КНИГА НЕЄМІЇ

1 Слова Неємії, сина Ахалиїнового. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті. 2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і кілька людей з Юдеї. І запитав я їх про уцілілих юдеїв, які залишилися від полону, і про Єрусалим. 3 І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.

4 Почувши ці слова, я сів і заплакав, і сумний був кілька днів, і пос­тився і молився перед Богом небесним 5 і говорив: Господи Боже небес, Боже великий і страшний, що зберігаєш завіт і милість до тих, хто любить Тебе і дотримується заповідей Твоїх! 6 Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили – і я і дім батька мого. 7 Ми стали злочинцями перед Тобою і не зберегли заповідей і уставів і постанов, які Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму. 8 Але пом’яни слово, яке Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму, говорячи: якщо ви станете злочинцями, то Я розсію вас по народах; 9 коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє. 10 Вони ж раби Твої і народ Твій, який Ти відкупив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою. 11 Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.

2 У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним. 2 Але цар сказав мені: чо­му обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався 3 і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, ко­ли місто, дім гробів батьків моїх, у за­пустінні, і ворота його спалені вог­нем! 4 І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небес­ному 5 і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його. 6 І сказав мені цар і цариця, яка си­діла поруч з ним: скільки часу трива­тиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час. 7 І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до заріч­них областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не ді­йду до Юдеї, 8 і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною. 9 І при­йшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські лис­ти. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.

10 Коли почув це Санаваллат, Хо­ронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.

11 І прийшов я в Єрусалим. І про­бувши там три дні, 12 устав я вночі з не­­багатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, щ`о Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав. 13 І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни­ Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем. 14 І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водой­ми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, – 15 і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся. 16 І на­­чальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав. 17 І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні. 18 І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, – й укріпили руки свої на благу справу.

19 Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думає­те вже повстати проти царя? 20 Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єру­салимі.

3 І встав Елияшив, великий свя­щеник, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони ос­вятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела. 2 І біля нього будували єрихон­ці, а біля них будував Закхур, син Імрія. 3 Ворота Рибні будували уродженці Сенаї: вони покрили їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх. 4 Біля них лагодив стіну Меремоф, син Урії, син Гаккоца; біля них лагодив Мешуллам, син Берехії, син Мешизабела; біля них лагодив Садок, син Баани; 5 біля них лагодили фекойці; втім, найзнатніші з них не нахилили шиї своєї попрацювати для Господа свого. 6 Старі ворота лагодили Іоіада, син Пасеаха, і Мешул­лам, син Бесодії: вони покрили їх і вставили двері їх, і замки їх і засуви їх. 7 Біля них лагодив Мелатія гаваонитянин, та Іадон з Меронофа, з жителями Гаваона і Мицфи, підвладними зарічному областеначальнику. 8 Поруч з ним лагодив Уззиїл, син Харгаії, срібляр, а біля нього лагодив Хананія, син Гараккахима. І відновили Єрусалим до стіни широкої. 9 Поруч з ними лагодив Рефаія, син Хура, начальник половини округу Єрусалимського. 10 Біля них і навпроти дому свого лагодив Ієдаія, син Харумафа, а поруч з ним лагодив Хаттуш, син Хашавнії. 11 На другій ділянці лагодив Малхія, син Харима, і Хашшув, син Пахаф-Моава; вони ж лагодили і вежу Пічну. 12 Поруч з ними лагодив Шаллум, син Галлохеша, начальник половини округу Єрусалимського, він і доч­ки його. 13 Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових. 14 А ворота Гнойові лагодив Мал­хія, син Рехава, начальник Бефкаремського округу: він побудував їх і вставив двері їх, замки їх і засуви їх. 15 Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, – він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спус­каються від міста Давидового. 16 За ним лагодив Неємія, син Азбука, на­чальник половини округу Бефцурського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих. 17 За ним лагодили левити: Рехум, син Ванія; біля нього лагодив Хашавія, начальник половини округу Кеїльського, за свій округ. 18 За ним лагодили брати їхні: Баввай, син Хенадада, начальник Кеїль­ського напівокругу. 19 А біля нього лагодив Езер, син Ісуса, начальник Мицфи, на другій ділянці, навпроти виходу до зброярні на розі. 20 За ним ревно лагодив Варух, син Забвая, на другій ділянці, від рогу до дверей дому Елияшивового, великого священика. 21 За ним лагодив Меремоф, син Урії, син Гаккоца, на другій­ ділянці, від дверей дому Елияшивового до кінця дому Елияшивового. 22 За ним лагодили священики з околиць. 23 За ними лагодив Веніамін і Хашшув, навпроти дому свого; за ними лагодив Азарія, син Маасеї, син Ананії, біля дому свого. 24 За ним лагодив Биннуй, син Хенадада, на другій ділянці, від дому Азарії до рогу і повороту. 25 За ним Фалал, син Узая, навпроти рогу і вежі, що виступає від верхнього дому царського, яка біля двору в’язничного. За ним Федаія, син Пароша.26 Нефинеї ж, які жили в Офелі, полагодили навпроти Водяних воріт на схід і до вежі, що виступає. 27 За ними ла­годили фекойці, на другій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступає до стіни Офела.28 Далі за воротами Кінськими лагодили свя­щеники, кожен навпроти свого дому. 29 За ними лагодив Садок, син Іммера, навпроти свого до­му, а за ним лагодив Шемаія, син Шеханії, сторож східних воріт.30 За ним лагодив Хананія, син Шелемії, і Ханун, шостий син Цалафа, на другій ділянці. За ним лагодив Мешуллам, син Берехії, навпроти кімнати своєї. 31 За ним лагодив Малхія, син Гацорфія, до дому нефинеїв і торговців, нав­проти воріт Гаммифкад і до кутового житла. 32 А між кутовим житлом до воріт Овечих лагодили сріблярі і торговці.

