1 У третій рік царювання Іоаки­ма, царя Юдейського, прийшов На­вуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. 2 І віддав Господь у руки його Іоакима, ца­ря­ Юдейського, і частину сосудів до­му Божого, і він відправив їх у зем­лю Сен­­наар, у дім бога свого, і вніс ці со­­суди у скарбницю бога свого. 3 І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князів­ського, привів 4 отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чер­тогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. 5 І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких во­ни повинні були стати перед царем. 6 Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. 7 І перейменував їх начальник євнухів – Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. 8 Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому. 9 Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів; 10 і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. 11 Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: 12 зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; 13 і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш. 14 Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. 15 Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися кра­сивішими, і тілом вони були пов­ніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. 16 Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. 17 І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. 18 Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору. 19 І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ана­нії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. 20 І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його. 21 І був там Даниїл до першого року царя Кира.

2 У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. 2 І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем. 3 І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон. 4 І сказали халдеї цареві по-ара­мейськи: царю! повіки живи! ска­жи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. 5 Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шмат­ки будете порубані, і доми ваші обер­нуться на руїни. 6 Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. 7 Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. 8 Відповів цар і сказав: точно­ знаю, що ви хочете виграти час, то­му що бачите, що слово відступило від мене. 9 Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один на­мір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я ді­знаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. 10 Халдеї відповіли царю і сказали: немає на зем­лі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, вели­кий і могутній, не вимагав подібного­ ні від якого тайновідця, ворож­бита і халдея. 11 Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю. 12 Розлю­тився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.

13 Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх. 14 Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; 15 і запитав Ариоха, сильного при царі: “чо­му таке грізне повеління від ца­ря?” Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові. 16 І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він пред­­ставить цареві тлумачення сну. 17 Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм, 18 щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. 19 І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного. 20 І сказав Да­ни­їл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього муд­рість і сила; 21 він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; 22 Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло жи­ве з Ним. 23 Славлю і величаю Те­бе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив ме­ні те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.24 Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, яко­­му цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну. 25 Тоді Ариох не­гайно привів Даниї­ла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. 26 Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і зна­чення його?

27 Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. 28 Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі: 29 ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. 30 А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. 31 Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. 32 У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його – зі срібла, черево його і стегна його мідні, 33 гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. 34 Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. 35 Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і на­повнив усю землю. 36 Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.37 Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, 38 і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти – це золота голова! 39 Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. 40 А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. 41 А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. 42 І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. 43 А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються че­рез с`ім’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. 44 І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства,­ а саме буде стояти вічно, 45 оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! 46 Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. 47 І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! 48 Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато­ великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма муд­­­рецями вавилонськими. 49 Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.

3 Цар Навуходоносор зробив зо­­лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в облас­ті­­ Вавилонській. 2 І послав цар На­вухо­доносор зібрати сатрапів, на­міс­ни­ків, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних прави­телів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив­ цар Навуходоносор. 3 І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор. 4 Тоді глашатай голосно виклик­нув: оголошується вам, народи, племена і мови: 5 у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. 6 А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем. 7 Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.

8 У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв. 9 Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи! 10 Ти, ца­рю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопіл­ки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; 11 а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. 12 Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. 13 Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми­саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. 14 Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся?15 Від­нині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, ців­ниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? 16 І відповіли­ Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це. 17 Бог наш, Якому ми служимо, силь­ний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. 18 Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося. 19 Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, 20 і найсильні­шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Ав­де­на­го і кинути їх у піч, розжарену вогнем. 21 Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. 22 І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. 23 А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [24 *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благослов­ляючи Господа. 25 І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:

26 “Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. 27 Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.28 Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. 29 Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. 30 Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було. 31 І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. 32 І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. 33 І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. 34 Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. 35 Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, 36 яким Ти говорив, що примножиш с`ім’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі мо­ря. 37 Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші, 38 і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. 39 Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті. 40 Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Те­бе. 41 І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. 42 Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї 43 і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,44 і нехай посоромляться всі, що роб­лять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і си­ла їх нехай скрушиться, 45 і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній”.

