Св. мученик Костянтин (Політанський)

До 1715 р. — 23 жовтня 1742 р.

 

Святий Костянтин народився, очевидно, у Козельці — сотенному місті Київського полку на початку XVIII ст. Здобув освіту у Чернігівському колегіумі. З 1727 р. навчався у класах філософії та богослов`я Києво-Могилянської Академії. Не закінчивши повного курсу богослов`я, близько 1730 р. висвятився й вступив на службу духівником російського посольства у Стамбулі (Константинополі). Під час своїх подорожей св. Костянтин вивчив грецьку мову й здійснив численні «подвиги благочестя». У 1735 р. він не захотів повертатися у Російську імперію з усім складом дипломатичного представництва (через війну з Туреччиною), а втік на Афон, очевидно, в монастир св. Пантелеймона, де традиційно проживали українські ченці. У 1740 р. він повернувся у Стамбул, де його прийняли, оскільки він мав добрі відгуки про своє благочестиве життя на Афоні. Працюючи у посольській церкві, відзначився благочестям, добрими проповідями та літературними працями. Тепло писав про нього знаменитий український мандрівник Василь Григорович-Барський, який проживав на той час у Стамбулі. До речі, брат В. Григоровича-Барського збудував Свято-Микільський храм у Києві на набережній.

У 1742 p., після 12-річної служби у Стамбулі, св. Костянтина відкликали до Росії, але 08.07.1742 він несподівано для всіх прилюдно зрікся православної віри й прийняв іслам. Та за кілька днів, (29.08.1742) він публічно прокляв Магомета й знову навернувся у Православ`я, щиро каючися за свій попередній гріх відступництва. 23 жовтня 1742 р. турки його стратили в Стамбулі, відрубавши голову. Грецька Константинопольська Церква причислила Костянтина до лику святих мучеників.