4 Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;­ 2 і говорив при братах своїх і при са­марійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені? 3 А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.

4 Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в зем­­лі полону; 5 і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують! 6 Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.

7 Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські віднов­люються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро. 8 І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його. 9 І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них. 10 Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі­ будувати стіну. 11 А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу. 12 Ко­ли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас, 13 тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами­ їхніми і луками їхніми. 14 І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страш­ного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.

15 Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повер­нулися до стіни, кожен на свою роботу. 16 З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього до­му Іудиного. 17 Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис. 18 Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач. 19 І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного; 20 то­­му звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас. 21 Так виконува­ли ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок. 22 Крім цього, у той же час я ска­зав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, – і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі. 23 І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.

5 І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв. 2 Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити. 3 Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду. 4 Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших; 5 у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.

6 Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився. 7 Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх.­ І скликав я проти них велике зібрання 8 і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви про­­даєте братів своїх, і вони продаються­ нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді. 9 І сказав я: недоб­ре ви ро­бите. Чи не в страху Бога на­шого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших? 10 І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей. 11 Поверніть їм нині ж поля їхні, вино­градні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм. 12 І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять. 13 І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.

14 Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого ро­ку до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників. 15 А попередні областеначальники, що були до ме­не, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого. 16 При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу. 17 Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколиш­ніх народів. 18 І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.19 Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!

6 Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень – втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, –2 тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло. 3 Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас. 4 Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме. 5 Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист. 6 У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками; 7 і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимо­ся разом. 8 Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом. 9 Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться;­ але я тим більше зміцнив руки мої.

10 Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Бо­жий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі. 11 Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду. 12 Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його. 13 Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами. 14 Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!

15 Стіна була зроблена у двадцять­ п’ятий день місяця Елула, за п’ятде­сят два дні. 16 Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.

17 Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них. 18 Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії. 19 Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.

7 Коли стіна була побудована, і я вставив двері, і поставлені були на своє служіння воротарі і спів­ці і левити, 2 тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єру­са­лимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою, 3 і сказав­ я їм: нехай не відчиняють воріт єру­салимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиня­ють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти­ дому його. 4 Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.­

