Коли мова йде про Саван, дуже важко вимовити і написати слово «кінець». Існує безліч різних галузей науки, що займаються розшифруванням і дослідженням такого «неправдоподібного предмета», як Саван. Вони розділяються на тисячі спеціальних галузей і розливаються неозорим океаном усіляких повідомлень, дат, гіпотез, досягнень, що часто збігаються між собою, багато з них суперечать одне одному і т. ін. І все це в такій мірі, що справжній син-донолог повинен мати енциклопедичний розум.

Упорядкування значної кількості матеріалу та орієнтація у ньому — справа доволі непроста. Але якщо хто-небудь наважиться врахувати все і вся, то, можливо, це набуло б такого вигляду: лише той, хто нічого не чув і нічого не знає про виконані щодо Савана дослідження, може легко та без усіляких сумнівів сприйняти тезу, що Саван — це фальсифікація середньовіччя.

Вердикт, що ґрунтується на результатах досліджень методом радіовуглецевого аналізу, є абсурдним для експертів в галузі синдонологии, оскільки явно суперечить даним наукових досліджень і результатам, що у достатній кількості дає саме полотно. Неможливо перекреслити підсумки всіх відкриттів та досягнень, що відбулися впродовж століть і ведуть до одного: Саван не підробка, не картина, не малюнок. Наука надала пояснення аномальних результатів досліджень методом радіовуглецевого аналізу.

В усьому цьому достовірно і не підлягає сумніву одне: Саван не фальшивка. Усім нам відомо, що не існувало в середньовіччі й не існує в даний час техніки, що дає можливість виконати що-небудь хоча б частково схоже на Саван. Тому, хто безупинно показує старий лист Петра д`Аркіса, протиставляється флюоресценція і рентгенівські промені, за допомогою яких не було виявлено ні найменшого сліду фарбувальних (малярських) матеріалів. Жоден барельєф, ані які-небудь інші вигадки чи дурниці не в змозі пояснити, як виникло це надприродне зображення. Ні хитрістю й обманом, ні художнім способом, ні іншими прийомами, ні варварським вбивством не можна було б добути всієї інформації і необхідних можливостей для такого незвичайного і якнайскладнішого предмета.

