1 Якiв, раб Бога i Господа Iсуса Христа, дванадцятьом колiнам, що в розсiяннi, – радуйтеся.

2 З великою радiстю приймайте, браття мої, коли підпадаєте рiз­ним спокусам, 3 знаючи, що випробування вашої вiри дає тер­пiння; 4 терпiння ж повинно мати досконалу дiю, щоб ви були дос­коналi в усiй повнотi без усякого недолiку. 5 Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всiм просто й без докорiв, – i дасться йому. 6 Але нехай просить з вiрою, нi­трохи не сумнiваючись, бо той, хто сумнiвається, подiбний до морської хвилi, яку вiтер здiймає i розвiває.7 Hехай не думає така людина одержати що-небудь вiд Господа. 8 Двоєдушна людина нестiйка на всiх шляхах своїх.

9 Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, 10 а багатий – смиренням своїм, бо вiн перейде, як цвiт трав’яний. 11 Сходить сонце, настає спека, i спекою висушує траву; цвiт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне i багатий на своїх шляхах.

12 Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вiнець жит­тя, який обiцяв Господь тим, що люблять Його. 13 У спокусi нi­хто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого, 14 але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю; 15 похiть же, зачавши, породжує грiх, а вчинений грiх породжує смерть.

16 Hе обманюйтесь, браття мої улюбленi. 17 Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять зверху, вiд Отця свiтiв, у Якого немає змiни i нi тiнi перемiни. 18 Захотiвши, Вiн породив нас словом iстини, щоб нам бути якимсь початком Його створiнь.

19 Отож, браття мої улюбленi, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв, 20 бо гнiв людини не творить правди Божої. 21 Тому, вiдкинувши всяку нечистоту i залишок злоби, з лагiднiстю приймiть насаджене слово, яке може спасти вашi душi. 22 Будьте ж виконавцями слова, а не тiльки слухачами, якi самих себе обманюють. 23 Бо хто слухає слово i не виконує, той подiбний до людини, яка розглядає природнi риси свого обличчя у дзеркалi: 24 вона подивилась на себе, вiдiйшла i вiдразу ж забула, яка вона. 25 Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, i перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем дiла, блаженний буде у своїй дiяльнос­тi. 26 Коли хто з вас гадає, що вiн побожний i не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожнiсть у того пуста. 27 Чис­та i непорочна побожнiсть перед Богом i Отцем є в тому, щоб пiк­луватися про сирiт i вдiв у їхнiх скорботах i берегти себе неосквер­неним вiд свiту.

2 Браття мої, майте вiру в Iсу­са Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. 2 Бо, якщо у зiбрання ваше ввiйде людина iз золотим перснем, у багатому одязі, увiйде ж i бiдний у драному одя­зі, 3 i ви, дивлячись на одягне­ного у багатий одяг, скажете йому: “Тобi добре сiсти тут”, а бiдному скажете: “Ти стань там або сiдай тут, бiля моїх нiг”‚ – 4 то чи не по­дiлилися ви в собi i чи не стаєте суддями з недобрими думками? 5 Послухайте, браття мої улюбле­нi: хiба не бiдних обрав Бог бути багатими вiрою i спадкоємцями Царства, яке Вiн обiцяв тим, що люблять Його? 6 А ви зневажили бiдного. Хiба не багатi утискують вас i хiба не вони тягнуть вас на суди? 7 Хiба не вони зневажають те добре iм’я, яким ви називаєтесь? 8 Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближ­нього твого, як самого себе, – доб­ре робите. 9 А коли робите, див­ля­чись на особу, то грiх чините, i перед законом виявляєтеся злочинцями. 10 Хто дотримується всього закону i зогрiшить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. 11 Бо Той же, Хто сказав: “Hе перелюбствуй”, сказав i: “Hе убий”; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. 12 Так говорiть i так робiть, як такi‚ що мають бути судженi за законом свободи. 13 Бо немилос­тивий суд тому, хто не творив милости; милiсть же пiдноситься над судом.

14 Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спас­ти його? 15 Якщо брат або сестра нагi i не мають денного прожитку, 16 а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдiть iз миром, грiйтесь i їжте,” – але не дасть їм потрiбного для тiла, яка користь? 17 Так само й вiра – коли не має дiл, сама по собi мертва. 18 Але скаже хто-небудь: “Ти маєш вiру, а я маю дiла; покажи менi вiру твою без дiл тво­­їх, а я покажу тобi вiру мою в дi­лах моїх”. 19 Ти вiруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вi­ру­ють i тремтять. 20 Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що вiра без дiл мертва?21 Хiба не дi­лами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Iсаака? 22 Чи бачиш, що вiра сприяла дiлам його, i дi­лами вiра досягла довершености? 23 I справ­дилося слово Писання: “Вiрував Авраам Боговi, i це було поставле­но йому в праведнiсть, i його назвали другом Божим”. 24 Чи бачи­те, що людина виправдовується дiлами, а не тiльки вi­рою? 25 Так само i блудниця Раава хiба не дiлами виправдалася, прийнявши пiдглядачiв i вивiвши їх iншою дорогою? 26 Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва.

