кардиналом Мішелем Пеллег-ріно, нові знімки, також кольорові, крім того — знімки в ультрафіолетових та червоних променях.

Згодом, з використанням комп`ютерної техніки, стало можливим провести дослідження (проби) фігури на Савані. Покращили чіткість знімків і виконали так зване очищення за допомогою фільтрів. Використання спеціального математичного процесу — перетворення Фур`є — дозволило точно визначити, що в зображенні фігури Чоловіка на Савані немає ніякої латералізації, і тому воно не може бути намальованим.

Під час досліджень, що проводились у 1978 p., виконано тисячі знімків із застосуванням найновішої і найсучаснішої техніки, макрофотографія, просвічування, термографія і т. ін. Численні знімки виконано під час взяття проб Савана у 1988 р. для дослідження вуглецевим методом. Взяття проб зафіксовано на відео-плівках.