1 Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. 2 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, су­єта суєт, – ус`е суєта! 3 Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? 4 Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. 5 Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. 6 Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, круж­ляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. 7 Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. 8 Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. 9 Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. 10 Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас. 11 Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.

12 Я, Екклезіаст, був царем над Із­раїлем у Єрусалимі; 13 і віддав я сер­це моє тому, щоб дослідити і ви­про­бувати мудрістю все, що робиться­ під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. 14 Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе – су­єта і томління духу!15 Криве не мо­же зробитися прямим, і чого не­ма, того не можна рахувати. 16 Гово­рив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило ба­гато мудрости і знання. 17 І віддав я серце моє то­му, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: ді­­знався, що і це – томління духу; 18 то­му що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.

2 Сказав я у серці моєму: “дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром”; але і це – суєта! 2 Про сміх сказав я: “дурість!”, а про веселощі: “що вони роблять?” 3 Надумав я у серці моєму насолод­жувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.

4 Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі вино­градники, 5 влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; 6 зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; 7 придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; 8 зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських – різні музичні інструмен­ти. 9 І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. 10 Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю част­кою від усіх трудів моїх. 11 І оглянув­ся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе – суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!

12 І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? 13 І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою: 14 у мудрого очі його – в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. 15 І сказав я у серці моєму: “і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?” І сказав я у серці моєму, що і це – суєта; 16 тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. 17 І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все – суєта і томління духу! 18 І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. 19 І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це – суєта! 20 І звернувся я, щоб навіяти сер­цю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, 21 тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це – суєта і зло велике! 22 Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? 23 Тому що всі дні її – скорботи, і труди її – неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це – суєта!

24 Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це – від руки Божої; 25 тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? 26 Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це – суєта і томління духу!

3 Усьому свій час, і час усякій речі під небом: 2 час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; 3 час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; 4 час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; 5 час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; 6 час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; 7 час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; 8 час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.

9 Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? 10 Ба­чив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. 11 Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. 12 Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. 13 І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це – дар Божий. 14 Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, – і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.15 Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, – і Бог воззове минуле.

16 Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. 17 І сказав я у серці своєму: “правед­ного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там”.

18 Сказав я у серці своєму про си­нів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; 19 тому що доля синів людських і доля тварин – доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в люди­ни переваги над худобою, тому що все – суєта! 20 Усе йде в одне міс­це: все було створено з пороху і все повернеться у порох. 21 Хто знає: дух си­нів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?­

22 Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це – доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?

4 І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гно­би­телів­ їхніх – сила, а утішителя у них немає. 2 І ублажив я мертвих, які дав­­­но­ померли, більше за живих, які живуть досі; 3 а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.

4 Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це – суєта і томління духу! 5 Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. 6 Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.

7 І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; 8 чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується­ багатством. “Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?” І це – суєта і недобра справа!

9 Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: 10 тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його.11 Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? 12 І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка,­ утроє скручена, не скоро порветься.

13 Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради;14 бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним. 15 Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того. 16 Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це – суєта і томління духу!

17 Спостерігай за ногою твоєю, ко­ли йдеш у дім Божий, і будь готовий­ більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.

5 Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова­ твої нехай будуть скупі. 2 Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.

3 Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. 4 Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. 5 Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: “це – помилка!” Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? 6 Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, – багато суєти; але ти бійся Бога.

7 Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому:­ тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; 8 зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. 9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта! 10 Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? 11 Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. 12 Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. 13 І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. 14 Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. 15 І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? 16 А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.

17 Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. 18 І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. 19 Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.

6 Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: 2 Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це – суєта і тяжка недуга! 3 Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, 4 тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. 5 Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. 6 А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? 7 Усі труди людини – для рота її, а душа її не насичується. 8 Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка – у бідняка, що вміє ходити перед живими? 9 Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це – також суєта і томління духу! 10 Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це – людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто силь­ніший за неї.11 Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для лю­­дини краще? 12 Бо хто знає, що доб­ре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?

