В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Чимало з нас страждають від злих помислів. Ці 
         помисли бувають декількох видів: про блудливу нечистоту, про невір’я у Бога, а ще більше – про хулу на Бога, Пресвяту Богородицю і святих, на ікони, святі Таїнства і все священне.

Святий Димитрій Ростовський про огидні помисли говорить таке: “У помислах цих немає гріха, якщо людина не хоче їх, ненавидить їх і відвертається від них; але якщо хто охоче їх прийме, той смертельно зогрішає; зогрішає також і той, хто за невіданням і малодушністю думає, що ці помисли походять від нього; бо вони є породження бісівське, до демона і потрібно їх відносити, а не до себе. Коли ми ненавидимо і опираємося цим помислам, а вони насильно втручаються в нашу душу, тоді буває нагорода від Бога за терпіння”.

Преподобний Іоан Ліствичник говорить, що коли людина відкидає огидні помисли, то не лише не буває у них винна, але й сподобляється небесної нагороди.

Диявол, який навіює ці помисли, намагається завірити людину, що вона сама народжує їх, щоб через це навернути людину до відчаю. Але усі ми повинні знати, що усі ті помисли, яких не бажає душа, – від диявола. У духовній боротьбі трапляється і таке, що короткий час, немовби у забутті, людина приймає огидні помисли, а потім, опам’ятавшись, відкидає їх. У такому випадку людина повинна звернутися з молитвою до Бога і покаятись – і Господь простить.

Огидні помисли посилюються під час молитви і при звершенні добрих справ. Хто відкидає їх, того вони швидко залишають. Слід звернути увагу на таке явище: огидні помисли не турбують тих людей, які провадять гріховне життя, живуть у лінощах і недбанні, ніскільки не турбуючись про вічне життя і спасіння душі. Цих людей диявол не турбує і не спокушає, тому що вони і так знаходяться в його владі.

Диявол навіює огидні помисли тим, хто турбується про спасіння своєї душі, хто кається у своїх гріхах, хто любить Бога і розмірковує про вічність, про сенс земного життя, про вічні цінності. І це досить природно. Ап. Павло говорить: “Ті, які хочуть жити благочестиво у Христі, – гнані будуть”.

Св. Єкатерину протягом певного часу бентежили огидні й гидкі помисли. Коли ж з’явився їй Господь і відігнав бісів, вона звернулась до Нього з такою молитвою: “Де ж був Ти до цього, о найсолодший мій Ісусе?” На це Господь сказав їй: “Я був у твоєму серці”. Вона здивовано запитала: “Як могло це бути, якщо моє серце було сповнене огидними помислами?” Господь відповів їй: “Тому знай, що Я був у твоєму серці, бо ти не виявила любові до огидних помислів, але намагалася позбавитися від них і, не маючи сили, страждала, і цим приготувала Мені місце у своєму серці”.

З усього цього кожен з нас повинен зробити для себе висновок, що огидні і нечисті помисли, що виникають у душі, навіюються дияволом. Вони самі по собі не є гріхом, якщо ми боремося з ними.

Тому нам треба відкидати усе богохульне і нечисте, що народжується у душі, і будемо мати за це нагороду у Господа.

Амінь!