Спостерігаємо зараз тривожні, а подекуди навіть панічні настрої в суспільстві через поширення коронавірусу в світі та запровадження епідеміологічних заходів в нашій країні. Вимушені нові умови життя повинні спонукати людину до перегляду цінностей. Людина так звикла десь бігти і якусь вершину долати, що забула про головну мету свого життя - повернутися до Творця. Людина ХХІ століття, в епоху науково-технічного прогресу, шукає своє щастя, здебільшого у матеріальних речах. Хоч і матеріальні речі не є злом самі по собі, але небезпека їх в тому, що вони закривають людині духовний світ і шлях до Бога. Сучасна людина зробила основою щастя земний достаток, а відтак - відкинула потребу в спілкуванні з Отцем Небесним. Причиною усіх нещасть і випробовувань сучасної людини, в тому числі через люті хвороби різного роду, це її захоплення матеріальним світом і втрата єднання з Богом, Який є Джерелом Життя.
Зараз з’явився для людини той благодатний час, щоб навернутися до Свого Творця, відновивши любов до Бога і ближнього. Бо багато людей навіть не піднімають голову до неба, щоб подякувати Богові та стали скам'янілі й жорстокі серцем до ближніх.
Багато різних видань поширюють інформацію про користь пандемії для відновлення біосфери планети, а людині теж потрібно скористатися цим шансом, щоб відновити свої духовні й тілесні сили. Але без зв'язку з Господом нашим Ісусом Христом, без єднання з Ним Тілом і Кров’ю в Святому Причасті - це неможливо здійснити. Наше духовне життя неможливе без Св. Причастя, бо тільки через Причастя відкривається шлях до спасіння. Сам Господь нам чітко вказує на це: «Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу»... Зараз усі закликають берегти себе, обмежити коло спілкування й контакти, але дотримуючись багатьох рекомендацій й порад, ми неповинні зачинятися від Господа й втікати від Нього, бо Він є наш Захисник і Спаситель. Якщо ми йдемо до медичних закладів за тілесним здоров’ям, сподіваючись на допомогу лікарів, то тим більше повинні йти до Господа, Який є Лікарем душі й тіла.
Пам'ятаймо, що Бог є Любов, а отже Він створив людину не для смерті, а для життя.
Наша віра і любов до Бога є сильнішими від усіляких страхів, а тому будьмо впевненими, що незважаючи на усі загрози, ми вистоїмо і піднімемось, а сила Господня виведе нас на шлях спасіння. Будемо свідомими християнами, твердими у вірі, піднесемо молитви до Бога, щоб Милосердний Господь вислухав щирі звернення та відвернув страшну недугу, що йде на нас.
Бо «Ти пристановище i захист мiй, Бог мiй, i я надiюся на Тебе».                         

Прот. Григорій Фоя, клірик Свято-Введенського храму, м. Києва.