5 І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І зна­йшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому напи­сано:­ 6 ось жителі країни, які вирушили, із полонених, переселених Навуходоносором, царем Вавилонським, і повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, – 7 ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Аза­рією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кіль­­кість людей народу Ізраїлевого: 8 синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два. 9 Синів Сафатії триста сімдесят два. 10 Синів Араха шістсот п’ятдесят два. 11 Синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса й Іоава, дві тисячі вісімсот вісімнадцять.12 Синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири. 13 Синів­ Заффу вісімсот сорок п’ять. 14 Си­нів Закхая сімсот шістдесят. 15 Синів Биннуя шістсот сорок вісім. 16 Синів Бевая шістсот двадцять вісім. 17 Синів Азгада дві тисячі триста двад­цять два. 18 Синів Адоникама шістсот шістдесят сім. 19 Синів Бигвая дві тисячі шістсот сім. 20 Синів Адина шістсот п’ятдесят п’ять. 21 Синів Атера з дому Єзекії дев’яносто вісім. 22 Си­нів Хашума триста двадцять ві­сім. 23 Синів Вецая триста двадцять чотири. 24 Синів Харифа сто дванад­цять.25 Уродженців Гаваона дев’яносто п’ять. 26 Жителів Вифлеєма і Нетофи сто вісімдесят вісім. 27 Жителів Анафофа сто двадцять вісім. 28 Жителів Беф-Азмавефа сорок два. 29 Жителів Кириаф-Іарима, Кефири і Беерофа сімсот сорок три. 30 Жителів Рами і Геви шістсот двадцять один. 31 Жителів Михмаса сто двадцять два. 32 Жителів Вефиля і Гая сто двадцять три. 33 Жителів Нево другого п’ятдесят два. 34 Синів Елама другого тисяча двісті п’ятдесят чотири. 35 Синів Харима триста двадцять. 36 Уродженців Єрихона триста сорок п’ять. 37 Уродженців Лода, Хадида й Оно сімсот двадцять один. 38 Уродженців Сенаї три тисячі дев’ятсот тридцять. 39 Священиків, синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три. 40 Синів Іммера тисяча п’ятдесят два. 41 Синів Пашхура тисяча двісті сорок сім. 42 Синів­ Харима тисяча сімнадцять. 43 Левитів: синів Ісуса, з дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сімдесят чотири.44 Співців: синів Асафа сто со­рок вісім. 45 Воротарі: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шо­вая – сто тридцять вісім. 46 Нефинеї: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа, 47 сини Кироса, сини Сиї, сини Фадона, 48 сини Левана, сини Хагави, сини Салмая, 49 сини Ханана, сини Гиддела, сини Гахара, 50 сини Реаії, сини Рецина, сини Некоди, 51 сини Газзама, сини Уззи, сини Па­сеаха, 52 сини Весая, сини Меунима, сини Нефишсима, 53 сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура, 54 сини Бацлифа, сини Мехиди, сини Харши, 55 сини Баркоса, сини Сисари, сини Фамаха,56 сини Нециаха, сини Хатифи. 57 Сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Соферефа, сини Фериди,58 сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела, 59 сини Сафатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццеваїма, сини Амона. 60 Усіх нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два. 61 І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони. 62 Си­ни Делаії, сини Товії, сини Не­коди – шістсот сорок два. 63 І з свяще­ників: сини Ховаії, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який взяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися їхнім іменем. 64 Во­ни шукали родовідного свого запису, і не знайшлося, і тому виключені­ зі священства. 65 І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.

66 Усе суспільство разом складалося із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти людей, 67 крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті сорок п’ять. 68 Коней у них було сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять, 69 верблюдів чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять. 70 Деякі глави поколінь дали внески на провадження робіт. Тиршафа дав у скарбницю золотом тисячу драхм, п’ятдесят чаш, п’ятсот тридцять священичих одеж. 71 І деякі з глав поколінь дали в скарбницю на провадження робіт двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі двіс­ті мин срібла. 72 Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі мин срібла і шістдесят сім священичих одеж. 73 І стали жити священики і левити, і воротарі і спів­ці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.

8 Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книж­нику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю. 2 І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця; 3 і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихи­лені до книги закону. 4 Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли­ Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього­ Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам. 5 І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу, тому що він стояв вище за весь народ. І коли він відкрив її, весь народ встав. 6 І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, – і поклонялися і падали перед Гос­подом лицем до землі.7 Ісус, Ванаія,­ Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці. 8 І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.

9 Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону. 10 І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом – підкріплення для вас. 11 І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся. 12 І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.

13 На другий день зібралися глави­ поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону. 14 І знайшли написане в законі, який Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві в сьомому місяці, у свято, жили в кущах. 15 І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним. 16 І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт. 17 Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика. 18 І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день післясвято за уставом.

9 У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх. 2 І відок­ремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх. 3 І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Бо­гу своєму. 4 І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа­ Бога свого. 5 І сказали левити – Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє! 6 [І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються. 7 Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейсь­кого, і дав йому ім’я Авраама, 8 і зна­йшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний. 9 Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,10 і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні. 11 Ти розсік перед ними море, і вони серед моря про­йшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води. 12 У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному­ – вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли. 13 І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вір­ні, устави і заповіді добрі. 14 І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея. 15 І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм. 16 Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх; 17 не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх. 18 І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обр`ази, 19 але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний – уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.20 І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх. 21 Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли. 22 І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського. 23 І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею. 24 І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею. 25 І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї; 26 і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обр`ази. 27 І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх. 28 Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово. 29 Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали. 30 Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки інозем­них народів. 31 Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий. 32 І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь на­род Твій від днів царів ассирійських до цього дня. 33 В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні. 34 Царі наші, князі наші, священики­ наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм. 35 І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх. 36 І ось, ми нині ра­би; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами. 37 І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні. 38 За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.

