ДРУГА КНИГА ЕЗДРИ

1 І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу своєму, і закололи­ пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця, 2 поставивши священиків за чергами в облаченні у храмі Господньому. 3 І сказав леви­там, священнослужителям Ізраїлевим: освятіть себе Господу для постав­лення святого ковчега Господнього в храмі, який побудував цар Соломон, син Давидів. 4 Не потрібно буде вам брати його на рамена; служіть тепер Господу Богу вашому, і піклуйтеся про народ Його Ізраїля, і влаштуйтеся за родами і поколіннями вашими, за розкладом Давида, царя Ізраїлевого, і за урочистістю Соломона, сина його, 5 і ставайте у святилищі, за родовими левитськими розрядами вашими перед братами вашими, синами Ізраїля, 6 заколіть за уставом пасхального агнця і приготуйте жертви для братів ваших і зробіть пасху за заповіддю Господ­ньою, даною Мойсеєві.

7 І дав Іосія в дар народу, який там знаходився, тридцять тисяч агн­ців і козлів і три тисячі тельців; це за обітницею дано від царських стад на­­­­роду і священикам і левитам. 8 І да­ли Хел­кія і Захарія й Ієиїл, що начальствують у храмі, священикам на пасху дві тисячі шістсот овець і триста волів. 9 І Ієхонія і Самей і Нафаниїл, брат його, й Асавія й Охиїл, й Іорам, тися­чоначальники, дали левитам на пасху п’ять тисяч овець і сімсот волів.

10 І коли це відбувалося, священики і левити благоліпно стояли за поколіннями і родовими перевагами, тримаючи опрісноки перед народом, 11 щоб приносити жертви Гос­поду за написаним у книзі Мойсеєвій. І це було в ранній час. 12 І спекли пасхаль­ного агнця на вогні, як належало, а жертви зварили в мідних посудинах і казанах з пахощами, і віднесли всьому народові. 13 А після того приготували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона.­ 14 Бо священики приносили жир до пізнього часу, а тому левити готували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона.15 Священноспівці ж, сини Асафові, знаходилися на місцях своїх, за встановленням Давида, й Асаф і Захарія й Еддинус, який був від царя. 16 І воротарям біля кожних воріт не дозволялося залишати своєї черги, тому що для них готували брати їхні, левити.­

17 І звершилося в той день все, що належало до жертвоприношення Гос­поду при звершенні пасхи, 18 і до приношення всепалень на жертовнику Господньому, за повелінням царя Іосії. 19 І звершували сини Ізра­їлеві, які у той час знаходилися там, пасху і свято опрісноків сім днів. 20 І не звершувалося такої пасхи в Ізраїлі від часів Самуїла пророка. 21 І жоден з усіх царів ізраїльських не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики і левити, і юдеї і всі ізраїльтяни, які жили в той час у Єрусалимі. 22 У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха. 23 І спрямовані були прямою путтю діла Іосії перед Госпо­дом від серця, повного благочестя.

24 Те ж, що було при ньому, описано в попередніх літописах про тих, хто грішив і чинив нечестя проти Господа більше за всякий народ і царство, і чим вони свідомо ображали Його, і за що слова Господа повстали проти Ізраїля.

25 І після всіх цих діянь Іосії сталося, що фараон, цар Єгипетський, ішов воювати в Каркамис біля Євфрату, й Іосія вийшов назустріч йому. 26 Цар Єгипетський послав до нього сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? 27 Не проти тебе посланий я від Господа Бога; війна моя на Євфраті, і нині Господь зі мною і Господь спонукує мене; відступи і не протився Господу. 28 Але не повернувся Іосія на свою колісницю, а наважився воювати з ним, не послухавши слів Єремії пророка з уст Гос­пода. 29 І вступив з ним у битву на полі Мегиддо. І зійшлися начальники до царя Іосії. 30 І сказав цар слугам своїм: віднесіть мене з поля бит­ви, тому що я дуже занеміг. І слуги його негайно винесли його із строю. 31 І зійшов він на другу колісницю свою і, повернувшись у Єрусалим, помер і похований у гробниці батьків своїх. 32 І плакали за Іосією по всій Юдеї, плакав за Іосією і пророк Єремія, і начальники з дружинами оплакували його до цього дня. І це передано назавжди всьому роду Ізраїлевому.

33 Це написано в літописі царів юдейських, і те, що зроблено Іосією,­ і слава його і його розуміння закону Господнього; попередні ж діла його і згадані нині описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.

34 І взяв народ Ієхонію [Іоахаза], си­на Іосії, і поставили його царем замість Іосії, батька його, коли йому було двадцять три роки. 35 І царював він у Юдеї і Єрусалимі три міся­ці, і відставив його цар Єгипетський, щоб не царювати йому в Єрусалимі. 36 І наклав на народ сто талантів срібла й один талант золота. 37 І поставив цар Єгипетський Іоакима, брата його, царем Юдеї і Єрусалима. 38 І зв’язав вельмож, а Заракина, брата його, відвів у Єгипет.

39 Був же Іоаким двадцяти п’яти років, коли став царем над Юдеєю та Єрусалимом, і робив він лихе перед Господом.

40 Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і зв’язав його мідними ланцюгами і відвів у Вавилон. 41 І, узявши деякі зі священних сосудів Господа, Навуходоносор переніс їх і поставив у своєму капищі у Вавилоні.

42 Сказання про нього, про його розбещення і нечестя написані в книзі літописів царських.

43 І став царем замість нього Іоаким,­ син його; він був вісімнадцяти років, коли був призначений царем. 44 Царював же в Єрусалимі три місяці і десять днів, і зробив він лихе перед Господом. 45 І через рік Навуходоносор послав і відвів його у Вави­лон разом зі священними сосудами Господа, 46 і призначив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, який був двад­цяти одного року. Царював він одинадцять років. 47 І робив він лихе перед Господом, не слухаючи слів, сказаних пророком Єремією від уст Гос­пода. 48 І, бувши зв’язаним від ца­ря­ Навуходоносора клятвою в ім’я Гос­пода, порушив клятву, відійшов і, озлобивши свою шию і серце своє, переступив закони Господа Бога ­Із­ра­їлевого. 49 Також і начальники на­роду і священиків чинили дуже нечестиво, перевершуючи у всіх нечистотах усіх язичників, і осквернили освячений у Єрусалимі храм Гос­подній. 50 Бог батьків їхніх посилав вісників Своїх закликати їх до навернення, оскільки щадив Він їх і оселю Свою; 51 але вони глузували з вісників Його: в той самий день, в який Господь говорив, вони насміхалися з пророків Його, 52 доки Він, розгнівавшись на народ Свій за нечестя, повелів повстати на них царям халдейським. 53 Вони вибили юнаків їхніх мечем навколо святого храму їхнього і не пощадили ні юнака, ні дівчини, ні старого, ні молодого, але всі були віддані в руки їхні. 54 І всі священні сосуди Господні, великі і малі, і сосуди ковчега Господнього і царські скарби взяли вони і віднесли у Вавилон. 55 І спалили дім Господній і зруйнували стіни Єрусалима і вежі його спалили вогнем, 56 і всю красу його перетворили на ніщо; тих же, хто залишився від меча, відвели у Вавилон. 57 І вони були рабами його і синів його до владарювання персів, на спов­нення слова Господнього з уст Єремії: 58 доки земля не відсвяткує субот своїх, на весь час запустіння свого, упродовж сімдесяти років, во­на буде суботствувати.

