Під час досліджень дослідного комісією, створеною у 1969 p., професори Джуліо Філогамо і Альберто Зіна з інституту Анатомії Туринського Університету зняли з Савана та дослідили дві нитки, і знайшли на них частинки, що не належали людині. Визначити їх походження виявилось неможливим: частинки не були ідентифіковані як зародки бактерій або інші органічні сполуки.

У 1973 р. створюється комісія для підтвердження ідентичності світлин 1969 р. Членом коміції бу швейцарський вчений, протестант, Макс Фреї Сульцер, спеціалірт у галузі мі-крослідів і кримінолог світової слави, засновник лабораторії криміналістики в Цюріху, яку очолював 25 років.

Досвідчений вчений підтвердив наявність на поверхні Савана значної кількості квіткового пилку, дванадцять проб якого він зняв, використовуючи спеціальну клейку стрічку, яка створює можливість брати мікросліди без пошкоджень поверхні досліджуваного предмета.

Через 3 роки Фреї опублікував результати проведених ним досліджень. У пилку Савана він виявив частинки квіткового пилку рослин з території Франції та Італії, а також пилок рослин, що не трапляються в Європі. Це стосувалося рослин, що ростуть в сухому кліматі, цвітуть у різний час на Близькому Сході. Частіше на Савані зустрічається пилок, ідентичний до пилку рослин, поширених біля озера Генезарет та біля Мертвого моря. Пилок з Савана осів на ньому, найімовірніше, дві тисячі років тому. Тільки в одному випадку виявилось неможливим встановити вид рослини. Можливо, це була рослина, яка вже не трапляється в наш час.

У 1978 р. Фреї нав можливість знову зняти проби. Впродовж 9 років весь свій вільний час і величезні кошти він витратив на сім експедицій на Близький Схід з метою ідентифікації пилку рослин, велика кількість яких не значилася у підручниках ботаніки і гербаріях. На жаль, великодушний вчений помер у 1983 p., не довівши до кінця своїх досліджень.

Останнім часом дослідження Фреї піддавалися певним закидам і обвинуваченням, викликаним неповними методологічними вказівками, що залишив вчений. Смерть Фреї безсумнівно створила деяку порожнечу в цій галузі досліджень, але вклад цього піонера — це путівник і вказівник на шляху наукових досліджень Туринського Савана.

 

Фреї ідентифікував на Савані пилок 58 рослин, з яких тільки 17 ростуть у Франції та Італії. Три четверті рослин, сліди яких виявлені на Савані, походять з Палестини, а багато характерні для Єрусалиму та його околиць. Серед них 13 рослин, характерних винятково для пустелі Негев і району Мертвого моря.

Факт переважання кількості рослин з Палестини над кількістю рослин з європейських країн не може бути випадковим. Єдино правильним слід визнати те, що Саван перебував у Єрусалимі до того, як потрапив у Європу.

На поверхні Савана встановлено наявність пилку трьох рослин, що не ростуть ні в Європі, ні в Єрусалимі: дві можна зустріти в Урфі (Едессі), а одну — в Стамбулі (Константинополі). В обох випадках мова йде про місцевість в Туреччині, яка згадувалася в історії стародавнього полотна.

Вся колекція пилку, зібрана Фреї, зберігається з 1988 р. у США. Археолог Пауль С. Малоней опублікував ряд праць, що уточнюють дослідження знятих проб. Фреї працював над 19 новими пробами пилку, збільшивши кількість проб до 77. Малоней представив праці швейцарського вченого Агаронові Горовичу, відомому ізраїльському палинологу, який відзначив, що «пилок на Савані можна порівнювати з пилком ізраїльським, але не з пилком північноафриканським».

Авіноам Даній, один з найвизначніших експертів в галузі ізраїльської флори пустель, професор кафедри ботаніки Гебрайського університету Єрусалима, підтримує думку Горовича, додаючи, що, спираючись на пилок Савана, можна довести існування шляху, що вів через Негев до Лівії.

