У 1946—1955 рр. американський хімік Віллард Франк Ліббі відкрив метод датування предметів органічного походження. Принцип цього методу ґрунтується на обсервації декількох природних явищ. Вуглець, що є присутнім у всіх органічних субстанціях, на 98,89 % складається з ізотопу С12 і на 1 -2% із С13. Важливим у дослідженнях віку є ізотоп С14, кількість якого дуже незначна: на кожен мільярд атомів С12 припадає близько одного атома С14. Утворений в результаті бомбардування нейтронами атомів азоту, ізотоп С14 радіоактивний і розпадається з визначеною швидкістю. Поки людина або рослина, тварина харчуються, С14, що розпадається в їхніх організмах, заміщується речовинами, що надходять, це зберігає рівновагу між втратою і відновленням окремих елементів. Рівновага порушується зі смертю, і починається необоротний процес розпаду С14.

Знаючи період піврозпаду С14, кількість цього ізотопу в організмі під час смерті й в рештках, можна визначити його наявність за допомогою простого алгебраїчного рівняння. Датування за допомогою радіо-вуглецевого аналізу не є стопроцентне точним через наявність великої кількості випадкових елементів, що можуть фальсифікувати результат. Траплялося, що при дослідженні сучасних матеріалів результат виявлявся таким, начебто ці матеріали дуже давнього походження, і навпаки, старі матеріали давали результат найсучасніших!!!

Вільям Мехам, американський археолог з Гонконг-ського університету, маючи багаторічний досвід дослідження методом радіовуглецевого аналізу, за два роки перед датуванням Савана закликав до певної обачності в оцінці результатів: «Усі пропозиції і висновки, що приводяться в літературі, попереджають про обачність по відношенню до методу радіовуглецевого аналізу. Сумніваюся, що будь-хто із значним досвідом в датуванні проб археологічних знахідок може хоча б на хвилину забути про потенційну небезпеку якогось забруднення або інших джерел неточностей і помилок.

Жоден з фахівців в галузі радіовуглецевого аналізу не може з повною впевненістю сказати, що зумів створити необхідну стерильність проби, усунувши всі забруднення, і що серія дат, встановлених під час дослідження проб, — справжня дата походження, яка відповідає даним календаря».

Відомий фахівець у цій галузі Міхаель Вінтер, не вагаючись заявив: «Якщо датування при використанні радіовуглецевого аналізу підтверджує нашу теорію, результати таких досліджень поміщаємо на найвиднішому місці
— на перших сторінках; якщо їм суперечить, але не цілком, відсилаємо до примітки; якщо суперечить цілком
— не оголошуємо».

Ще один фахівець у цій галузі, американський археолог Євгенія Нітовська уточнює, що, якщо при використанні методу радіовуглецевого аналізу з десятка проб одна суперечить іншим дев`ятьом, археолог без вагань відкине цей метод, як недостатньо точний через непе-редбачувані забруднення.

Нітовська пише: «Під час взяття проб археологічних викопних решток для дослідження методом радіовуглецевого аналізу необхідно строго дотримуватися всіх запобіжних заходів: ніхто не має права курити, пробу необхідно очистити стерильними інструментами, не можна доторкатися долонями, не можна загортати в папір або який-небудь матеріал органічного походження, і вона повинна піддаватися аналізу тільки в лабораторних умовах та якнайшвидше».

Полотна особливо підлягають небезпеці забруднення. Відбувається це тому, що волокна стикаються з повітрям на великій поверхні, мають здатність вбирати вологу з повітря і виділяти її. Особливо це стосується льону. Саван століттями не був ізольований, не був «закритий» від хімічного середовища, а перебував у постійному контакті з повітрям, тому він виявився насиченим різними субстанціями, що могли спотворити його структуру. Історія полотна — це ціла серія змін, які створюють з нього предмет, зовсім відмінний від яких-небудь археологічних викопних решток, що знаходилися під землею чи в похованні. Найзначнішою небезпекою для Савана стала пожежа в Шамбері, під час якої, як відомо, полотно виявилося підданим раптовому і тривалому впливу високої температури в дерев`яній закритій скрині (раці), викладеній всередині оксамитом, а ззовні покритій сріблом.

Полотно не була цілком спалене через недостатнє надходження кисню в закрите середовище, але дим міг забруднити його опадами вугілля. Вуглець у целюлозі при високій температурі — понад 300 градусів — вступає в реакцію з присутніми іншими елементами. Могло дійти до заміни ізотопів і появи вуглецю, що не можна вимірити і видалити. Та й вода, використана при ліквідації пожежі, могла вплинути на кількість вуглецю, що знаходився в полотні, насамперед через насичення нею волокон льону.

Саван постійно перебував у контакті з джерелами забруднення. Тривалий час він був під впливом диму і воску свічок, кадіння, подиху, поту і слини віруючих, котрі доторкалися і цілували його в закритих приміщеннях.

Багатовіковий тісний контакт Савана з голландським полотном, що зміцнює його з 1534 p., і з іншими більш старими тканинами вплинув на його забруднення. Крім того, необхідно взяти до уваги те, що безліч подій, зв`язаних із Саваном, нам ще не відомі.