2 У перший рік царювання Ки­ра Перського, на сповнення слова Господа з уст Єремії, 2 Господь подвигнув дух Кира, царя Перського, і він оголосив по всьому царству своєму усно і письмово: 3 так говорить Кир, цар Перський: Господь Ізраїля, Господь Всевишній поставив мене царем вселенної 4 і повелів мені побудувати йому дім у Єрусалимі, який в Юдеї. 5 Отже, хто є з вас, із народу Його, нехай буде Господь його з ним, і нехай він, вирушивши в Єрусалим, який в Юдеї, будує дім Господа Ізраїлевого: Він є Господь, Який живе в Єрусалимі. 6 Тому скільки їх живе по місцях, жителі місця того нехай допоможуть їм золотом і сріблом, 7 дарунками коней і худоби й іншими приношеннями за обітницею на храм Господа в Єрусалимі.

8 І піднялися старійшини племен коліна Іудиного і Веніамінового і священики і левити й усі, дух яких подвигнув Господь іти і будувати дім Господу в Єрусалимі; 9 а всі, що жили в сусідстві з ними, допомагали їм: сріблом і золотом, і конями і худобою і дуже багатьма приношеннями за обітницею багатьох, яких надихнув дух.

10 І цар Кир виніс священні сосуди Господа, які Навуходоносор переніс з Єрусалима і поставив у своєму капищі. 11 Винісши ж їх, Кир, цар Перський, передав їх Мифридату, своєму хранителю скарбів,12 а через нього вони були передані Саманассару, князеві Юдеї. 13 Число ж їх було: узливальниць золотих тисяча, узливальниць срібних тисяча, срібних курильниць двадцять дев’ять, чаш золотих тридцять, срібних дві тисячі чотириста десять, й інших сосудів тисяча. 14 Усіх сосудів золотих і срібних принесено п’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять. 15 І принесені вони Саманассаром і тими, що повернулися з ним з полону Вавилонського, у Єрусалим.

16 Під час же царювання Артаксеркса, царя Перського, Вилем і Мифридат, і Тавеллій і Рафим, і Веєлтефм і Самеллій писар та інші, які змовилися з ними, що жили в Самарії й інших місцях, написали йому такий лист: 17 Цареві Артак­сер­к­су, господарю, раби твої Рафим, описувач подій, і Самеллій писар, та інші з ради їх, і судді, які знаходяться у Келе-Сирії і Фінікії. 18 Нехай буде нині відомо господарю царю, що юдеї, які вийшли від вас до нас, прийшовши у Єрусалим, у це відступницьке і підступне місто, влаштовують площі його, відновлюють стіни і закладають підвалини храму. 19 Отже, якщо це місто буде відбудоване і стіни його закінчені, то вони не тільки не погодяться платити податі, але і повстануть проти царів. 20 І оскільки уже почата побу­дова храму, то ми за благо визнали не нехтувати цим, 21 але сповістити господаря царя, чи не благоугодно тобі подивитися в книгах батьків твоїх. 22 Ти знайдеш запис про те у пам’ятних книгах, і довідаєшся, що це місто було зрадником і бентежило царів і міста, 23 а юдеї – відступники, які вічно робили в ньому змови, з якої причини і було спустошене це місто. 24 Отже, тепер сповіщаємо тебе, господарю царю, що коли побудується це місто і відновляться стіни його, то не буде для тебе проходу в Келе-Сирію і Фінікію.

25 Тоді цар написав у відповідь Рафиму, описувачу подій, і Веєлтеф­му і Самеллію писарю й іншим, які згодилися з ними, і жили в Самарії і Сирії і Фінікії, таке: 26 прочитав я лист, який ви надіслали мені, і наказав розглянути; і знайдено, що це місто здавна повстає проти царів, 27 і люди ці піднімають у ньому заколоти і війни, і були царі в Єрусалимі сильні і могутні, які володіли і збирали данину з Келе-Сирії і Фінікії. 28 Отже, тепер я наказав заборонити цим людям будувати це місто, і стежити, щоб нічого більш не робилося 29 і щоб не мали подальшого успіху зловмисні дійства до занепокоєння царів. 30 Після прочитання написаного від царя Артаксеркса, Рафим і Самеллій писар і ті, що змо­вилися з ними, поспішно вирушили в Єрусалим з кіннотою й ополченням народу 31 і почали утримувати тих, що будують. І зупинилося будів­ництво Єрусалимського храму до другого року царювання Дарія, царя Перського.

3 І зробив цар Дарій великий бенкет своїм підданим і домашнім своїм і усім вельможам Мідії і Персії, 2 і всім сатрапам і воєначаль­никам, і начальникам підвладних йому країн від Індії і до Ефіопії у ста двадцяти семи сатрапіях. 3 І їли і пили і, наситившись, розійшлися; цар же Дарій пішов у спальню свою і спав, і потім прокинувся.

4 Тим часом троє юнаків охоронців, які охороняли тіло царя, сказали один одному: 5 нехай кожен з нас скаже одне слово про те, що сильніше за все? І чиє слово виявиться розумнішим за інше, тому цар Дарій дасть великі дарунки і велику нагороду. 6 І буде той одягатися в багряницю і пити з золотих сосудів, і спати на золоті, і їздити на колісниці з конями в золотих вуздах, носити на голові пов’язку з висону і намисто на шиї, 7 і сяде він другим після Дарія за мудрість свою, і буде називатися родичем Дарія. 8 І негайно, написавши кожен своє слово, запечатали і поклали під узголів’я царя Дарія і сказали:9 коли цар встане, подадуть йому це писання, і за ким визнає цар і троє вельмож перських, що слово його мудріше, тому дасться перевага, як написано. 10 Один написав: сильніше за все вино. 11 Інший написав: сильніший цар. 12 Третій написав: сильніші жін­ки, а над усім здобуває перемогу істина. 13 І ось, коли цар встав, подали йому це писання, і він прочитав. 14 І, пославши, покликав усіх вельмож Персії і Мідії, і сатрапів і воєначальників, і начальників областей і радників, 15 і сів у дорадчій палаті, і прочитано було перед ними писання. 16 І сказав: покличте цих юна­ків, нехай вони пояснять слова свої. І бу­ли покликані і ввійшли. 17 І сказав їм: поясніть нам написане.­

