Святитель Григорій Богослов Архієпископ Константинопольський

1. Воскресіння день — благоприємне начало. Просвітімося торжеством і обіймімо один одного. «Промовмо „браття“ і ненависникам нашим» (Іс. 66, 5), особливо тим, які з любові що-небудь зробили або потерпіли. Поступімося всі Воскресінню; вибачмо один одному: і я (згадаю про це тепер), що піддався доброму примусові, і ви, що вжили добрий примус; хоча трохи й ремствуєте на мене за затримку. Можливо, що перед Богом воно краще й дорогоцінніше, ніж поспішність інших. Добре й ухилятися трохи від покликання Божого, як у старовину зробив Мойсей, а потім Єремія; добре й поспішати з готовністю на голос Того, Хто Закликає, як Аарон та Ісая, тільки б те й інше було для благочестя, — одне через власну неміч, а інше через надію на силу Того, Хто Закликає. 2. У день таїнства я помазаний; у день таїнства я відійшов ненадовго, щоб випробувати самого себе; у день таїнства й повертаюся², обравши цей день добрим піклувальником моєї боязкості й немочі, щоб Воскреслий нині з мертвих і мене обновив Духом, і, одягнувши в нову людину, для нового творіння, для народжених у Бозі, зробив добрим звершувачем і вчителем, який з Христом і вмирає охоче, й воскресає.

3. Учора заколений був Агнець, помазані двері, Єгипет оплакував первістків; повз нас пройшов знищуючий, печатка для нього страшна й досточесна, і ми огороджені дорогоцінною кров’ю: нині ми остаточно втекли з Єгипту від жорстокого володаря фараона й немилосердних доглядачів, звільнилися від роботи над глиною й цеглами, і ніхто не завадить нам святкувати Господу Богу нашому свято виходу, — і святкувати не «зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини» (1 Кор. 5, 8), не приносячи із собою єгипетської безбожної закваски. 4.  Вчора я розпинався із Христом, нині прославляюся з Ним; вчора вмирав з Ним, нині оживаю; вчора погрібався з Ним, нині воскресаю.

Принесемо ж дари Тому, Хто постраждав за нас і воскрес. Може, ви думаєте, що я говорю про золото, або про срібло, або про тканини, або про прозоре й дорогоцінне каміння. Це — речовина земна, що минає і залишається на землі, яку завжди більше мають злі — раби дольного, раби світо правителя. Ні, принесімо самих себе — надбання найбільш дорогоцінне перед Богом і Йому найбільш властиве, віддамо Образу створене за образом, пізнаємо свою гідність, вшануємо Першообраз, урозуміємо силу таїнства³ й те, за кого Христос помер. 5. Уподібнимося Христу, тому що й Христос уподібнився нам; зробимося богами заради Нього, тому що й Він став людиною для нас. Він прийняв гірше, щоб дати краще; зубожів, щоб ми збагатилися Його вбогістю; прийняв образ раба, щоб ми отримали свободу; зійшов, щоб ми піднеслися; був спокушений, щоб ми перемогли; терпів наругу, щоб нас прославити; помер, щоб спасти; вознісся, щоб долучити до Себе долі лежачих у гріховнім падінні. Нехай, хто все віддасть, усе принесе в дар Богові, Який Себе віддав за нас як ціну викуплення: він нічого не принесе рівного тому, як якщо представити Йому самого себе, що розуміє силу таїнства, що й зробився всім для Христа, як Він для нас.

6. Цей⁴ пастир добрий, що покладає душу за овець, вам, як бачите, плодоприносить пастиря. Тому що на це сподівається він і бажає, і просить від вас, яких пасе⁵. Він дає вам себе суто замість одного, і жезл старості робить жезлом духу; до неодушевленого храму приєднує одушевлений⁶, до храму прекрасного й небоподібного — інший, що хоч яким би був убогим і малим, але для нього, без сумніву, доволі дорогий, і зроблений ним з великими зусиллями й трудами, і (о якби можна було сказати!) гідний трудів його. Все своє він пропонує вам, — яка великодушність, або, справедливіше сказати, яке чадолюбіє! Пропонує сивину і юність, храм і архієрея, заповідача й спадкоємця, пропонує слова⁷, яких ви бажали, і слова не порожні, що губляться в повітрі й далі не досягають слуху, але які пише Дух, не чорнилом, але благодаттю, викарбовує не на скрижалях кам’яних або плотяних, — слова, що не злегка на поверхні накреслені і легко стираються, але ті, що глибоко врізаються. 7. Ось що приносить вам цей високоповажний Авраам, патріарх, чесна й достоповажна глава, вмістилище всіх доблестей, зразок чесноти, досконалість священства, який приносить нині добровільну жертву Господу — свого єдинородного, народженого за обітницею.

А ви, як дар і плід, принесіть Богові й нам налаштування — бути доброю паствою, вселяючись на багаті пасовища й виховуючись на воді упокоєння (див.: Пс. 22, 1, 2). Добре знаючи Пастиря і будучи ним знані, ідіть за тим, хто кличе як пастир і вільно, через двері, а не йдіть за чужим, що підступно перелазить через огорожу, як розбійник. Не слухайте чужого голосу, що відводить від істини і розгублює в горах, в пустелях, в нетрях, в місцях, яких не відвідує Господь, — голосу, що відводить від здорової віри в Отця, і Сина, і Святого Духа, в єдине Божество й силу; віри, віщання якої завжди слухали та й завжди слухають мої вівці; не слухайте голосу, який нечистими й пошкодженими словами відриває і захоплює від істинного й першого Пастиря. Далеко від усього того, як від зілля чарівного й смертоносного, нехай дарує Він усім нам, — і пастирям, і стаду, і годуватися, і годувати, і всім нині й у вічнім упокоєнні бути єдине в Христі Ісусі. Йому слава й держава навіки. Амінь.

1. Слово це виголошене тоді, коли св. Григорія проти його волі призначили пресвітером, з приписом допомагати батькові, єпископу похилого віку, в управлінні Назіанзькою паствою, тоді св. Григорій з почуття смирення і тому, що в новому призначенні вбачав перешкоду своєму стремлінню до життя споглядального, віддалився в Понт, одначе через деякий час, самев день Пасхи, повернувся в Назіанз.


2. Під Днем таїнства чи, як в оригіналі, під словом таїнство мається на увазі у першому випадку свято Різдва Христового, у другому — свято Богоявлення, в останньому — Пасха.


3. Теперішнього свята.


4. Батько св. Григорія.


5. Тут мається на увазі бажання батька св. Григорія, щоб син був його наступником.


6. Під неодушевленим храмом розуміється храм, створений батьком св. Григорія, під одушевленим — сам Григорій.


7. Тут маються на увазі слова св. Григорія Богослова.

« Передмова до Творів святителя Григорія Богослова | Слово 2 »