10 Ті, які приклали печатки, були: Неємія-Тиршафа, син Гахалії, і Седекія, 2 Сераія, Азарія, Єремія, 3 Пашхур, Амарія, Малхія, 4 Хаттуш, Шеванія, Маллух, 5 Харим, Меремоф, Овадія, 6 Даниїл, Гиннефон, Варух, 7 Мешуллам, Авия, Миямин, 8 Маазія, Вилгай, Шемаія: це священики. 9 Левити: Ісус, син Азанії, Биннуй, із синів Хенадада, Кадмиїл, 10 і брати їхні: Шеванія, Годія, Клита, Фелаія, Ханан,11 Миха, Рехов, Хашавія, 12 Закхур, Шеревія, Ше­ванія, 13 Годія, Ваній, Венинуй. 14 Глави народу: Парош, Пахаф-Мо­ав, Елам, Заффу, Ванія, 15 Вунній, Аз­гар, Бевай, 16 Адонія, Бигвай, Адин, 17 Атер, Єзекія, Азур,18 Годія, Хашум, Бецай, 19 Хариф, Анафоф, Невай, 20 Магпиаш, Мешуллам, Хезир, 21 Мешезавел, Садок, Іаддуй, 22 Фелатія, Ханан, Анаія, 23 Осія, Хананія, Хашшув, 24 Лохеш, Пилха, Шовек, 25 Рехум, Хашавна, Маасея, 26 Ахия, Ханан, Анан, 27 Маллух, Ха­рим, Ва­ана. 28 І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти, 29 приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям – чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашо­го, й устави Його і постанови Його, 30 і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх; 31 і коли інозем­ні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не бра­ти в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду. 32 І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого: 33 на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершу­ється в домі Бога нашого. 34 І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені ча­си, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі. 35 І зобов’язали­ся ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого де­рева; 36 також приводити в дім Бога нашо­го до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як на­пи­сано в законі, і первородне від ве­ли­кої і дріб­ної худоби нашої. 37 І по­чатки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Во­ни, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас зем­леробство. 38 При левитах, коли во­ни будуть бра­ти левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори, 39 тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.

11 І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.

2 І благословив народ усіх, які доб­ровільно погодилися жити в Єрусалимі. 3 Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, – а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; – 4 у Єрусалимі жили з синів Іу­ди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса, 5 і Маасея, син Варуха, син Колхозея, син Хазаії, син Адаії, син Іоіарива, син Захарії, син Шилонія. 6 Усіх синів Фареса, які жили в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди відмінні. 7 І ось сини Веніаміна: Саллу, син Мешуллама, син Іоеда, син Федаії, син Колаії, син Маасеї, син Іфиїла, син Ісаї, 8 і за ним Габбай, Саллай – дев’ятсот двадцять вісім. 9 Іоїль, син Зихри, був начальником над ними, а Іуда, син Сенуї, був другим над містом. 10 Зі священиків: Ієдаія, син Іоіарива, Іахин, 11 Сераія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який началь­ником у домі Божому, 12 і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, – вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії, 13 і брати його, гл`ави поколінь – двісті сорок два; і Амаш­сай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемофа, син Іммера, 14 і брати його, люди відмінні – сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима. 15 А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія, 16 і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого, 17 і Матфанія, син Михи, син Зав­дія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна. 18 Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири. 19 А воротарі: Аккув, Талмон і брати їхні, які несли сторожу біля воріт – сто сімдесят два.

20 Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі. 21 А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа. 22 Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому, 23 тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для спів­ців відповідне утримання. 24 І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу. 25 З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї міс­тах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його, 26 у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті, 27 у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і за­леж­­них від неї містах, 28 у Секелагу, у Ме­­хоні і залежних від неї містах, 29 у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі, 30 у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової. 31 Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах, 32 у Анафофі, Нові, Ананії, 33 Гацо­рі, Рамі, Гиффаїмі, 34 Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті,35 Лоді, Оно, в долині Харашимі. 36 І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.

