Дорогі браття і сестри!

Бог вимагає від нас не лише зовнішньої добро-
        чесності, але і внутрішньої чистоти. Людські закони можуть заборонити і покарати лише ті злочини, що виражені у діях, людські ж думки знаходяться за межею їх влади. Бог же судить не тільки діла, але й слова, і думки, і почуття. Людина може бути зовнішньо благочестивою, а внутрішньо бридкою. “Господь знає думки людини”, – говорить пророк Давид (Пс. 94, 11). “Господь випробовує всі серця і знає всі порухи думок” (1 Хр. 28, 9). Тому, оцінюючи людину, Премудрий Соломон говорить: “Які думки в душі людини, така і вона сама” (Пр. 2, 3, 7).

Фарисеї вчили людей дотримуватися зовнішньої чистоти, при цьому вони посилалися на Закон Мойсея. У дійсності ж Закон вчив берегти чистоту серця. Для Бога зовнішні обряди стають просто огидними, коли ними заміняють правосуддя, смирення і любов. Навіть язичники визнавали, що Богу треба лише послух серця. Їхні філософи навчали так: “Нечесність і несправедливість знаходяться у думках” (Аристотель). “Людина, яка задумала злочин, винна так само, як і та, що здійснила його” (Ювенал). “Заздрісний погляд на чужу власність подібний до крадіжки” (Ксенократ).

Осуджуючи зовнішнє благочестя фарисеїв, Господь наш Ісус Христос з особливою силою підкреслив важливість внутрішнього життя – життя серця. Він сказав: “Царство Боже всередині вас”, тобто в серці. В іншому місці Він сказав так: “Від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. Це те, що оскверняє людину” (Мф.15,19). Цього навчав і Соломон Премудрий: “Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела” (Пр. 4, 23).

Бути зовнішньо порядною і добросердою людиною легше, ніж скорятися заповідям Божим усім серцем, усіма думками, всією силою душі. Коли ми полишаємо застарілі гріхи, то здійснюємо великий подвиг, але цього не досить. Ми повинні полишити не тільки сам гріх, але і всіляке прагнення до нього. Якщо в глибині свого серця ми продовжуємо любити гріх, то ми не очистилися зовсім від нього. Ми повинні зробитися мертвими для гріха, або розіп’яти свою плоть з її пристрастями і похотями. За допомогою благодаті Божої ми повинні викорінювати з свого серця хтивість плоті, розбещеність наших тілесних бажань, любострастя очей, марнославство думки, хвалькуватість в житті, наше поклоніння мамоні, самолюбство, гордовитість та інші збочення серця. Ми повинні застосувати сокиру заповідей Божих до самого коріння цих пороків, тобто до нечистих бажань нашого серця.

Деякі думають так: ну що гріховного, коли людина подумає про щось погане, – на ділі ж гріх не здійснився? Небезпечність гріховних думок і почуттів полягає у тому, що коли людина плекає порочну думку, то вона (ця думка) стає плодовитою матір’ю усіх гріхів. Гріховна думка – це яйце, з якого вилуплюється єхидна. Гріховні помисли – провісники гріховних справ.

Інші думають: ну що гріховного в одному, наприклад, нечистому погляді, бажанні чи помислі? Ці погляди, бажання і помисли не такі безневинні, як здається. Від цих гірких коренів живляться, з них виростають плоди Содома і Гоморри. Нечестивий погляд Давида на Вірсавію (2 Цар. 11, 3), коли він прогулювався по даху палацу, грішні помисли Ахана приховати цінні речі (одяг, срібло і золото) (І.Нав. 7, 21), грішні бажання Ахава заволодіти виноградником Навуфея (3 Цар. 21) – хіба вони не стали причиною багатьох бід? У першому випадку пожадливість привела до перелюбства, у другому – до крадіжки, у третьому – до вбивства.

Людина, яка перемогла у собі гріховні думки і бажання, буде радіти зі своєї помірності; людина несріблолюбна буде задоволена своєю розумною щедрістю; християнин, який полюбив усім серцем Бога і ближнього як самого себе, буде вже тут, на землі, передчувати небесне блаженство – він побачить, що у цьому і є реальне щастя на землі. Сила чистої любові виганяє з серця негідні пристрасті. А там, де панують низькі пристрасті, справжньої любові нема.

Дорогі браття і сестри! Будемо ж пильно стежити за нашим серцем і його почуттями, щоб уникнути різних гріхів.

Амінь!