46 А тим часом слуги царя, які вки­нули їх, не переставали розпалювати­ піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, 47 і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів 48 і вири­ва­­­лося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. 49 Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза­рією і тими, що були з ним, 50 і ви­ки­нув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх. 51 Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:

52 “Благословенний Ти, Господи Бо­же отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благосло­венне ім’я слави Твоєї, святе і пре­хваль­не, що підноситься повіки. 53 Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преслав­ний повіки. 54 Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки. 55 Благословенний Ти на престолі слави царства Твого,­ і прехвальний і препрославлений повіки. 56 Благословенний Ти на твер­ді небесній, і прехвальний і препро­славлений повіки. 57 Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 58 Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.59 Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 60 Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 61 Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 62 Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. 63 Благослов­ляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 64 Бла­гословляйте, усякий дощ і ро­са, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.65 Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 66 Благослов­ляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 67 Благословляйте, холод і спека, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 68 Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і про­славляйте Його повіки. 69 Благослов­ляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.70 Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 71 Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 72 Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 73 Благослов­ляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 74 Нехай благословляє земля Гос­пода, нехай оспівує і прославляє Його повіки. 75 Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 76 Благослов­ляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. 77 Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 78 Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. 79 Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 80 Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. 81 Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки.82 Благословляйте, сини людські, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 83 Благословляй, Ізраїлю, Гос­пода, оспівуй і прослав­ляй Його повіки. 84 Благословляйте, священики Господні, Гос­пода, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.­ 85 Благослов­ляйте, раби Гос­подні, Господа, ос­півуйте і прославляйте Його повіки. 86 Благословляйте, д`ухи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. 87 Благословляйте,­ праведні і сми­ренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його по­віки. 88 Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із сере­довища вогню визволив нас. 89 Слав­те Господа, бо Він благий, бо повік милість Його.90 Благословляйте усі, хто ша­нує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його”.]

91 Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і по­спішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, ца­рю! 92 На це він сказав: ось, я бачу чо­­­­тирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого. 93 Тоді підійшов Навухо­доносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Ми­саху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. 94 І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад­ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. 95 Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого! 96 І від мене дається повеління, щоб з усяко­го народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шмат­ки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. 97 Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].

98 Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! 99 Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.100 Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його – царст­во­ вічне, і володіння Його – у роди і роди.

4 Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх. 2 Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. 3 І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну. 4 Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його. 5 Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал­тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. 6 Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ні­­яка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. 7 Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе.8 Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі.9 Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася­ усяка плоть. 10 І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий. 11 Викликнувши голосно, Він сказав: “зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; 12 але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. 13 Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і про­йдуть над ним сім часів. 14 Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевиш­ній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє­ над ним приниженого між людьми”. 15 Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.

16 Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його!17 Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, 18 на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, 19 це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя – до країв землі. 20 А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: “зрубайте дерево і знищіть його, тіль­ки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів”, – 21 то ось значення цього,­ царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя: 22 тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевиш­ній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. 23 А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. 24 Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої прав­дою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. 25 Усе це збулося над царем Навуходоносором.

26 Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Ва­­вилоні, 27 цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі! 28 Ще слова­ ці були у вустах царя, як був з неба голос: “тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! 29 І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з поль­овими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!” 30 Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волос­ся­ у нього виросло як у лева, і нігті у ньо­го – як у птаха. 31 Піс­ля закінчен­ня ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повер­нув­ся до мене; і благословив я Всевиш­­нь­ого, звеличив і прославив Вічного,­ Якого володарювання – володарювання вічне, і Якого царство – у роди і роди. 32 І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: “що Ти зробив?” 33 У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. 34 Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.­

5 Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино.2 Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його. 3 Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. 4 Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних. 5 У ту саму годину вийшли пальці руки люд­­ської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала. 6 Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне. 7 Сильно за­кричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав­ говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і зо­лотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. 8 І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. 9 Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися.10 Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бен­кету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого! 11 Є в царстві твоєму муж, в якому­ дух святого Бога; у дні батька твого ви­­явлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, – сам батько твій, цар, 12 тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний по­яснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення.13 Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї? 14 Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. 15 Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього. 16 А про тебе я чув, що ти можеш по­яснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. 17 Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.