І почав перший, який сказав про силу вина, і говорив так: 18 О, мужі! Яке сильне вино! Воно приводить у затьмарення розум усіх людей, які п’ють його; 19 воно робить розум царя і сироти, раба і вільного, бідно­го і багатого одним розумом; 20 і всякий розум перетворює на веселість і радість, так що людина не пам’ятає­ ніякої печалі і ніякого боргу, 21 і всі серця робить воно багатими, так що ніхто не думає ні про царя, ні про сатрапа, і всякого змушує воно говорити про свої таланти. 22 І коли сп’яніють, не пам’ятають про приязнь до друзів і братів і швидко оголюють мечі, 23 а коли протверезяться­ від вина, не пам’ятають, що робили. 24 О, мужі! Чи не сильніше за все вино, коли змушує так чинити? І, сказавши це, замовк.

4 І почав говорити другий, який сказав про силу царя. 2 О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них? 3 Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються. 4 Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі, 5 й убивають і бувають­ вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше. 6 І ті, які не ходять на війну і не воюють, але оброб­ляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві 7 і, примушуючи один одного, приносять цареві данину.8 І він один, якщо скаже убити – убивають; якщо скаже відпустити – відпускають; ска­зав бити – б’ють;9 сказав спустошити­ – спустошують; сказав будувати – бу­ду­ють; сказав зрубати – зрубують; сказав насадити – насаджують; 10 і весь народ його і військо його під­­корюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить, 11 а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його. 12 О, му­жі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? – І замовк.

13 Третій же, який сказав про жінок і про істину, – це був Зоровавель, – почав говорити: 14 О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з лю­дей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки? 15 Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею; 16 і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино; 17 вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин. 18 Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву, 19 залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі. 20 Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї; 21 і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї. 22 І з цього слід вам пізнати, що жін­ки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам? 23 Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках, 24 лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої. 25 І біль­ше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір. 26 Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них. 27 Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок. 28 Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього? 29 Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя; 30 вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці. 31 І, попри все те, цар дивив­ся на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним. 32 О, мужі! Як же не сильні жін­ки, коли так чинять вони? 33 Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину. 34 О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце. 35 Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все.36 Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди. 37 Неправедне вино, неправедний цар, неправед­ні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправ­ді своїй; 38 а істина перебуває і зали­шається сильною у віках, і живе і володарює повік віку. 39 І немає в ній упереджености і розрізнення, але ро­бить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її. 40 І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! 41 І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.

42 Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм. 43 Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим 44 і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруй­нувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди. 45 А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями. 46 І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.

47 Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим.48 Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кед­рові дерева і допомагали йому будувати місто. 49 Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх, 50 але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють; 51 також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований; 52 і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти при­писаних, давали ще по десять талан­тів на рік;53 і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будува­ти місто,­ як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть. 54 Писав та­кож і про утримання і про свя­ще­ничий одяг, у якому служать. 55 На­­­пи­сав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться­ храм і буде побудований Єрусалим; 56 і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство. 57 Від­­пустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.

58 І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав: 59 від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб. 60 Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших. 61 І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм. 62 І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл 63 іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.

5 Після цього були обрані до ви­рушення родоначальники за колінами їхніми, і дружини їхні і сини їхні і дочки їхні і раби їхні і рабині їхні з худобою їхньою. 2 Дарій послав з ними тисячу вершників, доки вони не введуть їх у Єрусалим з миром, з музикою, з тимпанами і трубами. 3 І всі брати їхні веселилися, іцар дозволив їм іти разом.

4 І ось імена мужів, які йшли за племенами їхніми у колінах за стар­шинством їх: 5 священики, сини Фи­неєса, сини Аарона, Ісус, син Іоседека, сина Сареєвого, та Іоаким, син Зоровавеля, сина Салафиїля з дому Давидового, з роду Фареса, ко­ліна ж Іудового, 6 який говорив перед Да­рієм, царем Перським, мудрі слова на другому році царювання його, в місяці Нисані, місяці першому. 7 Ось юдеї, які вийшли з полону переселення, яких переселив у Вавилон Навуходоносор, цар Вавилонський, 8 і які повернулися в Єрусалим і в інші місця Юдеї, кожен у своє місто,­ – вийшли з Зоровавелем та Ісусом, Неємією, Зареєм, Рисеєм, Енинеєм, Мардохеєм, Веельсаром, Асфарасом, Реєлієм, Роїмом, Ва­аною, начальниками їхніми.

9 Число народу з начальниками їх: синів Фороса дві тисячі сто сімдесят два; синів Сафата чотириста сімдесят два; 10 синів Ареса сімсот п’ятдесят шість; 11 синів Фааф-Моава із синами Ісуса та Іоава дві тися­чі вісімсот дванадцять; 12 синів Ілама тисяча двісті п’ятдесят чотири; синів Зафуї дев’ятсот сімдесят п’ять; синів Хорве сімсот п’ять; синів Ваннія шістсот сорок вісім; 13 синів Вивая шістсот тридцять три; синів Ар­ге­ тисяча триста двадцять два; 14 синів Адоникама шістсот трид­цять сім; синів Вагоя дві тисячі шістсот шість; синів Адина чотириста п’ятдесят чотири; 15 синів Атира від Єзекії дев’яносто два; синів Килана й Азина­на шістдесят сім; синів Азара чоти­риста тридцять два; 16 синів Ан­ниса сто один; синів Арома тридцять два; синів Вассая триста двадцять три; синів Арсифурифа сто два; 17 синів Ветируса три тисячі п’ять; синів Веф­ломонських сто двадцять три; 18 з Не­тофаса п’ятдесят п’ять; з Анафофа сто п’ятдесят вісім; з Вефасмона сорок два; 19 з Кариафири двадцять п’ять; з Кафира і Вирога сімсот ­со­­­­­­­­­­­­­­рок три;20 хадиасеїв і амми­де­їв чоти­риста двадцять два; з Ки­рама і Гав­виса шістсот двадцять один; 21 з Ма­калона сто двадцять два; з Ветолія п’ятдесят два; синів Нифиса сто п’ятдесят шість; 22 синів Каламолала й Онуса сімсот двадцять п’ять; синів Ієреха двісті сорок п’ять; 23 синів Са­нааса три тисячі триста один.24 Священиків, синів Ієдду, сина Ісу­сового,­ з синами Санасива, дев’ятсот сімдесят два; синів Еммируфа тисяча п’ят­десят два; 25 синів Фассура тисяча сорок сім; синів Харми тисяча сімнадцять. 26 Ле­­витів, синів Ісуса і Кадмиїла і Ванни і Су­дія, сімдесят чотири. 27 Свя­­щенноспівців, синів Асафа, сто сорок.28 Воротарів, синів Салума, синів Атара, синів Толмана, синів Дакува, синів Атита, синів Товиса, усіх сто трид­цять дев’ять. 29 Служителів при храмі, синів Ісава, синів Асифа, синів Таваофа, синів Кираса, синів Суда, синів Фалея, синів Лавана, синів Аграва, 30 синів Акуда, синів Ута, синів Китава, синів Аккава, синів Сивая, си­нів Анана, си­нів Кафуа, синів Геддура, 31 синів Іаїра, синів Десана, синів Ноєва, синів Хасева, синів Казира, синів Озії, синів Финоє, синів Асара, синів Васфая, синів Ассана, синів Мані, синів Нафисі, синів Акуфа, синів Ахива, синів Асува, синів Фаракема, синів Васалема, 32 синів Ме­єдда, синів Куфа, синів Хареа, синів­ Вархуе, синів Серара, синів Фомоя, синів Насі, синів Атефа, 33 синів ра­бів Соломонових, синів Ассапфиофа, синів Фарира, синів Ієілі, синів Лозона, синів Ісдаїла, синів Сафії,34 синів Агія, синів Фахарефа, синів Савії, синів Сарофи, синів Мисея, синів Гаса, синів Аддуса, синів Сува, синів Аферра, синів Вародиса, синів Сафага, синів Аллома: 35 усіх служителів при храмі і синів рабів Соломонових триста сімдесят два.