3 Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми пiдпадемо пiд бiльший осуд,2 бо всi ми багато грiшимо. Хто не грiшить словом, той досконала людина, яка може приборка­ти i все тiло. 3 Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, i керуємо всiм тi­лом їхнiм.4 Ось i кораблi, хоч якi вони великi i як не носяться сильними вiтрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; 5 так само i язик – невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! 6 I язик – во­гонь, прикраса неправди; язик по­ставлений так мiж нашими членами, що сквернить усе тiло i запалює круг життя, будучи сам за­палюваний вiд геєни. 7 Бо всяке єство звiрiв i птахiв, плазунiв i морських тварин приборкується i приборкане людським єством, 8 а язика приборкати нiхто з людей не може: це – невтримне зло; вiн повний отрути смертоносної. 9 Hим благословляємо Бога i От­ця, i ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. 10 З тих самих уст виходить благословення i прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було. 11 Хi­ба з одного джерела тече солодка i гiрка вода? 12 Hе може, браття мої, смоковниця родити масли­ни або виноградна лоза – смокви. Також i з одного джерела не мо­же виливатися солона i солодка вода.

13 Хто мудрий i розумний мiж вами? Доведи це на дiлi добрим поводженням з мудрою лагiднiс­тю.14 Але якщо у вашому серцi ви маєте гiрку заздрiсть i сварли­вiсть, то не хвалiться i не говоріть неправди проти iстини. 15 Це не та мудрiсть, яка сходить зверху, але земна, душевна, бiсiвська, 16 бо де заздрiсть i сварливiсть, там безладдя i все лихе. 17 А муд­рiсть, яка сходить зверху, по-пер­ше, чис­та, потiм мирна, лагiдна, покiр­лива, повна милосердя i пло­дiв благих, неупереджена i не­лице­мiрна.18 Плiд же правди сi­ється у свiтi тими, якi зберігають мир.

4 Звiдкiль у вас ворожнеча i чвари? Чи не звiдси, вiд пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? 2 Жадаєте i не маєте; вбиваєте i заздрите‚ i не можете досягти? Сваритесь i ворогуєте – i не маєте, бо не просите, 3 просите – i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших. 4 Перелюбники i перелюбницi! Чи не знаєте, що дружба зi свiтом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом свiтовi, той стає ворогом Боговi. 5 Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: “Ревнощів жа­дає дух, який вселився в нас”? 6 Але тим бiльшу дає благодать; тому й сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”.

7 Отже, покорiться Боговi; противтеся дияволовi, i вiн утече вiд вас. 8 Hаблизьтеся до Бога, i наблизиться до вас; очистiть руки, грiшники, виправте серця, двоєдушнi. 9 Страждайте, плачте i ридайте; смiх ваш нехай обернеться на плач i радiсть – на печаль. 10 Смирiться перед Господом, i пiднесе вас.

11 Hе злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон i судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя.12 Один є Законодавець i Суддя, Який може спасти i погубити; а ти хто, що судиш ближнього?

13 Тепер послухайте ви, що гово­рите: “Сьогоднi або завтра пiдемо до такого-то мiста, i проживемо там один рiк, i будемо торгувати й одержувати прибуток”; 14 ви, якi не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потiм зникає. 15 Замiсть того, щоб вам говорити: “Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше”, – 16 ви ж ни­ні хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло. 17 От­же, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх.

5 Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас.2 Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. 3 Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собi скарб на останнi днi. 4 Ось плата, яку ви утримали у робiтни­кiв, що працювали на ваших полях, голосить; i голосiння женцiв дiйшли до вух Господа Саваофа. 5 Ви розкошували на землi та зазнали насолоди; наситили серця вашi, нiби на день заколення. 6 Ви засудили, убили Праведника; Вiн не противився вам.

7 Отже, браття, будьте довготер­пеливi до пришестя Господа. Ось хлiбороб чекає доброго плоду вiд землi i довго терпить задля нього, поки прийме дощ раннiй i пiзнiй. 8 Терпiть же довго i ви, змiцнiть серця вашi, бо пришестя Господа наближається. 9 Hе на­рiкайте, брат­тя, один на одного, щоб i ви не були осудженi: ось Суддя перед дверима стоїть. 10 Вiзьмiть за приклад, браття мої, тяжкi страждання i довготерпiння пророкiв, якi говорили iм’ям Господнiм. 11 Ось ми ублажаємо тих, якi тер­пiли. Ви чули про терпiння Iова i бачили кiнець його вiд Господа; бо Господь вельми милостивий i щедрий.

12 Перш за все, браття мої, не клянiться нi небом, нi землею, нi iншою якою клятвою, а нехай буде у вас: “так, так”; i “нi, нi”, щоб вам не зазнати осуду.

13 Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай спiває псалми. 14 Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм’я Господнє. 15 I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, прос­тяться йому.

16 Отже, признавайтесь один од­ному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва правед­ного. 17 Iлля був чоловiк подiб­ний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землi три роки i шiсть мi­сяцiв. 18 I знову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плiд свiй.

19 Браття! Якщо хтось iз вас вiдхилиться вiд iстини i хтось на­верне його, 20 нехай той знає, що хто звернув грiшника з облудної путi, спасе душу вiд смерти i покриє безлiч грiхiв.