 

Цікаво, що більш як половина пилку на Савані належала рослинам, що запилюються комахами. А. Орві-лле Дагль, професор палинології університетів Пенсиль-ванії і Стокгольма, висунув гіпотезу про те, що під час богослужінь на Саван покладалися квіти. Цю можливість підтверджують виявлені на стрічках, якими користувався Фреї, частинки квітів: тичинки і маточки. На Савані виявлено пилок бликько ЗО рослин, що цвітуть навесні у Палестині. Чи можна на підставі цього говорити про будь-які богослужіння, пов`язані з празником Воскресіння Господнього? До теперішнього часу православні і копти під час богослужінь, пов`язаних зі смертю і похованням Христа, кладуть квіти на ЕРІТАРНЮІ, літургійні скатертини, що відображають покладення Христа у гріб.

Можливо, Саван використовувався як скатертина на вівтарях урочистих богослужінь. В такому разі, крім застарілих слідів обгорянь, можна було б виявити наявність воску, що стікав і застигав круглими плямками розміром менше ніж 1 см.

Квіти могли бути покладені на поховальне полотно і під час захоронення. Алан Вангер з Дуке, професор University Medical Center в Дургам (США), дослідив Саван технікою поляризованого світла, вважаючи, що на ньому можуть бути сліди свіжих на той час квітів, схожі на сліди, що утворюються в старих гербаріях. Завдяки наполегливій праці йому вдалося ідентифікувати 28 різновидів квітів — усі вони ростуть в Палестині і цвітуть у період з березня по квітень. Фреї віднайшов пилок 25 з них. Здається, що раніше сліди квітів були більш помітними. З`являються зображення цих квітів на старих іконах, наприклад на виявленій в Синаї. Крім того, всі візантійські монети, карбовані за розпорядженням Михаїла III (842—867 pp.), мають на реверсі сам мотив квітів з обличчям Христа Пантократора (Всемогутнього).

Велика кількість пилку, виявленого завдяки плівкам, якими користувався Фреї, на ділянці, де зафіксувалося обличчя Чоловіка з Савана, може засвідчувати про триваліший контакт з повітрям цієї частини полотна у перших століттях, коли Саван був складений таким чином, що давав можливість бачити тільки ділянку обличчя і якому поклонялися в Едессі як до MANDYLION (хустина).
Частина пилку, як ALOE SUCCOTRINA, поверхневі частинки якого виявлено на Савані, могла походити з ароматичних субстанцій, що використовувалися при бальзамуванні під час поховання, або потрапити на полотно під час ткання.

За визначенням П`єра Луїджі Баїме Боллоне, професора судової медицини Туринського університету, алое та мірра були ідентифіковані у частинах полотна, заплямованих кров`ю.

Підтвердження наявності таких субстанцій отримане завдяки експериментам Себастьяно Роданте, лікаря з Сіракуз. Він відтворив плями, схожі на патьоки від води, якою користувалися при гасінні пожежі в Шам-бері, доводячи, що патьоки такого типу виникають тільки на полотні, попередньо просоченому розчином алое та мірри.

 

Крім пилку, Фреї виявив на Савані фрагменти волокон і частинок живих організмів, зародки грибів та частинки мінералів. Баїме Боллоне також відзначив у 1977 p., що на нитці, взятій у XIX столітті — 1868 р. — з Савана княжною Марією Клотільдою під час віднов-лювальної праці, виявлено значну кількість матеріалу іншого походження, між іншим і зародки грибів.

Джіованні Ріггі, проектант дослідницької апаратури, взяв з Савана у 1978 p., використовуючи особливу техніку, декілька проб пилу і підтвердив, що склад частинок знятого матеріалу нагадує той, який виявлено на полотнах, що використовувалися при похованнях у Єгипті; це стосується і слідів елементів (вапно, калій, магній, хлор, натрій), що входять до складу субстанції під назвою NATRON (сіль натрію, яка застосовувалася для зневоднення трупів).

Дослідження, проведенні на ділянках, що відповідають ступням, дали цікавий результат. На світлинах, значно збільшених, виконаних у 1978 р. американським фотографом Фермоном Міллером, можна зауважити, що полотно біля однієї п`ятки виглядає брудним. На нитках є особливо багато пилюки, це дає підстави припускати, що Чоловік з Савана йшов босоніж.