«Дата проби, походження якої сумнівне, — нагадує нам Роберт Штуккенрат, піонер у дослідженнях методом С14 радіовуглецевого аналізу, — більш ніж марна і вводить в оману».

 

Неодноразово висувався проект датування Савана методом С14 радіовуглецевого аналізу, однак через кілька років сам першовідкривач цього методу дійшов висновку, що він занадто проблематичний, беручи до уваги очевидні забруднення полотна. Вважали, що для ґрунтовних і достовірних досліджень необхідно використовувати фрагмент полотна значно більших розмірів. Дослідження 1978 р. і всезростаюча зацікавленість міжнародного співтовариства переконали вчених переглянути свої погляди і почати повторну перевірку методу С14 стосовно Савана. Спочатку експеримент піддавався теоретичному аналізу в сімох лабораторіях, але з застосуванням цього ж методу проведений практично тільки в трьох.

21 квітня 1988 р. була взята невелика частина Савана з правого нижнього кута переднього образа, поблизу т.зв. кута Раєса. Це найбільш забруднена ділянка, тому що він знаходиться поблизу кута, яким користа-лися для підтримування Савана під час виставляння. Він знаходиться поблизу частини, обвугленої під час пожежі 1532 p., на краю, заплямованому водою, використаною під час гасіння. Тут нагромадилися продукти піролизу і столітній бруд. Крихітний фрагмент Савана (1x7) був розрізаний навпіл. Одну половинку розділили на три частини, що кардинал Анастасіо Баллестреро особисто передав представникам трьох лабораторій: у Цюріху, Оксфорді і Туссоні (штат Арізона). Результати якимось чином потрапили в пресу і на державному рівні були оголошені кардиналом Баллестреро 13 жовтня. Відповідно до протоколу трьох лабораторій, полотнина з 95%-ною вірогідністю датується між 1260 і 1390 pp. «Довіряючи науці оцінку цих результатів, — підкреслював кардинал, — Церква знову виявляє свою повагу і повагу цій прославленій іконі Христа, яка залишається предметом культу віруючих, що підтверджується тією повагою, яку постійно роблять Савану, у якому цінність образу перевищує цінність історичного відкриття. Водночас проблеми походження образу і його збереженості залишаються невирішеними і вимагають подальших пошуків і досліджень, стосовно чого Церква виявить відкритість, любов до правди, що довела, дозволяючи дослідження методом радіоактивного радіовуглецевого аналізу, якщо тільки буде запропонована обґрунтована розумна програма дій».

Під час міжнародного симпозіуму в Парижі через рік після фатального вердикту достовірність результатів, отриманих методом радіовуглецевого аналізу, була піддана сумнівам, обґрунтованим аргументами: приписувана Савану дата не відповідала, а суперечила результатам дослідження радіоактивним вуглецем С14 радіовуглецевого аналізу частини, яка залишилася, що призвело до зовсім інших висновків.

Більшість учених погоджується з тим, що кількість С14, визначена в процесі проб, відповідає кількості, визначеній в лабораторіях. Цей підсумок необхідно витлумачити.

У 1990 р. у зв`язку зі зміною Папського Хоронителя Савана, коли на цю посаду замість кардинала Анастасіо Баллестреро заступив кардинал Джованні Салдаріні, новий архієпископ Турина, Святий Престол на державному рівні дозволив покінчити з мовчанням на тему Савана.

«Середньовічна дата, — повідомив представник преси Ватикану Джокун Наварро Фальс, — становить особливі дані, що перебувають у розбіжності з попередніми результатами, які не суперечили даті двохтисячорічної давнини. Результат, отриманий методом С14 радіовуглецевого аналізу, слід порівняти з результатами попередніх

досліджень, враховуючи не лише важливість, але й обмеженість досліджень фрагментів, необхідно і ці дослідження об`єднати в зображенні інтердисциплінарному». Тут же підтверджується готовність Церкви «взяти до уваги кожну вагому і компетентну пропозицію та дослідницьку ідею без пред`явлення яких-небудь умов. Головне — щоб не привело пошкодження чи знищення Святого Савана і щоб це було продовженням уже проведених досліджень».

 

Саван як жоден предмет вимагає особливих інтер-дисциплінарних досліджень, тому що він схожий на складну, заплутану мозаїку даних і знаків питання, будучи увесь час відкритим викликом науці третього тисячоліття. Галузей наук, що цікавляться Саваном, не злічити: анатомія, антропологія, археологія, біологія, ботаніка, хімія, фізика, фотографія, геологія, іконографія, інформатика, медицина, мікробіологія, патологія, радіологія, історія, екзегеза біблійна, історія мистецтв, танатологія, технологія волокон, теологія, травматологія і т. ін.