12 Ось священики і левити, які прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія,­ Єремія, Ездра, 2 Амарія, Маллух, Хат­­туш, 3 Шеханія, Рехум, Меремоф, 4 Ід­до, Гиннефой, Авия,5 Миямин, Ма­адія, Вилга, 6 Шемаія, Іоіарив, Ієдаія, 7 Саллу, Амок, Хелкія, Ієдаія.­ Це глави священиків і брати їхні у дні Ісуса. 8 А левити: Ісус, Биннуй, Кадмиїл, Шеревія, Іуда, Матфанія, головний при славослів’ї, він і брати його, 9 і Бакбукія й Унній, брати їхні, які нарівні з ними тримали сторожу. 10 Ісус породив Іоакима, Іоаким породив Елиашива, Елиашив породив Іоіаду, 11 Іоіада породив Іонафана, Іонафан породив Іаддуя.

12 У дні Іоакима були священики, гл`ави поколінь: із дому Сераії Мераія, із дому Єремії Хананія, 13 іздому Ездри Мешуллам, із дому Амарії Іоханан, 14 із дому Мелиха Іонафан, із дому Шеванії Йосиф, 15 іздому Харима Адна, з дому Мераїофа Хелкія, 16 з дому Іддо Захарія, з дому Гиннефона Мешуллам, 17 іздому Авиї Зихрій, з дому Миніаміна, з дому Моадії Пилтай, 18 із дому Вилги Шаммуй, із дому Шемаії Іонафан, 19 із дому Іоіарива Мафнай, із дому Ієдаії Уззій, 20 із дому Саллая Каллай, із дому Амока Евер,21 із дому Хелкії Хашавія, із дому Ієдаії Нафанаїл.

22 Левити, гл`ави поколінь, внесені в запис у дні Елиашива, Іоіади, Іоханана й Іаддуя, і також священики в царювання Дарія Перського. 23 Сини Левія, гл`ави поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового. 24 Гл`ави левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого – зміна за зміною. 25 Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув – вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт. 26 Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.

27 При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів. 28 І зібралися сини співців з округи єрусалимської і з сіл Нетофафських, 29 і з Беф-Гаггилгала, і з полів Геви й Азмавета, тому що співці побудували собі села в околицях Єрусалима. 30 І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну. 31 Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шес­тя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт. 32 За ними йшов Гошаія і половина начальників Юдеї, 33 Азарія, Ездра і Мешуллам, 34 Іуда і Веніамін, і Шемаія і Єремія, 35 а із синів священичих із трубами: Захарія, син Іонафана, син Шемаії, син Матфанії, син Михея, син Закхура, син Асафа,­ 36 і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Ха­наній з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них.37 Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід. 38 Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Піч­ної вежі і до широкої стіни, 39 і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних. 40 Потім обидва хори стали біля дому Бо­жого, і я і половина начальників зі мною, 41 і священики: Елиаким, Маасея, Миніамін, Михей, Елио­енай, Захарія, Хананія з трубами, 42 і Ма­асея і Шемаія, і Єлеазар і Уззій, і Іоханан і Малхія, і Елам і Езер. І співали співці голосно; головним у них був Ізрахія.

43 І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко. 44 У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів, 45 які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона. 46 Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні. 47 Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.

13 У той день було читано з кни­ги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки, 2 тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення. 3 Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Із­раїля. 4 А раніше того священик Ели­ашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,5 приготував для нього велику­ кімнату, в яку раніше клали хліб­не приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків. 6 Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в трид­цять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя. 7 Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготував­ши для Товії кімнату на дворах дому Божого, 8 тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати9 і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хліб­­не приношення і ладан. 10 Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле. 11 Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє. 12 І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори. 13 І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Фе­даію з левитів, і при них Ханана,­ сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладенороздавати частки бра­там своїм. 14 Пом’яни мене за це, Боже мой, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!

15 У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи­ і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їму той же день, коли вони продавали харчі.­ 16 І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі. 17 І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній? 18 Чи не так чинили батьки­ ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оск­вер­няючи суботу. 19 Після цього, ко­ли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів за­ми­кати двері і сказав, щоб не від­ми­кали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день субот­ній. 20 І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два. 21 Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу. 22 І сказав я левитам, щоб вони очистилися­ і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!

23 Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммо­нитянок і моавитянок; 24 і тому сини їхні наполовину говорять азот­ською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською.25 Я зро­бив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе. 26 Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його. 27 І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, при­йма­ючи у співжиття чужоземних дру­жин?­ 28 І з синів Іоіади, сина ве­­лико­го священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе. 29 Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський! 30 Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його, 31 і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!