«Збудую Церкву Мою, і пекельні сили не подолають її» (Мт. 16, 18).
Ще вчора мільйони людей підіймали руки проти Бога й кричали: «Нема Бога!» А сьогодні здіймають руки до Того ж, Котрого прокололи (Ів. 19, 34, 37; Зах. 12, 10). Скільки раз в історії людства так було і, певно, й ще буде? А це тисячі раз підкреслює правдивість наведених слів пророка.
Ми ж, християни, не повинні хитатися кожним вітром людських міркувань. Вивчаючи події, ми з кожним разом повинні поглиблювати нашу віру в Господа, в яких би обставинах ми не були і де б не знаходилися.
Через безвірство й відступлення від Бога безмірно збільшилися беззаконства, злоба та неправда. Бо де Бог, там і любов, бо Бог є Любов (1 Ів. 4, 8, 16). Де Бог, там згода, там милосердя, там чесноти й братерство, там спокій і радість. А де немає Бога, там неправда, там насильство, розбрат, страждання. Правдиве слово: «Хто не служить Богові, той служить сатані». Середини нема.
Які ж наслідки безбожного життя? Кров, руїна, смерть, голод, нужда, страждання...
Життя лише в Богові, бо Він Сам — життя, а смерть у сатані, бо він сам неправда і смерть, виновник смерті.
Ось більша частина світу стала руїною, ось мільйони калік та безпритульних, ось мільйони позбавлені Батьківщини. Чому так сталося? Де початок цього лиха?
У боговідступництві. В тому, що, забувши Бога, люди стали жорстокі, егоїстичні, ненаситливі. Ще давно пророк про них сказав: «Не змилосердиться людина до людини» (З Езд. 15, 19). Отже саме життя навчає нас, як небезпечно відступати від Бога, відкидати віру в Нього, зневажати Його святі заповіді.
Тому будемо не тільки самі навчатися істин Святої Православної Віри, а навчати й інших та спасати душі їх від безвірства, як від чуми.
В цій нашій книжці сказано, по можливості коротко, про все щодо віри й служіння Богові.
Мюнхен, Німеччина, 1946
