Блаженний Нифонт був чорноризцем Печерського монастиря, [і] тих святих отців життя ревно [наслідував]. І за численні його добродійства поставлений був єпископом до Новгорода. Мав велику віру та любов до Пресвятої Богородиці й до преподобних отців Печерських Антонія і Феодосія.

Почувши, що іде в Русію митрополит від вселенського патріарха, негайно радості духовної виповнившись, подумав про себе, що дві [справи] здійснить: в Домі Пречистої побуває та преподобним поклониться; і від святителя благословіння прийме. І задля того прийшов до міста Києва року 6664 (1156). І перебував [тут] він, чекаючи приходу митрополита. Було бо йому достеменно відомо, що вийшов з Царгорода митрополит.

Тоді бо Клим митрополичий стіл святительський зайняв без патріаршого благословіння Царгорода. Цього блаженного єпископа змушував Клим служити з собою. Він же говорив йому: "Оскільки не прийняв [ти] - благословіння від святого вселенського патріарха Царгородського, то не хочу служити з тобою, ні поминати тебе в святій Службі, але поминаю святого патріарха Царгородського". Клим же вельми змушував його, намовляючи на нього князя Ізяслава та своїх посібників, і не міг йому ніякого зла сотворити. Патріарх же Царгородський, чувши про нього, прислав до нього послання, хвалячи велич його розуму й міць і прирівнюючи його до попередніх святих, які твердо у православ`ї стояли. Він же патріарше послання прочитав і ще міцніше утвердився [в своїх поглядах]. Любов же мав із князем Святославом з Ольговичем, бо перше Святослав сидів у Новгороді 2.

Небавом, коли був цей блаженний єпископ Нифонт у святому Печерському монастирі, велику віру маючи до преподобних, як [про] те раніше казано було, настигла його хвороба. [І] дивне видіння оповів. «За три дні до хвороби своєї прийшов я, - каже, - від заутрені й, [бажаючи] трохи відпочити, задрімав. І ось [увві сні] опинився у церкві Печерській на Святошиному місці, і багато зі сльозами молився Пречистій Богородиці, аби бачити святого преподобного отця Феодосія. І зібралося чимало братії до церкви, і підійшов до мене один брат, і каже мені: "Чи хочеш бачити святого отця нашого Феодосія?". Я ж відповів: "Дуже бажаю! Якщо можливе це є - покажи мені його". І, взявши мене, повів до Вівтаря і там показав мені святого отця Феодосія.

Я ж побачив преподобного і з радістю підійшов, упав до ніг його і поклонився йому до землі. Він же підняв мене і поблагословив. І, обнявши мене руками своїми, почав з любов`ю цілувати мене, і каже мені: "Добре, що прийшов, брате і сину Нифонте! З цього часу будеш із нами нерозлучний". І тримав преподобний у руці своїй свиток. Я ж попросив його, і він дав мені [його]. І, розгорнувши, прочитав. Було в ньому на початку написано: "Це я і діти, які дав мені Бог". І тут прокинувся, і нині знаю, що ця хвороба є милістю Божою».

Хворів же він 13 днів і помер з миром місяця квітня в 8 [день] Пасхального тижня3. І покладений був чесно в печері Феодосієвій. До любимого прийшов, як обіцяв йому Феодосій преподобний. Разом Владиці Христу предстоячи, насолоджуються невимовними тими небесними красотами, і за нас моляться, за чад своїх.

Такі чудесні мужі в тому святому Печерському монастирі були, що багато з них Апостолам причасниками стали і престолів їхніх намісники, як наступне слово в посланні цьому точно явить нам.

 

Примітки

 

1. Це слово має паралель у Київському літописі 1200 року, куди потрапило із літописання св. Полікарпа Печерського. Проте, як зазначав О. О. Шахматов, приведена в Патерику редакція скомпонована більш логічно, отже, мабуть, взята не зі зведення 1200 року, а з самого першоджерела. Біографію святого див, у додатку 8,

2. ...Любов же мав із князем Святославом з Ольговичем, бо перше Святослав сидів у Новгороді... Дана примітка про "любов" між Святославом і св. Нифонтом, на думку Б. О. Рибакова, - явна натяжка. Під час князювання першого в Новгороді, між ним і святим точилась постійна ворожнеча. Першу ж підтримку князеві святитель надав уже після убивства його брата Ігоря 176, с. 37- 38, 46.

3. Про розбіжності в датуванні смерті святого див. дод. 8.