Оцінити вік полотна за допомогою альтернативних до методу радіоактивного аналізу досліджень було б дуже корисно. В галузі досліджень з датування Савана в останні роки поширився метод рацемізації амінокислот, які є модифікацією структур, пов`язаних з плином часу. Існує інший метод оцінки стародавності тканини — оцінка ступеня здатності деполяризації целюлози, що входить до її складу. Такі дослідження проводяться в Італії, у лабораторіях, що спеціалізуються на аналізах в галузі текстильного виробництва.

З метою визначення віку льону запропоновано досліджувати можливу для фотофіксування люмінесценцію в ультрафіолетовому світлі. Відбивання ультрафіолетового випромінювання тим більше,чим давніше полотно, чим більше воно окислилося. Цінність цього методу в тому, що саме полотно при цьому не пошкоджується.

Іншого роду дослідження могли б уточнити, чи піддався Саван нейтронному опроміненню, що змінило б ізотопний склад не тільки вуглецю, але й інших елементів. Ця гіпотеза підтверджувалася б наявністю ізотопів водню (Н2), кисню (О17, О18), хлору (СІ36) і кальцію (Са41) у кількостях, звичайно не фіксованих.

Цікаві результати досліджень приходять з різних лабораторій. На симпозіумі в Римі у червні 1993 р. був присутній російський вчений Дмитро Кузнєцов, директор Московської лабораторії досліджень біополімерів ім. Є.А. Сєдова, лауреат Ленінської премії в галузі науки. «Я нічого не знав про Саван, — пояснив російський вчений, — і, безумовно, мене не цікавить «святість» предмета — я не католик. Але дослідження Савана важливі для нас, дослідників радіоактивного вуглецю, оскільки це дозволяє нам краще зрозуміти характер методу датування С14 за допомогою радіовуглецевого аналізу, навіть якщо щось здається простим, а в дійсності виявляється складним, заплутаним. У Лондоні я брав участь у конгресі, на якому мною були представлені результати нового методу радіодатування. Доктор Джуї Бершаул, французький геолог, запропонував мені застосувати цей метод для підтвердження результатів досліджень Савана. Простежуючи історію Савана, я довідався, що полотно була жертвою вкрай руйнівного випадку — пожежі в Шамбері у 1532 p., і поставив собі за мету створити аналогічні умови в лабораторії. Обмін між газом у повітрі і полотном спостерігався, як і зміна кількості радіоактивних ізотопів вуглецю на полотні. Заміна відбулася значна — близько 25 %. Це фальсифікує результати, і льон, підданий тестуванню на наявність радіоактивних ізотопів вуглецю, виявляється значно «молодшим», ніж насправді».

Для підтвердження своєї гіпотези Кузнєцов використовував фрагмент з льону епохи за 100 років до Різдва Христового і за 100 років після Різдва Христового, знайдений під час археологічних розкопок в Ен Жеді (Ізраїль).

Дослідження методом С14 радіовуглецевого аналізу показали результат між 386 і 107 pp. до Різдва Христового. Потім фрагмент піддавався діям умов, аналогічних умовам при пожежі в Шамбері. Проведені пізніше дослідження методом С14 радіовуглецевого аналізу показали результат — 1044— 1272 pp. після Різдва Христового, потім дату значно більш пізню (близько XII століття).
Про інше відкриття було повідомлено зі США: Ле-онсіо Гарза Вальдес, вчений техаського Інституту мікробіології Університету в Сан-Франціско, стверджує, що він ідентифікував на пробі Савана, переданій йому неофіційно Джованні Ріггі, наявність LICHENOTELIA, біологічного комплексу, що складається з грибків і бактерій, які покривають нитки зеленим нальотом.

«Камедь, створена. LICHENOTELIA, — роз`яснює Гарза Вальдес, — є натуральним покриттям на міцних найдавніших поверхнях. Але необхідні сотні років діяльності бактерій, щоб зробити постійний «лак». Завдяки діяльності бактерій волокна Туринського Савана вкриті тонким осадом. Вік Савана, визначений у 1988 році методом радіовуглецевого аналізу, у дійсності є сумою віків полотна і нальоту бактерій».

Можна визнати, що частина ниток Савана, приблизно 60 %, зазнала дії бактерій, що фальсифікує результати датування методом радіовуглецевого аналізу. З такою можливістю, що виникла в результаті вищеописаних досліджень, погодився Гаррі Жове. Ось один з його цікавих виступів 27 січня 1995 року: «Техніка датування Савана Туринського методом радіовуглецевого аналізу була відкрита в керованій мною лабораторії Університету в Рочестері у 1977 р. Довгі роки після проведення дослідження я був упевнений у достовірності отриманого результату. Однак останнім часом доктор Гар-за Вальдес із Сан-Антоніо (Техас) представив ґрунтовні докази, що стосуються особливого типу забруднення проби сучасним вуглецем, який перебуває на нитках Савана. Джерелом сучасного вуглецю є визначений тип бактерій, що не були ліквідовані під час процедури очищення проб у тих лабораторіях. В залежності від товщини шару бактерій це може привести до одержання в лабораторіях більш пізньої дати».

Врахування фахівцем такої можливості при датуванні предметів методом радіовуглецевого аналізу тим важливіше, що висловлене воно першовідкривачем техніки, використаної для датування Савана.