Перед усіма неминуче постає непросте питання: якщо це не фальсифікація, те що ж це таке, чим є це зображення?
— Цьому полотну властиві особливості і риси єврейського поховального простирадла І століття. І зроблене воно у Палестині.
— Ця людина була розіп`ята способом, який застосовувався в Римі в 1 столітті, що має особливості варварського вбивства, невідомі в середньовіччі, але обґрунтовані подальшими історико-археологічними відкриттями.
— Це тіло було піддано неймовірним катуванням і мукам, детально описаним у Євангелії.
— Це кров — людська. Вона застигла, запеклася на пораненій поверхні шкіри і просочилася на полотно в результаті фібринолизу, а зробити це за допомогою пензля ще не вдавалося нікому.
— Останки були загорнуті в простирадло приблизно через дві години після настання смерті і залишалися в цьому полотні близько ЗО—36 годин. На Савані немає слідів розкладання, чого в природі ніколи не буває, тому що необоротні процеси розкладання починаються з останнім ударом серця.
— Це зображення — негатив. Воно не є картиною чи малюнком, зробленим друкованим способом. Це зображення не отримане шляхом випалювання. Це тривимірна проекція тіла, отримана в результаті опромінення.
— На простирадлі немає слідів переміщень: не маючи точок опори, воно, будучи безформним, впало вниз.
— Аномальний підсумок досліджень методом радіо-вуглецевого аналізу, обмежені можливості досліджень предмета з такою складною і заплутаною історією, величезна маса отриманих даних завдяки всім інтердис-циплінарним науковим дослідженням, сама розсудливість змушує визнати автентичність предмета.
— Незліченна кількість достовірних свідчень підштовхують нас до міркувань над посланням, заповіданим у цьому незвичайному полотні. — «Проблема Савана, — стверджував письменник Італо А. Чізано напередодні одержання негативних результатів дослідження методом радіовуглецевого аналізу, — для мене залишається відкритою. Вчені зобов`язані довести автентичність і вірогідність Савана. Завданням вчених повинно стати з`ясування всього, що стосується пилку рослин, тривимірності зображення, негативу. Історичні та археологічні дані, монети Понтія Пилата на повіках, відсутність ознак розкладання решток, неможливість художнього зображення фарбами, випалюванням і т. ін. Звичайно, щоб вирішити всі ці питання, вченим доведеться попрацювати в поті чола і так довго, поки світла денного не побачить доказ того, що це простирадло, це незвичайне полотно зобов`язане своїм походженням часам Христа. І, хоча ми одержимо достовірні дані, не будемо співати дифірамби та гімни перемоги, як це зробили прихильники методу радіовуглецевого аналізу, але з усією покірністю серця будемо дякувати Господу Богу, прекрасно розуміючи, що це перед нами тільки зображення Сина Божого, який не вимагає ікон, оскільки Його Саван існує в душі кожного з нас».
— Існування цієї живої ікони на лляному полотні закликає і заохочує нас підняти і з`ясувати ряд найважливіших проблем:
— Залишається відкритим питання: «А ви за кого Мене приймаєте?». Питання, що у свій час Ісус поставив своїм Апостолам. Тому й Саван, — нагадує нам Альберто Шатті, священик і кореспондент, — і надалі притягає увагу суспільної думки, кидає виклик науці і провокує віруючих і невіруючих сяйвом і блиском цієї таємниці. Кожен хотів би, щоб ця таємниця зрештою була розкрита. У спокої і тиші смерті Чоловік з Савана запитує людство, як і дві тисячі років тому запитував своїх учнів: «А ви за кого Мене маєте?». Відповідь непроста, адже визнання факту смерті Христа і Його Воскресіння потрясло б не одну людину. Саван, як і Хрис-тос, не поспішає, не квапиться. Створюється враження, що він не боїться швидкоплинності часу. «Знамення Іони» не нав`язує нікому. Терпляче очікує, але не можна від Нього позбутися. Саван мовчить, але своїм мовчанням ставить перед нами питання. Саван мовчить, але як би закликає науку говорити». Не випадково Папа Римський Іван Павло II стверджує: «Це документ, що робить враження, немов він очікував нашого часу».

«Можемо додати, — підкреслює пасіоніст Ігнасіо Дель Вайшіо, — що Саван для нас, сучасників, є тим, чим були монументальні катедральні собори і чудесне різьблення, ікони і картини для минулих часів: величезною книгою, завдяки якій всі без винятку скеровуються на шлях розуміння найбільшої таємниці людства, милосердя і терпіння Бога».

«Створюється враження, — продовжує Ігнасіо, — що Ісус і надалі повторює приголомшеним вченим слова — звертання до невіруючого Хоми у вечір восьмого дня: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!», (їв. 20, 27). У даний момент необхідно, щоб здивування і приголомшення науки поступилося місцем «чудесам» віри. Недостатньо скласти опис слідів побоїв і катувань на тілі Чоловіка з Савана. Але треба знати, що недостатньо достовірності й істинності слідів, недостатньо і твердження, що зображення лику і всієї постаті на цьому полотні є історичною особистістю Христа. Порядність вимагає додати і довести, що мова йде про Христа віри, мова йде про Того, Хто переміг смерть і Воскрес. Адже за своєю природою Саван — німий доказ Воскресіння Христа. Усі ми прекрасно знаємо, що вирішальним доказом для нас є виключно Святе Письмо, Апостольські традиції, традиції Католицької Церкви, яким ми довіряємо. І коли Саван виявився справжнім полотном, у яке запеленали Тіло Христа, зняте з хреста, ми не в праві відмовити йому в тому, на що він має право: це полотно «знало» Христа померлого, але «знало» Христа і Воскреслого, і тому його роль можемо охарактеризувати і прийняти як свідчення. Можливо тому, тайна Воскресіння, прийнята нами як акт віри, доходить до нас з новою і багакратно підсиленою інтенсивністю. Але треба й визнати, що нам необхідно встановити з Саваном тривалий, відвертий і щирий діалог, вільний і не залежний від будь-яких застережень і умов. Це повинен бути правдивий діалог віри. Необхідно прислухатися і почути запрошення Ісуса, спрямоване до своїх недовірливих сучасників: «Повірте Мені, що Я — в Отці, а Отець — у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі!» (їв. 14, 11). А чудесні діяння Господні незчисленні та немаловажні. Саван дарує «сучасній» христологічній побожності документовану і рятівну відповідь. Нам, християнам, ставиться в обов`язок приймати, берегти, розширювати і поширювати це свідчення.