Американський спеціаліст з галузі кристалографії, працівник Hercules Aerospace Division, Джозеф Коль-бек встановив, що серед мінеральних частинок, виявлених на відповідних ступням ділянках, збільшена кількість солей вапна. Але це був не звичайний кальцит, а рідкісна його форма — арагоніт, що містить невелику кількість стронцію і заліза. Порівняння з пробами карбоніту, взятими з гробу в Єрусалимі, показало дивовижну схожість: тут теж були виявлені сліди арагоніту, що має у своєму складі стронцій та залізо.

Подальші хімічні дослідження проб як Савана, так і з гробу в Єрусалимі з використанням мікрозонда, проводилися Рікардо Леві-Сетті з Чиказького Університету. Вони принесли дивовижні результати. Це дає підстави вважати переконливими докази на користь єрусалимського походження арагоніту з Савана.

 

Саван звичайно зберігається в каплиці катедраль-ного собору в Турині. Каплиця спроектована архітектором Джуаріно Джуаріні. Саван в реліквіярі перебуває у вівтарі, виконаному Антоніл Бертолі. Релі-квіяр з безцінним полотном поміщений за ґратками, які закриваються на три замки. А от сам реліквіяр не в змозі вберегти Саван від коливань температури і вологості. Всередині раки виникає «парниковий ефект». Мікроорганізми, що там розвиваються, руйнують матеріал.

Полотно необхідно продезинфікувати, видалити патьоки, плісняву та бактерії і таким чином запобігти подальшій мікробіологічній деградації. Особливі побоювання викликає навала мікроорганізмів на сліди крові, бо вони живляться в основному органічними субстанціями.

До реліквіяру потрапляє також і забруднене повітря промислового міста Турина. На полотні виявлено пилюку, включаючи сполуки сірки зі спалюваного вугле-цевовмісного палива, і флуоресцентний пил з очисних споруд. Зауважено, що кількість останніх місць забруднень значно зросла за десятиріччя — 1978— 1988 pp. На поступове руйнування полотна справляють значний вплив і кислотні дощі.

Якщо згорнути Саван в циліндр, то це призведе до згинів та складок, що негативно вплине на плями крові і на саму тканину, то ж згодом може виникнути проблема напружень, що з`являться у сувої, підшитому голландським полотном. Окрім того, на висоті латок шар Савана більш щільний. Верхні фрагменти Савана розкладено у довжину складок, і тому після кожного загортання вони накладаються одні на інші і збільшують нерівності.

Триває робота з пошуку відповідних рішень для збереження найціннішого полотна у найкращому стані. Передбачається, що Саван буде зберігатися в касеті, що дозволить контролювати температурний режим.

 

В людини кров займає 1/13 ваги тіла та складається з двох основних елементів: плазми і морфологічних субстанцій. Плазма — це рідкий безбарвний елемент, що містить 7 % протеїну (альбумін, глобулін і елементи зсідання крові).

Кров`яні пластинки складаються з червоних тілець (еритроцитів), кількість яких коливається між 4 500 000 і 5 500 000 на 1 мм3, білих тілець (лейкоцитів) в кількості близько 7 000 000 на 1 мм3, пластинок — близько 300 000 на 1 мм3.

На поверхні Савана є частини червоного кольору, їх вигляд відповідає характеру плям крові на полотні, як стверджував французький лікар Перре Барбет, спеціаліст з анатомії, під час І Міжнародного Синдоло-гічного Конгресу, який працював у двох секціях в 1950 р. в Римі і Турині.
Щоб впевнитися у можливій наявності гематологічних субстанцій, Георгіо Фраге, Євгеній Марі Різатті та Еміліо Марієго, компетентні спеціалісти комісії, скликаної кардиналом Пеллегріно, виконали дослідження декількох ниток, вилучених у 1973 році.

Через технічні труднощі та недостатність матеріалу, який мали вчені, результати перших аналізів були негативними. У 1978 р. вони знову взялися за дослідження з більш вдосконаленими приладами на поновно взятому матеріалі. П`єр Луїджі Баїме Боллоне і американські вчені Джон Н. Геллер та Алан Д. Адлер з New England Institute незалежно один від одного довели у 1981 p., що плями на Савані нанесені кров`ю.