36 Ось ті, що вийшли з Фермелефа і Фелерса: начальники їхні Хараафалан і Аалар. 37 Але вони не могли показати батьківщин своїх і родів, що вони від Ізраїля: синів Да­лана, сина Ваєнанового, синів Некодана, шістсот п’ятдесят два. 38 І з священиків були такі, які відправляли священнослужіння, але не знайдені у списку: сини Овдія, сини Аквоса, сини Іадду, який узяв за дружину Авгію, з дочок Верзеллія, і називався його ім’ям. 39 І оскільки родовий запис їх після дослідження не знайдений у списку, то вони відлучені від священства. 40 І сказав їм Неємія й Атфарія, щоб вони не брали участі у святинях, доки не постане первосвященик, облачений в урим і тумим.

41 Усіх же ізраїльтян від дванадцяти років і вище, крім рабів і рабинь, було сорок дві тисячі триста шістдесят; рабів їхніх і рабинь сім тисяч триста сорок сім; співців і псалмоспівців двісті сорок п’ять.42 Верблюдів чотириста тридцять п’ять, коней сім тисяч тридцять шість, мулів двісті сорок п’ять, під’я­ремної худоби п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять. 43 Деякі з родоначаль­ників, коли прийшли вони до храму Бога у Єрусалимі, дали обітницю спорудити цей дім на місці його за своїми силами 44 і дати в скарбницю храму на побудову тисячу мин золота і п’ять тисяч мин срібла і сто священичих одеж. 45 І оселилися священики і левити і деякі з народу в Єрусалимі й області його, а священноспівці й воротарі і весь Ізраїль у селищах своїх.

46 Коли ж настав сьомий місяць, і сини Ізраїля були вже кожен у своєму володінні, зібралися всі одностайно на відкритому місці біля перших воріт на схід. 47 І встав Ісус, син Іосе­дека, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїля, і брати його, і спорудили жертовник Богу Ізраїлевому, 48 щоб возносити на ньому всепалення, як написано в книзі Мойсея, чоловіка Божого. 49 І зібралися до них з інших народів, які були в тій землі, і влаштували жертовник на своєму місці, тому що ворогували з ними, і долали їх усі народи, які були в тій землі; і вони возносили жертви у свій час і всепалення Господу, ранкове і вечірнє. 50 І звершили свято кущів, як приписано законом, приносячи щоденні жертви, як належало, 51 і потім безперестанні приношення і жертви­ субот і новомісяч і усіх святих свят. 52 І всі ті, які дали обітниці Богу, з новомісяччя сьомого місяця почали­ приносити жертви Богу, хоч храм не був ще побудований. 53 І давали срібло каменотесам і теслярам і питво і їжу, і візки сидонянам і тирянам, щоб вони привозили з Ливану кедрові дерева, доставляючи їх плотами в Іоппійську пристань, за наказом, даним від Кира, царя Перського.

54 І на другий рік у другому місяці, після прибуття до храму Божого у Єрусалим, Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і брати їхні і священики, левити і всі, що прийшли у Єрусалим з полону,55 поклали підвалини храму Божого в новомісяччя другого місяця другого року після прибуття їх в Юдею і Єрусалим 56 і приставили левитів від двадцяти років до справ Господніх: і став Ісус і сини його і брати, і Кад­миїл брат і сини Імадавуна і сини Іода, сина Ілиадудового, із синами і братами, всі левити, одностайно спонукуючи до справ у домі Господньому. І побудували будівельники храм Господа. 57 І стали священики в облаченні з музичними інструментами і трубами, і левити, сини Асафа, з кимвалами, оспівуючи Господа і прославляючи Його за уставом Давида, царя Ізраїльського, 58 і виголошували в піснях, прославляючи Господа, що благість Його і слава­ повіки над усім Ізраїлем. 59 І весь на­род сурмив і взивав гучним голосом, прославляючи Господа за відновлення дому Господнього. 60 А найстарші зі священиків і левитів і родо­начальників, які бачили колишній храм, прийшли тепер на будіництво з плачем і гучним воланням, 61 а ба­гато хто з трубами і радісними голосними вигуками, 62 так що народ не міг чути труб через волання народне; хоча зібрання голосно сурмило, так що було чутно далеко.

63 І почули вороги коліна Іудиного і Веніамінового і прийшли дізнатися, щ`о означає цей трубний звук.64 І дізналися, що ті, які повернулися з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому. 65 І, приступивши до Зоровавеля й Ісуса і до родоначальників, говорять їм: будемо і ми будувати разом з вами; 66 бо і ми по­дібно до вас слухаємо Господа вашого і приносимо Йому жертви від днів Асвакафаса, царя Ассирійського, який переселив нас сюди. 67 Тоді сказав їм Зоровавель і Ісус і началь­ники племен ізраїльських: не з вами нам будувати дім Господу Богу нашо­му; 68 ми одні будемо будувати його Господу Богу Ізраїля, відповідно до того, як повелів нам Кир, цар Перський. 69 Тоді народи тієї землі, нападаючи на тих, що жили в Юдеї й облягаючи їх, перешкоджали будівництву 70 і, підступом відволікаючи народ і роблячи заворушення, перешкоджали завершенню будівництва в усі часи життя царя Кира, і зупинили будівництво на два роки до того часу, коли царем став Дарій.