7 Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти – за день народження. 2 Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. 3 Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. 4 Серце мудрих – у домі плачу, а серце нерозумних – у домі веселощів. 5 Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні­ дурних; 6 тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це – суєта!

7 Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. 8 Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. 9 Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. 10 Не говори: “чому це минулі дні були кращими за нинішні?”, тому що не від мудрости ти запитуєш про це. 11 Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце:12 тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що муд­рість дає життя тому, хто володіє нею. 13 Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? 14 У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не мог­ла сказати проти Нього.

15 Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. 16 Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? 17 Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? 18 Добре, якщо ти будеш три­матися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. 19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.

20 Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; 21 тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; 22 бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.

23 Усе це випробував я мудрістю; я сказав: “буду я мудрим”; але мудрість далека від мене. 24 Далеко те, що було, і глиб`оке – гл`ибоко: хто осягне його? 25 Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити­ і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, 26 і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона – сіть, і серце її – тенета, руки її – окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. 27 Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. 28 Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? – Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. 29 Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.

8 Хто – як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. 2 Я говорю:­ слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. 3 Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. 4 Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: “що ти робиш?”

5 Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; 6 тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, 7 що вона не знає, що буде; і як це буде – хто скаже їй?

8 Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. 9 Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Бу­ває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. 10 Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у міс­ті, де вони так чинили. І це – суєта! 11 Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. 12 Хоч гріш­ник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; 13 а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. 14 Є і така су­єта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це – суєта! 15 І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супровод­жує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.

16 Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, – 17 тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.

9 На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні – у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею. 2 Усьому й усім – одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. 3 Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і сер­це синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до помер­лих. 4 Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву. 5 Жи­ві знають, що помруть, а мертві нічо­го не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, 6 і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм біль­ше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем. 7 Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. 8 Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. 9 Насолоджуйся жит­тям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєт­ного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це – доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти тру­дишся під сонцем. 10 Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.

11 І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успіш­ний біг, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не розумним – багатство, і не майстерним – прихильність, але час і випадок для всіх них. 12 Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.

13 Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: 14 місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; 15 але в ньому знайшовся мудрий бід­няк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. 16 І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. 17 Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуютьсякраще, ніж крик володаря між нерозумними. 18 Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.

10 Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. 2 Серце мудрого – на праву сторону, а серце нерозум­ного – на ліву. 3 Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. 4 Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покір­ливість покриває і великі провини.

5 Є зло, яке бачив я під сонцем, це – ніби погрішність, яка йде від володаря: 6 невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. 7 Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, піш­ки. 8 Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. 9 Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. 10 Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. 11 Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. 12 Слова з уст мудрого – благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: 13 початок слів з уст його – глупота, а кінець промови з уст його – безумство. 14 Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? 15 Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. 16 Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! 17 Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! 18 Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. 19 Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. 20 Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах не­бесний може перенести словотвоє, і крилатий – переказати промову твою.

11 Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. 2 Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі. 3 Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде. 4 Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. 5 Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. 6 Ранком сій насіння твоє, і ввечері не да­вай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково доб­ре буде. 7 Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. 8 Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, – сує­та! 9 Веселись, юначе, у юності твоїй,­ і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. 10 І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність – суєта.

12 І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: “немає мені за­доволення в них!” 2 доки не померк­ли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. 3 У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться му­жі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що див­ляться у вікно; 4 і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; 5 і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; – 6 доки не пор­вався срібний ланцюжок, і не розір­валася золота пов’язка, і не розбився­ глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. 7 І повер­нувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. 8 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе – суєта!

9 Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, ісклав багато притч. 10 Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написаніним правильно. 11 Слова мудрих – як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх – від єдиного пастиря. 12 А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг – кінця не буде, і багато читати – втом­лює тіло.

13 Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; 14 бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.