Було двоє мужів якихось з-проміж великих града того - друзі - Іоан і Сергій. І прийшли вони до церкви Богонареченої, і побачивши світло сильніше [від] сонця на іконі чудесній Богородичній, духовно побраталися. По багатьох літах Іоан, розхворівшись, [помер], залишивши сина свого Захарію 5 літ. І покликав [перед смертю] ігумена Никона, і роздав майно своє старцям, а частину синівську дав Сергієві: 1000 гривень срібла і 100 гривень золота1. Віддав же І сина свого юного Захарію на виховання другові своєму, як брату вірному, заповівши тому: "Коли змужніє син мій, дай йому золото і срібло". [Як] виповнилося Захарії 15 літ - захотів узяти золото і срібло батька свого у Сергія. Цей же, уражений дияволом і думаючи набути багатства, а життя з душею погубити, каже юнакові: "Батько твій усе майно Богові віддав. У Нього проси золота і срібла, Він тобі має дати, якщо тебе помилує. Я ж не заборгував ні твоєму батькові, ні тобі жодного златника. Це тобі сотворив батько твій своїм безумством, роздавши все своє в милостиню, тебе ж жебрущим та вбогим лишив". Це ж почувши, юнак почав плакатися за своєю втратою.

Посилає юнак із молінням до Сергія, кажучи: "Дай же мені половину, і собі половину". Сергій же жорстокими словами лаяв батька його і його самого. Захарія ж третю частину просив, потім десяту. Побачивши, що втратив усе, каже Сергієві: "Прийди і присягни мені в церкві Печерській перед чудотворною іконою Богородичною, де побратався з батьком моїм".

Цей же пішов до церкви і, ставши перед іконою Богородичною, відповів, присягаючись, що не брав 1000 гривень срібла, ні 100 гривень злата. І хотів поцілувати ікону, але не міг наблизитися до ікони. І як виходив Із дверей, почав волати: "О, святі Антонію і Феодосію, не веліть мене погубити янголу цьому немилостивому! Моліться [до] Святої Богородиці, аби відігнала од мене безліч бісів, яким відданий. Візьміть золото і срібло, закрите у мене в коморі!" І страх на всіх напав. І з того часу не дають присягатися Святою Богородицею нікому.

Пославши ж, узяли посудину запечатану, і знайшли у ній 2000 гривень срібла й 200 гривень золота: так бо надолужив Господь, воздаятель милостивих.

Захарія ж усе віддав ігуменові Іоану, аби потратив, як хоче. Сам же постригшись, закінчив життя своє тут2.

На те золото і срібло побудована була церква святого Іоана Предтечі3, якою на хори піднімаються, в ім`я Іоана боярина і сина його Захарії, чиє було золото і срібло.

 

Примітки

 

1. ...1000 гривень срібла і 100 гривень золота... Ймовірно, мається на увазі т. з. київська гривня, вагою 140-160 г.

2. Цю оповідь монастирська традиція звичайно пов`язує зі святим Захарією, мощі якого почивають у Дальніх печерах (пам`ять 24 березня), хоча така атрибутація є вельми сумнівною.

3. ...церква святого Іоана Предтечі... Іоанівська хрещальня - баптистерій, поява якого пов`язана з тим, що, за традицією, у монастирських церквах Таїнство Хрещення не здійснюється. Подібна прибудова відома також у Спасо-Преображенському соборі Чернігова. Згідно з дослідженнями Н. В. Холостенка в давньоруський час хрещальня була розписана фресками та мозаїками. У XVIII ст. Іоанівська хрещальня увійшла до стін Великої Церкви 13, с. 90-92. Іоанівська хрещальня мала підвал, що є унікальним явищем для давньоруських церков. В XIX ст. у цьому підвалі зберігалися поховання, в тому числі муміфіковані.