18 Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору цар­­ство, велич, честь і славу.19 Перед ве­личчю, яку Він дав йому, всі на­ро­ди,­ племена і мови тремтіли і стра­шилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хо­тів, підносив, і кого хотів, принижував. 20 Але коли серце його загор­дилося і дух його озлобився до зух­валости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, 21 і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося­ до звіриного, і жив він з дикими ос­лами; годували його травою, як во­ла, і тіло його зрошувалося небесною­ росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевиш­ній Бог і поставляє над ним, кого хо­че. 22 І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це, 23 але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розу­міють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не про­славив. 24 За це і послана від Ньо­го кисть руки, і накреслено це писання.­ 25 І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. 26 Ось і значення слів: мене – обчислив Бог царство­ твоє і поклав кінець йому; 27 текел – ти зва­жений на терезах і знайдений дуже легким; 28 перес – розділене царство твоє і дане мидянам і персам.

29 Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві. 30 У ту ж саму ніч Вал­тасар, цар Халдейський, був убитий,31 і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.

6 Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, 2 а над ними трьох князів, – з яких один був Даниїл, – щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. 3 Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. 4 Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. 5 І ці люди сказали: не зна­йти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. 6 Тоді ці князі і сат­рапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! 7 Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. 8 Отже, за­твердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. 9 Цар Да­рій підписав указ і це повеління. 10 Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі­ на день схиляв коліна, і молився сво­єму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. 11 Тоді ці лю­ди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, 12 потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. 13 Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. 14 Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму вря­­тувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено­ намагався визволити його. 15 Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. 16 Тоді цар повелів, і привели Даниї­ла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! 17 І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. 18 Потім цар пішов у свій па­лац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. 19 Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, 20 і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? 21 Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! 22 Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. 23 Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. 24 І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.

25 Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: “Мир вам нехай примножиться! 26 Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. 27 Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів”. 28 І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.

7 У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи. 2 Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чоти­ри вітри небесних боролися на вели­кому морі, 3 і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на од­ного. 4 Перший – як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вир­вані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на но­ги, як людина, і серце людське дане йому. 5 І ось ще звір, другий, схожий­ на ведмедя, стояв з одного бо­­ку, і три ікла у роті у нього, між зу­бами його; йому сказано так: “встань, їж м’яса багато!” 6 Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. 7 Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього. 8 Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі люд­ські, і вуста, які говорять зарозуміло. 9 Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його – як чиста хвиля; престіл Його – як полум’я вогню, колеса Його – палаючий вогонь. 10 Вогненна ріка виходила і проходи­ла перед Ним; тисячі тисяч служили­ Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.­ 11 Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спален­ня вогню. 12 Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на тер­мін. 13 Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями­ і підведений був до Нього. 14 І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його – володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. 15 Затрем­тів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння­ голови моєї збенте­жили мене. 16 Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: 17 “ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. 18 Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків”. 19 Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а за­­лишки топтав ногами, 20 і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. 21 Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і перебо­рював їх, 22 доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством­ оволоділи святі. 23 Про це він сказав: звір четвертий – четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топта­ти і скрушати її. 24 А десять рогів оз­начають, що з цьо­го царства постануть десять царів, і після них по­стане інший, відмінний від поперед­ніх, і принизить трьох ца­рів, 25 і про­ти Всевишнього буде говорити слова і при­гнічувати святих­ Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу. 26 Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищу­вати до кінця. 27 Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство – царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. 28 Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.

8 У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Дани­їлові, видіння після того, яке явило­ся мені раніше. 2 І бачив я у видін­ні,­ і коли бачив, я був у Сузах, престоль­ному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, – ніби я був біля ріки Улая. 3 Звів я очі мої і побачив:­ ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. 4 Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався. 5 Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. 6 Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. 7 І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього. 8 Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, поверне­ні на чотири вітри небесних. 9 Від од­ного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,­ 10 і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїн­ства і зірок, і потоптав їх, 11 і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його. 12 І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. 13 І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: “на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство бу­дуть потоптані?” 14 І сказав мені: “на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься”. 15 І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала пе­реді мною начебто подоба чоловіка. 16 І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: “Гавриїле! поясни йому це видіння!” 17 І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнув­ся й упав на лице моє; і сказав він ме­­ні: “знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!” 18 І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, 19 і сказав: “ось, я відкриваю тобі, щ`о буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. 20 Баран, якого ти бачив­ із двома рогами, це царі мідійський і перський. 21 А козел кошлатий – цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; 22 він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це – чотири царства по­стануть з цього народу, але не з його силою. 23 Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві; 24 і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, 25 і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений – не рукою. 26 Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів”.

