В ім’я Отця, і Сина і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри! 

Минуло 30 років після народження Христа Спа-
           сителя. Настав час вступити Йому на відкрите служіння. За планом домобудівництва Божого, належало підготувати людей до прийняття Христа. У Старому Завіті цю місію виконували пророки. Але їхні голоси замовкли за 400 років до Різдва Христового. Останній пророк Старого Завіту, пророк Малахія, вказав на Предтечу Христа, якого пошле Господь перед лицем Христа, щоб приготувати Йому путь (Мал. 3, 1; Мф. 2,10; Мк.1, 2). Малахія називає Предтечу ангелом, тобто вісником.

І ось у рік хрещення Христового, незадовго до нього, на Йордані з’являється Іоан Предтеча. Він був сином первосвященика Захарії, назореєм від народження і жителем пустелі. Іоан Предтеча народився на шість місяців раніше від Христа і, як зоря перед сходом сонця, передував урочистій появі Христа. Тому Церква іменує Спасителя Сонцем Правди, а свято Хрещення Господнього – Богоявленням. Син Божий Господь наш Ісус Христос явив Себе світові. 30 років Він жив у невідомості для людей. Оточення знало Його як сина теслі. А тепер, за свідченням Іоана Предтечі, голос Отця Небесного і сходження Святого Духа явили Його Сином Божим, довгожданим Спасителем світу.

Іоан Предтеча почав свою проповідь словами: “Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне!” (Мф. 3, 2), тобто Царство Христове. Слухати цю проповідь люди приходили з усіх кінців Юдеї та Самарії. Крім змісту проповіді їх приваблювала особистість Іоана Предтечі, його суворий спосіб життя. Але все ж головною причиною потягу людей до Іоана була його проповідь.

Іоан говорив про настання Царства Месії, на пришестя Якого з нетерпінням чекали юдеї. Щоправда, юдеї сподівалися побачити в Месії, тобто у Христі, земного царя, який звільнить їх від чужинського володарювання, дасть їм владу над народами і засипле їх земними благами. До речі, євреї і донині чекають саме такого Месію. Царство Месії вони зводили до земного добробуту. Комунізм узяв ідею побудови раю на землі від юдейського розуміння Царства Месії. Родоначальники комунізму вийшли з цього народу.

Однак проповідь Іоана Предтечі не відповідала їхнім мріям. Царство Месії він назвав Небесним у тому розумінні, що хоча воно відкривається на землі, але буде аж ніяк не земним, а духовним, Небесним, тому що його Цар не земний, а Небесний. Жителі цього Царства повинні дивитися на себе, поки вони живуть на землі, як на пришельців і прочан, які мають постійне проживання на небесах. Правду цих слів усвідомлює всяка людина, коли її земне життя наближається до кінця. Багато хто з людей перед смертю говорить собі: “Для чого я витратив так багато сил і здоров’я на земні блага, які не сьогодні-завтра повинен покинути назавжди, а не турбувався про духовне, вічне?”

Іоан Предтеча вчив не так, як хотілось юдеям. Вони думали, що для того, аби мати право бути членом Царства Месії, досить бути нащадком Авраама. Іоан дав їм зрозуміти, що вони даремно так думають.

Точно так помиляються баптисти, євангелісти та інші християни протестантського спрямування, які вважають, що увірувати в Ісуса Христа, свідомо хреститися, читати Біблію, робити деякі добрі справи – досить для того, щоб стати членом Царства Небесного, тобто спастись.

Царство Месії, або Царство Христове, Царство Боже, Царство Небесне – це духовне царство. І не випадково Господь підкреслив, що воно знаходиться в душі людини. Мета пришестя Спасителя світу – внутрішньо переродити людину, з’єднати її з Богом, повністю очистити від гріха і таким чином зробити людину гідним членом Царства Небесного.

Іоан закликав до покаяння. Людина повинна спочатку усвідомити свою вину перед Богом і зненавидіти гріх. Усвідомлення своєї гріховності приводить до того, що людина шукає допомоги у безвиході і у цьому становищі звертається до Бога. Іоан вимагав від тих, хто до нього приходив, прийняття хрещення у воді на знак покаяння і віри у Грядущого по ньому Ісуса Христа, Який буде хрестити Духом Святим.

Хрещення Іоанове – не рівносильне хрещенню християнському. Суттєва різниця між ними полягає у тому, що Іоанове хрещення не давало благодаті Святого Духа, а християнське хрещення дарує тому, кого хрестять, благодать Божу, що пере­­­­роджує людину. Хрещення, якого вимагав Іоан, не зводило на тих, кого хрестили, цієї благодаті. Воно було наочним виявленням бажання людини очистити свою душу від гріховної скверни, як тіло очищається від бруду водою. Що ж стосується відпущення гріхів, то Іоанове хрещення саме собою цього не давало; воно було немовби завдатком до відпущення гріхів, що сповіщалося благодаттю Святого Духа у християнському Таїнстві Хрещення.

Християнин виходить з купелі хрещення чистим від гріхів, отже, якби безпосередньо після хрещення спіткала його смерть, він, як такий, що не встиг іще осквернити гріхами душу, прямо пішов би у рай. З цієї причини в давнину деякі люди, які увірували у Христа, відкладали хрещення до смерті, що наближалася.

На жаль, ми не зберігаємо чистоти і невинності, з якою виходимо з купелі хрещення, а з плином часу глибше і глибше занурюємось у безодню гріховну. Але, за милістю Божою, якими тяжкими не були б наші грі­хи, ми не позбавлені можливості очиститися від них і одержати прощення від Бога. Господь дару­вав нам можливість покаяння, яке називається другим хрещен­ням. У сльозах покаяння відмиваються наші гріхи, як вони відмиваються у воді під час хрещення.

Заклик Іоана Предтечі до покаяння залишається життєво важливим і для кожного з нас. Покаяння і дотепер залишається єдиним засобом очищення від гріхів. Благодать Божа діє так само спасительно на грішника, який кається, як і Таїнство Хрещення. Ми, браття і сестри, ніколи не повинні втрачати надію. Треба просити допомоги Божої, щоб Господь Своєю благодаттю пробуджував у наших серцях почуття покаяння і смирення.

Амінь!