Вона була Дівою не лише тілом, але й душею: смиренна серцем, обачлива у словах, благорозумна, небагатослівна, любителька читання... працьовита, цнотлива у мові, вважаючи не людину, але Бога суддею Своїх думок. Правилом Її було - нікого не ображати, всім бажати добра, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хизування, бути розсудливою, любити чесноти. Хіба Вона хоча би виразом обличчя коли-небудь образила батьків чи була у незгоді з рідними, погордувала перед людиною скромною, посміялась над слабким, ухилилась від убогого? У Неї не було нічого суворого у погляді, нічого необачного у словах, нічого непристойного у діях: рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що вигляд Її був відображенням душі, втіленням чистоти.

Діва-Мати є наче єдиною межею між тварною і несотворенною Божественною істотою. І всі тайновидці Бога пізнають також і Її - як місце Невмістимого. І всі, хто вихваляє Бога, оспівають також і Її після Бога. Вона причина і тих благословень і дарів роду людському, що були до Неї, і Подателька теперішніх, і Посередниця - вічних. Вона- основа пророків, початок апостолів, утвердження мучеників, фундамент учителів. Вона - слава сущих на землі, радість сущих на небі, окраса всього творіння. Вона- початок, джерело і корінь приготованої нам на небесах надії, яку нехай сподобимось усі ми отримати за Її молитвами за нас.

Богоматір на третій день після блаженного Успіння Свого воскресла і нині живе на небесах душею й тілом. Вона не лише перебуває на небесах, Вона царює на небесах... Свята Церква, звертаючись з проханнями до всіх найбільших угодників Божих, до всіх Ангелів і Архангелів, говорить їм: "Моліть Бога за нас", одну Богоматір вона просить: "Спаси нас".