6 У другий рік царювання Дарія Аггей і Захарія, син Аддо, про­­роки, пророкували юдеям, які були в Юдеї та Єрусалимі, від імені Господа Бога Ізраїлевого. 2 Тоді встав Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і почали будувати­ дім Господа в Єрусалимі, у присутності пророків Господніх, які допомагали їм.

3 У цей час з’явився до них Сисинні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні і сказали їм:4 з чийого дозволу ви будуєте цей дім і цю покрівлю, і все інше робите? І хто будівельники, які роблять це? 5 Але старійшини юдейські знайшли милість у Господа, Який споглянув на полонення, 6 і їм не заборонили будувати, поки сповіщено буде про них Дарію. І отримана була відповідь.

7 Ось список з листа, який Сисинні писав і який послали Дарію: Сисинні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші, началь­ни­ки­ в Сирії і Фінікії, царю Дарію ра­ду­ва­тися. 8 Нехай буде все відомо гос­подарю нашому царю, що ми, прийшовши в область Юдейську і ввійшовши в місто Єрусалим, зна­йшли в місті Єрусалимі старійшин юдейських, що повернулися з полону, 9 які будують новий великий дім Господу з дорогих тесаних каменів, кладучи в стіни дерева; 10 і роботи ці виконуються з ревністю, і справа успішно йде в руках їхніх і звершується з усією красою і старанністю. 11 Тоді ми запитали цих старійшин, говорячи: з чийого повеління ви будуєте цей дім і виконуєте ці роботи? 12 І так ми запитали їх, щоб сповістити тобі і написати тобі про началь­ників їхніх, і вимагали ми від них іменний список проводирів їхніх. 13 Вони ж сказали нам у відповідь: ми раби Господа, Який створив небо і землю. 14 І дім цей за багато років перед цим був побудований царем Ізраїльським, великим і сильним, і був закінчений. 15 Але оскільки бать­ки наші гріхами своїми прогнівили небесного Господа Ізраїлевого, то Він віддав їх у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, царя халдеїв. 16 Вони, зруйнувавши дім цей, спалили, а народ відвели в полон у Ва­вилон. 17 Але в першому році, ко­ли царем став Кир над країною Вавилонською, цар Кир наказав побудувати дім цей. 18 І священні сосуди, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і поставив у своєму капищі, цар Кир знову виніс з капища Вавилонського і передав їх князеві Саманассару Зоровавелю. 19 І повелів йому віднес­ти всі ці сосуди і покласти у Єрусалимському храмі і побудувати храм Господа на його місці. 20 Тоді Саманассар, прийшовши, поклав підвалини дому Господа у Єрусалимі, і відтоді донині він будувався і не був завершений. 21 Отже, царю, якщо угодно, нехай пошукають у царських книгосховищах Кира, 22 і якщо виявиться, що будівництво дому Гос­поднього у Єрусалимі звершується з волі царя Кира, й угодно буде це господарю царю нашому, нехай дано буде нам знати про те.

23 Тоді цар Дарій наказав шукати­ в книгосховищах, що знаходяться у Вавилоні, і знайдено в Екбатанах, у місті, що знаходиться в Мідійській області, одне місце в пам’ятному за­писі, де написано: 24 у перший рік царювання Кира, цар Кир повелів побудувати дім Господа у Єрусалимі, де приносять жертви на вогні невгасимому. 25 Висота храму шістдесят ліктів, ширина шістдесят ліктів, із трьома домами із тесаних каменів і з одного нового, з місцевого дерева, а витрати робити з дому царя Кира, 26 і священні сосуди дому Господнього, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс з дому Єрусалимського і переніс у Вавилон, повернути в дім Єрусалимський, щоб поставити їх там, де вони знаходилися. 27 Повелів також стежити Сисинні, прави­телеві Сирії і Фінікії, і Саф­равузану і товаришам їхнім і поставленим у Сирії і Фінікії начальникам, щоб вони тримали себе осторонь від цього місця і залишили раба Господа Зо­ровавеля, князя Юдейського, і старійшин юдейських будувати цей дім Господа на його місці. 28 Я повелів повністю відбудувати його і стежити, щоб юдеям, які повернулися з по­лону, сприяли у повному закінченні дому Господнього 29 і щоб із податей Келе-Сирії і Фінікії справно давали для цих людей, на жертви Господу, князю Зоровавелю, на тельців, баранів і агнців. 30 Так само, щоб постійно щороку беззаперечно давали пшеницю, сіль, вино й олію, як скажуть священики, які знаходяться в Єрусалимі, скільки витрачається кож­ного дня; 31 щоб приносили Всевишньому Богу жертви за царя і за дітей його і молилися за життя їх.32 Притому оголосити, що коли хто переступить або порушить що-небудь з написаного, то нехай буде взяте дерево з його власних, і він буде повішений на ньому, а майно його стане царським. 33 За це і Господь, Якого ім’я призивається там, нехай погубить усякого царя і народ, який простягне руку свою, щоб перешкодити або зробити яке-небудь зло цьому дому Господа у Єрусалимі. 34 Я, цар Дарій, вирішив, щоб у точності було за цим.

7 Тоді Сисинні, правитель Келе-Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні, виконуючи повеління царя Дарія, 2 ретельно взялися за святу справу, допомагаючи старійшинам і священноначальникам юдейським. 3 І успішно йшла свята справа, за пророцтвами пророків Аггея і Захарії. 4 І звершили все за повелінням Господа Бога Ізраїлевого і з волі Кира, Дарія й Артаксеркса, царів перських.

5 Закінчений святий дім до двадцять третього дня місяця Адара, на шостому році царя Дарія. 6 І зробили сини Ізраїля, священики і левити та інші, що повернулися з полону,­ які були приставлені, усе за написаним у книзі Мойсея. 7 І принесли в жертву на відновлення храму Господнього сто волів, двісті баранів, чотириста агнців, 8 дванадцять козлів за гріхи усього Ізраїля, за чис­лом дванадцяти колін ізраїльських. 9 І стояли священики і левити за племенами, в облаченні, при ділах Господа Бога Ізраїлевого, згідно з книгою Мойсеєвою, і воротарі біля кожних воріт. 10 І влаштували сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця, коли очистилися священики і левити разом, 11 і всі сини полону, тому що очистилися, бо левити усі разом очистилися. 12 І закололи пасхальних агнців для всіх синів полону, для братів своїх, священиків, і для себе самих. 13 І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з по­лону, всі, що відійшли від мерзот народів землі, знайшли Господа.­ 14 І святкували свято опрісноків сім днів, радіючи перед Господом, 15 що Він навернув до них серце царя Ассирійського, щоб зміцнити руки їхні на діла Господа Бога Ізраїлевого.