Енріко Меді вважав Саван «найпрекраснішою, кров`ю написаною сторінкою, правдивою і динамічною розповіддю від першої особи про муки, страждання і смерть Ісуса Христа». «Якщо існує Саван, — підкреслював Джи-берті, — що свідчить про муки Ісуса, так це не випадковість, а дарунок Бога». «Ісус залишив нам його разом зі Святими Таїнствами», — не сумніваючись стверджує Святий Отець Іван Павло II.

«Дивлюся на лик, — говорив Папа Римський Павло VI, — і завжди, коли дивлюся на Нього, серце моє вигукує: це Він. Це Господь». Велике наше щастя, якщо згаданий збережений вигляд Святого Савана дає нам можливість глянути на якусь достовірну рису фізичного вигляду Ісуса Христа і якщо він правдиво підтримує наше прагнення і бажання пізнати Його вочевидь. І коли ми зберемося навколо такої дорогоцінної реліквії, зросте в усіх нас, що вірують чи невірують, Його таємничий блиск і зазвучить у наших серцях євангелічне нагадування Його голосу, що закликає нас шукати Його там, де Він ще приховується і дозволяє нам Його знайти, служити Йому, любити Його в людській подобі. «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх, — те Мені ви вчинили» (Мт. 25, 40).

«Ми знаємо, що на Святому Савані таємничий вигляд розіп`ятої людини — просто приголомшливе явище. Це знак, до якого ми можемо звернутися, щоб оживити наші міркування про Страсті і Смерть нашого Господа Ісуса Христа, — стверджував Кардинал Баллестреро. — У цьому знаку ми можемо шукати натхнення, щоб побачити в розіп`ятій людині не тільки нашого Господа Ісуса Христа, в якого ми віруємо, якого любимо і якому поклоняємося, але і всіх розп`ятих братів, з якими ми зв`язані євангельським милосердям і в яких ми повинні і можемо любити нашого Спасителя».

Переконлива відозва кардинала Баллестреро: «Приголомшливий вигляд Савана може стати портретом кожної людини, що з вірою переживає свої особисті муки, не уникаючи болю, але возз`єднуючи його з іскрою надії і силою перемін, що хрест жертвує для життя. Чоловік з Савана оголений, але і той, хто скинув із себе всю зарозумілість, пиху, зухвалість, запитує нас святістю болю і величчю світу і змушує нас намагатися стати кращими. Цей лик проникає в нас і веде за собою!»
Святий Отець Іван Павло II так характеризував Саван: «Незвичайна і таємнича реліквія, винятковий свідок (якщо приймаємо аргументи численних вчених) Великодня, Страстей, Смерті і Воскресіння. Свідок цей — мовчазний, і в той самий час надзвичайно переконливий».

«Це знівечене катуваннями тіло, — говорить письменник Франсуа Маурік, — яке вирвалося з безодні приниження, образи і катувань, Господь Бог покриває блиском і вражаючою уяву величчю, а цей шляхетний лик домагається поклоніння, можливо, навіть більшого, ніж любов». Він оголений. Віддав усе для нашої спокути.

Мовчить. Але Його рани говорять за Нього.

Дивиться на нас із закритими очима з полотна, крізь яке пройшов у визначений день. І залучить нас до Себе, коли ми, у свою чергу, пройдемо крізь нього.