27 І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його.

9 У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, 2 у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. 3 І повернув я лице моє до Господа Бога з молит­вою і благанням, у посту і веретищі і попелі. 4 І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: “Мо­лю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! 5 Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; 6 і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому на­роду країни. 7 У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. 8 Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. 9 А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього 10 і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. 11 І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. 12 І Він виконав­ слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навів­ши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. 13 Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Госпо­да Бога нашого, щоб нам навернути­ся від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою. 14 Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. 15 І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. 16 Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. 17 І нині по­чуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи. 18 Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. 19 Господи! почуй; Господи! прос­ти; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму”. 20 І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого; 21 коли я ще продовжував­ молитву, муж Гавриїл, якого я ба­чив­ раніше у видінні, швидко приле­тівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви 22 і напо­умляв мене, говорив зі мною і сказав: “Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. 23 На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. 24 Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. 25 Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Хрис­та Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. 26 І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення. 27 Й утвер­дить завіт для багатьох одна седмина,­ а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі свя­тилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача”.

10 У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкро­вення і зрозумів це видіння. 2 У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. 3 Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів. 4 А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, 5 і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані зо­лотом з Уфаза. 6 Тіло його – як то­паз, лице його – як вигляд блискавки; очі його – як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд – як блискуча мідь, і глас мови його – як голос багатьох людей. 7 І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. 8 І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. 9 І почув я голос слів його; і як тільки почув голос­ слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі. 10 Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. 11 І сказав він мені: “Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині”. Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. 12 Але він сказав мені: “не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце­ твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, сло­ва твої почуті, і я прийшов би за слова­ми твоїми. 13 Але князь царства­ Перського стояв проти мене двад­цять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських. 14 А тепер я прийшов звіс­тити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів”. 15 Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. 16 Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст мо­їх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: “господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. 17 І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені”. 18 Тоді знову доторк­нулася до мене та людська подоба й укріпила мене 19 і сказала: “не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся,­ мужайся!” І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: “говори, господарю мій; бо ти укріпив мене”. 20 І він сказав: “чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. 21 Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.

11 Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. 2 Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького. 3 І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею. 4 Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. 5 І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. 6 Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб уста­новити правильні стосунки між ни­­ми;­ але вона не втримає сили у руках­ своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. 7 Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. 8 Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного.9 Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. 10 Потім озброяться си­ни його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, бу­де битися з ним до укріплень його. 11 І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. 12 І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. 13 Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством. 14 У ті ча­си­ багато хто повстане проти півден­ного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося­ видіння, і впадуть. 15 І прийде цар пів­нічний, збудує вал і оволодіє укріпле­ним містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не ви­стачить сили протистояти. 16 І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона по­страждає від руки його. 17 І на­мі­риться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. 18 Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу обер­не на нього. 19 Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його. 20 На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. 21 І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. 22 І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. 23 Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом.24 Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу. 25 Потім про­будить сили свої і дух свій з чис­лен­ним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво. 26 На­віть учасники трапези його погублять його, і військо його розіл­лється, і впаде багато убитих. 27 У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу. 28 І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим на­міром проти святого завіту, і він ви­конає його, і повернеться у свою зем­лю. 29 У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній,30 бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту. 31 І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння. 32 Тих, хто чинить не­честиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шану­ють свого Бога, підсиляться і будуть діяти. 33 І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть де­який час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; 34 й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро.35 Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. 36 І буде чинити цар той зі своєї­ сваволі, і піднесеться і возве­ли­читься вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. 37 І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. 38 Але богу укріплень на місці його він буде віддавати­ шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями, 39 і збудує міцне укріплення з чужим богом: які в`изнають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. 40 Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього­ з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них. 41 І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика час­тина синів Аммонових. 42 І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. 43 І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним. 44 Але чут­­ки­ зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох, 45 і роз­ки­не він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.

12 І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. 2 І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. 3 І розумні будуть сяяти, як світила на тв`ерді, і ті, що навернули багатьох до правди, – як зірки, повіки, назавжди. 4 А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання”. 5 Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. 6 І одинсказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: “коли буде кінець цих дивних подій?” 7 І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. 8 Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: “господарю мій! що ж після цього буде?” 9 І відповів він: “іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. 10 Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. 11 З часу припинення щоденної жерт­ви і поставлення мерзоти запустіння­ мине тисяча двісті дев’яносто днів. 12 Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. 13 А ти йди до твого кінця й упокоїш­ся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів”.