8 Після цих подій, у царювання­ Артаксеркса, царя Перського, прийшов Ездра, син Азарії, Зехрія, Хелкія, Салима, 2 Саддука, Ахитова, Амарія, Озії, Мемерофа, Зарея, Сауя, Вокка, Ависая, Финеєса, Єлеазара, Аарона первосвященика. 3 Цей Ездра прийшов з Вавилона, як вчений, що знається на законі Мойсеєвому, даному Господом Богом Ізраїлевим, 4 і зробив йому цар честь, бо він здобув у нього благовоління до всіх своїх прохань. 5 І прийшли з ним у Єрусалим деякі з синів Ізраїля, зі священиків і левитів, священноспівців і воротарів і служителів при храмі, 6 на сьомому році царювання Артаксеркса, у п’ятий місяць того ж сьомого року царювання; бо вони, вийшовши з Вавилона в новомісяччя першого місяця, прийшли у Єрусалим, за даним їм Господом благосприянням на шляху, у новомісяць п’ятий.

7 Ездра ж докладав великі турботи, щоб нічого не опустити з закону Господнього і заповідей, щоб навчити весь Ізраїль постанов і судів. 8 Прийшло і письмове повеління, дане від царя Артаксеркса Ездрі священику і читцю закону Господнього, таке: 9 Цар Артаксеркс Ездрі священику і читцю закону Господнього радуватися. 10 Розсудивши чоловіколюбно, я повелів, щоб ті, що бажають, з народу юдейського і зі священиків і левитів, які знаходяться в нашому царстві, добровільно йшли разом з тобою у Єрусалим. 11 Отже, хто тільки бажає, нехай зберуться і йдуть, як розсудилося мені і моїм семи найближчим радникам; 12 нехай побачать, що робиться в Юдеї та Єрусалимі згідно з законом Господнім,13 і віднесуть у Єрусалим дари Господу Ізраїля, які обіцяв я і мої наближені, і всяке золото і срібло, яке знайдеться в країні Вавилонській, для Господа в Єрусалим, разом з дарами від народу на храм Господа Бога їхнього, що знаходиться в Єрусалимі; 14 золото ж і срібло – на волів, баранів і агнців та інше, що до цього відноситься, 15 щоб возносити жертви Господу на жертовнику Господа Бога їхнього у Єрусалимі.16 І все, чого б не захотів ти з братами твоїми зробити на це золото і срібло, роби з волі Бога твого. 17 І священні сосуди Господні, дані тобі для вживання в храмі Бога твого у Єрусалимі, постав перед Господом, Богом твоїм. 18 І інше, що буде потрібно тобі для потреб храму Бога твого, давай з царської скарбниці. 19 І ось я, цар Артаксеркс, повелів хранителям скарбниць Сирії і Фінікії, щоб вони всі, чого потребує Ездра священик і читець закону Всевишнього Бога, справно давали йому, навіть до ста талантів срібла, 20 також пшениці до ста к`орів і вина до ста мір. 21 І все інше за законом Божим ретельно нехай приноситься Всевишньому Богу, щоб не було гніву на царство царя і синів його. 22 І ще говорю вам, щоб на всіх священиках і левитах, і священноспівцях і воротарях, і служителях храму і на писарях цього храму не було ніякої данини або іншого податку, і щоб ніхто не мав влади накладати будь-що на них. 23 А ти, Ездро, за мудрістю Божою, постав начальників і суддів, щоб вони судили по всій Сирії і Фінікії всіх, хто знає закон Бога твого, а тих, хто не знає, нав­чай: 24 і всі ті, які будуть переступати закон Бога твого, або царський, нехай будуть обов’язково покарані, чи смерти, чи тілесним покаранням, грошовою пенею або вигнанням.

25 Тоді сказав учений Ездра: бла­го­словенний єдиний Господь Бог бать­ків моїх, що поклав на серце ца­рю прославити дім Його у Єрусалимі 26 і вшанував мене перед царем і рад­никами і всіма наближеними і вель­можами його. 27 І я підбадьорив­ся допомогою Господа Бога мого, і зі­б­рав мужів ізраїльських, щоб вони йшли зі мною.

28 І ось начальники за племенами їхніми і за старійшинством, які вийшли зі мною з Вавилона в царювання царя Артаксеркса: 29 із синів Финеєса – Гирсон; із синів Іфамара – Гамалиїл; із синів Давида – Латтус, син Сехенія; 30 із синів Форо­са – Захарія, і з ним записалися сто п’ятдесят людей; 31 із синів Фа­аф­моава – Елиаонія, син Зарея, і з ним двісті людей; 32 із синів Зафоя – Сехенія, син Ієзила, і з ним триста лю­дей; із синів Адина – Овиф, син Іона­фа, і з ним двісті п’ятдесят людей; 33 із синів Ілама – Ієсія, син Гофолія, і з ним сімдесят людей; 34 із синів Сафатії – Зараія, син Михаїла, і з ним сімдесят людей; 35 із синів Іоава – Авадія, син Ієзила, і з ним двісті дванадцять людей; 36 із синів Ванія – Асалимоф, син Іосафія, і з ним сто шістдесят людей; 37 із синів Вавія – Захарія, син Вивая, і з ним двадцять вісім людей; 38 із синів Ас­тафа – Іоан, син Акатана, і з ним сто десять людей; 39 із синів Адоникама – останні, і ось імена їхні: Елифала, син Ієуїла, і Самей, і з ними сімдесят людей; 40 із синів Вагоя – Уфий, син Істалкура, і з ним сімдесят людей. 41 І я зібрав їх біля ріки, яка називається Феран, і ми пробули там три дні, і я оглянув їх. 42 І не знайшовши там нікого зі священиків і левитів, 43 я послав до Єлеазара й Ідуїла, і Маасмана, й Алнафана, і Мамея, і Самея, й Іоривона, Нафана,­ Еннатана, Захарії і Мосоллама, які є начальниками і вченими, 44 і сказав їм, щоб вони пішли до Доддея, який начальствує в місцевості Касиф’є, 45 наказавши їм сказати Доддею і братам його і тим, що знаходяться в тій місцевості Касиф’є, щоб вони прислали нам священиків для дому Господа Бога нашого. 46 І вони привели до нас могутньою рукою Господа Бога нашого мужів-знавців із синів Мооли, сина Левія, сина Ізраїлевого, Асевивея і синів його і братів його, яких було вісімнадцять чоловік; 47 і Асевію й Аннуя й Осея брата із синів Ханунея, і синів їхніх двадцять чоловік; 48 і зі служителів храму, яких дав Давид і начальники на служіння­ левитам, двісті двад­цять служителів, з поіменним списком усіх. 49 І оголосив я там піст перед Господом Бо­гом нашим, 50 щоб виблагати у Бога благополучний шлях нам і супутникам нашим і дітям нашим і худобі,51 бо я посоромився просити у царя піших і кінних і провідників для безпеки від супротивників наших;52 тому що ми сказали цареві, що сила Господа нашого буде з тими, хто має Його в усякому доброму починанні.