13 У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. 2 І взяв він дружи­ну, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. 3 Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. 4 Іоаким був ду­же­ багатий, і був у нього сад поблизу­ дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. 5 І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня­ вийшло з Вавилона від старійшин-суд­дів, які здавалися такими, що ке­ру­ють народом. 6 Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них при­ходили всі, хто мав спірні справи. 7 Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. 8 І бачили її обид­ва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, 9 і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди.10 Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкри­вали один одному болю свого, 11 то­­му­­ що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. 12 І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: 13 “ходімо додому, тому що час обіду”, – і, вийшовши, розхо­дилися один від одного, 14 і, повер­нув­­шись, прихо­дили на те саме місце,­ і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. 15 І було, коли вони вичікували зруч­ного дня, Сусанна ввійшла, як вчора­ і третього дня, із двома тільки служ­ницями і захотіла митися у са­ду, то­му що було спекотно. 16 І не бу­ло там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. 17 І сказала вона служницям: прине­сіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. 18 Вони так і зробили, як вона сказала: замк­нули двері саду і вийш­ли бічними дверима, щоб при­нести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони схо­валися. 19 І ось, ко­ли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: 20 Ось, двері саду замк­нені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. 21 Як­що ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.22 Тоді застогнала Су­­санна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну­ рук ваших. 23 Краще для мене не зробити­ цього і впас­ти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. 24 І закричала Сусанна гуч­ним голосом; закричали також і обид­ва старійшини проти неї,25 і один побіг і відчинив двері саду. 26 Коли ж ті, що знаходи­лися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб ба­чити, що трапилося­ з нею. 27 І ко­ли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. 28 І було на другий день, коли зібрав­ся народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, спов­нені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб від­дати її на смерть. 29 І ска­зали­ вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. 30 І прийшла во­на, і батьки її, і діти її, і всі ро­дичі її. 31 Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, 32 і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. 33 Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. 34 А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. 35 Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. 36 І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; 37 і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. 38 Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, 39 і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був силь­ніший за нас і, відчинивши двері, вискочив.40 Але цю ми схопили і до­питували: хто був цей юнак? але во­на­ не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. 41 І повіри­ло їм зі­­­­б­ран­ня, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.

42 Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що віда­єш таємне і знаєш усе раніше буття його! 43 Ти знаєш, що вони неправди­во свідчили проти мене, і ось, я по­ми­­раю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. 44 І по­чув Господь голос її. 45 І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, 46 і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! 47 Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? 48 Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? 49 Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. 50 І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. 51 І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одно­го подалі, і я допитаю їх. 52 Коли ж вони відокремлені були один від од­ного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, 53 чинячи суди непра­ведні, засуджуючи невинних і ви­прав­довуючи винних, тоді як Господь говорить: “невинного і правого не умертвляй”. 54 Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим.55 Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ан­гел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. 56 Видалив­ши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Хана­ана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. 57 Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. 58 Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. 59 Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. 60 Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, 61 і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; 62 і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. 63 Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. 64 І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.

14 Цар Астиаг приклався до бать­­ків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. 2 І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. 3 Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. 4 Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? 5 Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюсяживому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. 6 Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? 7 Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. 8 Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: як­що ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. 9 Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Ви­ла. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. 10 Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. 11 І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. 12 І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. 13 Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. 14 Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.15 Жерці ж, за звичаєм сво­їм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. 16 На другий день цар встав рано і Да­ниїл з ним, 17 і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, ца­рю.18 І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, виклик­нув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! 19 Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. 20 Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. 21 І, роз­гні­вавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. 22 Тоді цар повелів умертвити їх і від­дав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.

23 Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. 24 І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати,­ що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. 25 Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. 26 Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умерт­влю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. 27 Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробив­ши з цього клубок, кинув його у па­щу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! 28 Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, 29 і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. 30 І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, 31 вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. 32 У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.

33 Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. 34 Але ангел Гос­подній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. 35 Аввакум ска­зав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. 36 Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. 37 І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. 38 Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. 39 І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.

40 У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Да­ниїл сидів. 41 І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! 42 І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, – і вони вмить були з’їдені у присутності його.