53 Отже, ми знову помолилися Господу Богу нашому про все це й одержали від Нього велику милість.54 І відокремив я з родоначальників і священиків дванадцять чоловік, Есеревію і Самію, і з ними братів їхніх десять чоловік. 55 І зважив при них срібло і золото і священні сосуди дому Господа нашого, які дав у дарунок цар і радники його, і вельможі і всі ізраїльтяни. 56 І, зваживши, передав їм срібла шістсот п’ятдесят талантів і сосудів срібних сто талантів, і золота сто талантів, сосудів золотих двадцять і сосудів мід­них з відмінної міді, що блищать, як золото, дванадцять. 57 І сказав їм: і ви святі Господу, і сосуди ці святі, так само, як і золото і срібло, дане за обітницею Господу, Богу батьків наших. 58 Пильнуйте і бережіть їх, доки не здасте старшим священикам і левитам і родоначальникам ізраїльським у Єрусалимі, у сосудосховище дому Бога нашого. 59 І священики і левити, прийнявши срібло і золото і сосуди для Єрусалима, внес­ли їх у храм Господа.

60 І, піднявшись від ріки Феран у дванадцятий день першого місяця, ми йшли у Єрусалим під могутньою рукою Господа над нами, і Він визволяв нас від початку путі від усякого ворога, і ми прийшли у Єрусалим. 61 І тут, після трьох днів, у день четвертий зважене срібло і золото було передане в дім Господа нашого Мармофі, синові Урії, священику. 62 І був з ним Єлеазар, син Финеєса; також були з ним Іосавдос, син Ісуса, і Моеф, син Саванна, левити; і здали все за кількістю і вагою; і вся вага їх записана в той же час. 63 Тоді ті, що прийшли з полону, принесли жертви Богу Ізраїля, дванадцять волів за всіх ізраїльтян, дев’яносто шість баранів, сімдесят два агнці, дванадцять козлів за спасіння: все це – у жертву Господу, – 64 і передали царські повеління царським правителям і начальникам Келе-Сирії і Фінікії, і вони вшанували народ і храм Господа.

65 І коли це було закінчено, приступили до мене начальники і сказали: 66 не відокремився народ ізраїльський і начальники і священики і левити від іноплемінних народів землі і від нечистот їх, від народів хананейських, і хеттейських, і ферезейських, і євусейських, і моавитських, і єгипетських, і ідумейських; 67 бо вступили у шлюб з дочками їх, як самі, так і сини їхні, і змішалося с`ім’я святе з іноплемінними народа­ми землі, і проводирі їхні і вельможі зробилися учасниками цього беззаконня із самого початку. 68 Як тільки почув я про це, роздер на собі одяг і священне облачення, і рвав волосся на голові і бороді, і сидів за­клопотаний і сумний. 69 І коли я жалкував про це беззаконня, зібралися до мене всі, хто був натхненний­ словом Господа Бога Ізраїлевого, і я сидів сумний до вечірньої жертви.

70 Тоді, вставши від посту мого, у розідраному одязі й розідраному священному облаченні упав на коліна і, простягнувши руки до Господа, я сказав: 71 Господи! я соромлюсь і знічуюся перед лицем Твоїм, 72 бо гріхи наші піднялися вище голів наших, і безумство наше піднялося до неба; 73 ще від часів батьків наших і до цього дня ми знаходимося у великому гріху; 74 і за гріхи наші і батьків наших ми з братами нашими­ і царями нашими і священиками нашими були віддані царям іноземним під меч, у полон і на розграбування з осоромленням до цього дня. 75 Але тепер була зроблена нам така велика милість від Тебе, Господи Боже, що Ти залишив наш корінь і ім’я на місці святині Твоєї, 76 що відкрив нам світильник у домі Господа, Бога нашого, дав нам споживу під час поневолення нашого! І, коли ми знаходилися в поневоленні, не були залишені Господом, Богом нашим; 77 але Він схилив до нас благовоління царів перських, щоб вони дали нам споживу 78 і прославили храм Господа нашого, і щоб відбудований був спустошений Сион, і нам дано було утвердження в Юдеї та Єрусалимі. 79 І нині щ`о скажемо ми, Господи, маючи все це? Ми переступили повеління Твої, які Ти дав рукою рабів Твоїх, пророків, говоря­чи: 80 земля, в яку ви входите, щоб успадкувати її, осквернена сквернами іноплемінних землі, і вони напов­нили її нечистотами своїми. 81 І тепер не віддавайте дочок ваших заміж за синів їхніх, і їхніх дочок не беріть за синів ваших, 82 і не шукайте миру з ними в усі часи, щоб укріпитися вам і споживати блага цієї землі і залишити її у спадщину дітям вашим повіки. 83 І все, що стається з нами, буває за злі діла наші і за великі гріхи наші. Ти, Господи, полег­шив гріхи наші 84 і дав нам такий корінь; але ми знову повернулися до порушення закону Твого через змішання з нечистотами народів землі. 85 Чи не прогнівався Ти на нас так, щоб погубити нас і не залишити ні кореня, ні сімені, ні імені нашого? 86 Ти істинний, Господи, Боже Ізраїлів! бо ми залишилися коренем до цього дня. 87 Але ось нині перед Тобою ми в беззаконнях наших; і в них не належало б стояти перед Тобою.

88 І коли Ездра молився і сповідувався і плакав, простягнувшись на землі перед храмом, зібралося до нього з Єрусалима дуже багато народу: чоловіки, жінки і діти; і був великий плач у народі. 89 І, вигукнувши, Ієхонія, син Іоїля, із синів Ізраїля, сказав: Ездро! ми згрішили перед Господом, ми взяли іноплемінних дружин з народів землі; і ось тепер тут весь Ізраїль: 90 нехай буде звершена нами клятва перед Господом у тому, щоб відкинути всіх іноплемінних дружин наших з дітьми їхніми, як розсудилося тобі і всім, які підкорюються закону Господа. 91 Вставши, зроби це! бо це твоя справа, і ми з тобою в силі будемо зробити її. 92 І, вставши, Ездра закляв старших священиків і левитів усього Ізраїля вчинити так, і вони поклялися.

9 І, вставши, Ездра пішов від при­­­твору храму в житло Іонана,­ сина Єлиасивового, 2 і перебуваючи там, не їв хліба і не пив води, уболіваючи через великі беззаконня народу. 3 І було звернення по всій Юдеї та Єрусалиму до всіх, хто повернувся­ з полону, щоб зібралися в Єрусалимі; 4 а ті, які не з’являться протягом двох або трьох днів, у тих за судом головуючих старійшин буде відібране майно, і самі вони будуть відчужені від громади тих, що були у полоні.

5 І за три дні зібралися в Єрусалим усі, що були від коліна Іудиного й Веніамінового, – це було в дев’ятий місяць, у двадцятий день цього місяця. 6 І сидів весь народ у дворі храму, тремтячи від зими, що настала. 7 Ездра, вставши, сказав їм: ви зробили беззаконня і живете з іноплемінними дружинами, примножуючи гріхи Ізраїля. 8 Отже, воздайте тепер сповідання і славу Господу Богу батьків наших 9 і сотворіть во­лю Його, і відокремтеся від народів землі і від дружин іноплемінних! 10 І виголосила вся громада, і сказали гучним голосом: як ти сказав, так ми і зробимо. 11 Але громада численна і час зимовий, і ми не в силі стояти під відкритим небом, а справа ця для нас не одного дня і не двох днів, бо дуже багато ми згрішили в цьому: 12 тому нехай будуть поставлені начальники над громадою, і всі ті, які в селищах наших мають іноплемінних дружин, нехай у свій час приходять до них 13 зі старійшинами і суддями кожного місця, доки не відвернеться від нас гнів Божий за цю справу.

14 І взяли на себе це Іонафан, син Асаїла, і Єзекія, син Феокани, а Ме­суллам і Левис і Савватей сприяли їм. 15 І виконали все це ті, що повер­нулися з полону. 16 І обрав собі Езд­ра священик головних родоначальників усіх поіменно, і зійшлися вони в новомісяччя десятого місяця для дослідження справи.17 І проведено було до кінця дослідження про чоло­віків, які тримали в себе іноплемінних дружин, до новомісяччя першого­ місяця. 18 І знайшлися серед зібраних священиків такі, що мали іноплемінних дружин: 19 із синів Ісуса, сина Іоседекового, і з братів його – Мафилас і Єлеазар і Іорив і Іоадан, 20 які дали руки відкинути дружин своїх і принесли баранів в умилостивлення за гріх свій; 21 і з синів Еммира – Ананія і Завдей, і Манис і Самей, і Ієреїл і Азарія; 22 і з синів Фесура – Елионаїс, Массія, Ісмаїл і Нафанаїл, і Окодил і Салоя; 23 і з левитів – Іозавад і Семеїс і Колій, він же Калита, і Пафей та Іуда й Іона; 24 зі священноспівців – Єлиасав, Вакхур; 25 з воротарів – Салум і Толван; 26 із народу ізраїльського, із синів Фороса – Ієрма та Ієзія, і Мел­хія і Маїл, і Єлеазар і Асевія і Ванея; 27 із синів Ила – Матфанія, Захарія та Ієзриїл, і Іоавдій і Ієремоф і Аїдія; 28 із синів Замофа – Елиада, Елеасим, Офонія, Іаримоф і Сават і Зералія; 29 і з синів Виваія – Іоан і Ананія й Іозавад і Амафія; 30 із синів Мані – Олам, Мамух, Ієдей, Іасув­ й Іасаїл та Ієремоф; 31 і з синів Адди – Нааф і Моосія, Лаккун і Наїд, Матфанія і Сесфил, і Валнуй і Манассія;32 і з синів Анана – Елиона й Асаія, і Мелхія і Саввей, і Симон Хосамей; 33 і з синів Асома – Алтаней і Маттафія, і Саванней і Елифалат, і Манассія і Семей; 34 і з синів Ваанія – Єремія, Момдій, Ісмаїр, Іуїл, Мафдай і Педія й Анос, Равасіон і Енасив і Мамнитанем, Елиасис, Ваннус, Елиалі, Сомей, Селемія, Нафанія; і з синів Езора – Сесис, Езрил, Азаїл, Самат, Замрі, Йосиф; 35 і з синів Ефма – Мазитія, Завадей, Ідей, Іуїл, Ванея. 36 Всі ці жили з дружинами іноплемінними і відпустили їх з дітьми.

37 І оселилися в новомісяччя сьомого місяця священики і левити й ізраїльтяни, які були у Єрусалимі й в області його, і сини Ізраїля в місцях своїх. 38 І зібрався одностайно увесь народ на просторі перед східними воротами храму, 39 і сказали Ездрі, священику і читцю, щоб він приніс закон Мойсея, даний від Гос­пода Бога Ізраїлевого. 40 І виніс первосвященик Ездра закон до всього народу – від чоловіка до жінки, і до усіх священиків, щоб слухали закон, у новомісяччя сьомого місяця, 41 і читав їм його на просторі перед воротами храму з ранку до полудня перед чоловіками і жінками, і весь народ слухав закон. 42 І став Ездра, священик і читець, на приготованому дерев’яному узвишші; 43 і перед ним стояли з правого боку Маттафія, Саммус, Ананія, Азарія, Урія, Єзекія і Ваалсам, 44 а з лівого – Фал­дей і Мисаїл, Мелхія, Аофасув, Наварія, Захарія. 45 І, взявши книгу закону перед народом, Ездра зі славою сів перед усіма; 46 і коли він пояснював закон, усі стояли прямо; і благословив Ездра Господа Бо­га Всевишнього, Бога Саваофа, Вседер­жителя. 47 І весь народ виголосив: амінь! і, піднявши догори руки і при­павши до землі, поклонилися Господу. 48 Також Ісус і Анниуф, і Саравія й Іадин та Іакув, Саватія, Автея, Меанна і Калита, Азарія й Іозавд, і Ананія і Фалія, левити, пов­чали закону Господа і читали перед народом закон Господа, пояснюючи при тім читання. 49 І сказав Атфарат Ездрі, первосвященику і читцю, і левитам, що повчали народ, усім: 50 день цей святий Господу, й усі плакали під час слухання закону; 51 йдіть і їжте жир­не, і пийте солодке, і пошліть милос­тині незаможним, 52 бо день цей святий Господу, і тому не сумуйте, бо Господь прославить вас.53 Також і левити тлумачили всьому народу і говорили: день цей святий, не сумуйте. 54 І пішли всі їсти і пити і веселитися, і подавати милостині незаможним, і веселилися багато, 55 тому що вони перейняті були словами, якими повчали зібрання.