Ці плями — інтенсивного червоного кольору, що на перший погляд видається дивним стосовно старої крові. Колір плям можна пояснити наявністю великої кількості білірубіну. На підставі цього можна припускати, що особа, кров якої є на полотні, пережила перед своєю смертю величезне потрясіння (нервовий стрес).

Геллер і Адлер дали опис різних можливих типів для ідентифікації субстанцій на Савані. Наприклад, обгорілі чорні частинки — це сліди срібла, розплавлені краплі якого потрапили на полотно під час пожежі 1532 р. Вчені виділяють також незначні кількості частинок субстанцій, що мали випадковий контакт з Саваном, частинки комах, воску, сучасних синтетичних ниток, червоного і блакитного шовку, вовни. У деяких місцях нитки, заплямовані кров`ю, вкриває білкова субстанція золотистого забарвлення, що є плазмою. Цей факт підтверджувався фотознімками в ультрафіолетовому освітленні, у якому можна було побачити затьоки плазми навколо слідів ударів нагайкою і по краях згустків крові, невидимі для ока.

 

Мистецтво відтворити, наприклад, пензлем консистенцію крові більш густої всередині і розрідженої навколо плями — справа неможлива. Сліди крові з різною густиною виникають тільки при пораненні тіла людини, тому безперечним є той факт, що в полотно був загорнутий труп. Нитки в місцяж, заплямованих кров`ю, зліплені липкою рідиною, що просочилася на другий бік полотна. Просвічування всієї поверхні Савана рентгенівським промінням (кількісний аналіз на наявність елементів важких металів) показало наявність кальцію, олова і заліза, що з`являються при вимочуванні льону. Збільшення кількості заліза обумовлене складом плям крові — гемоглобіном.
Сліди окису заліза (Fe2O3) залишила підгоріла кров, а також консистенції, які збиралися на поверхні при переході заліза з целюлози на краї полотна.

Слід зазначити, що червоний колір, який забарвив нитки, походить виключно з крові, що розчиняється в протеазі і є розчином ензимів, вживаних для розведення протеїну без осаду. Тут немає чого ані додати, ні відняти.

Щодо перших гематологічних досліджень, які проводилися в США, існує така історія. Коли вперше Адлер отримав пробу крові з Савана, він думав, що перед ним звичайна справа з судової експертизи. Коли ж він отримав дані, що проба, без сумніву, містить кров, один з його колег повідомив, що проба взята з Савана.

Адлер, за походженням єврей, мабуть, слабкої віри, спонтанно вигукнув: «Мій Боже!». Потім зауважив: «Те, що на Савані виявлені сліди крові, очевидне, як і факт, що вона тече по наших венах».

 

Після всезагального переконання у походженні плям на Савані мова зайшла про кров, і Баїме Боллоне у 1981 р. довів, що ця кров — людська. У наступному році він повідомив про черговий крок у своїх дослідженнях: при визначенні групи крові в системі АБО встановлено, що кров на Савані — дуже рідкісної групи — АВ, таку групу крові має тільки близько 5 % людей.

У цьому плані цікавим є порівняння зі схожими дослідженнями залишків Євхаристичного чуда в Ланціа-но (Хеті). Тут у VII столітті в церкві Св. Легонціяна у долонях монаха-василіянина, що сумнівався в присутності Христа в проявах Євхаристії, на момент піднесення Гостія стала Тілом, а вино — Кров`ю.

В дослідженнях, що проводилися 1970 р. Одоардо Лінолего, професором анатомії та гістопатології, хімії і мікроскопії університету в Сені, мовиться, що тіло є фрагментом м`язової тканини людини, а кров — справжньою людською кров`ю групи АВ.

Подальші дослідження дозволили Баїмі Боллоне впевнено довести правильність визначення групи крові

 

Зсідання крові здійснюється за чотири фази: спазм судин; виникнення «пробки» з бляшок, які миттєво прикріплюються до поранених стінок; початок зсідання, коли волокна набувають сіткової структури, зв`язуючи бляшки, червоні тільця та плазму приблизно впродовж трьох хвилин; зникнення плазми і виникнення згу-стка — впродовж години.

Процес зсідання добре помітний в численних струминках крові на Савані. Вперше вони були описані Бар-бером на підставі світлин Енріко у 1931 р. та підтверджені дослідженнями 1978 р. Американський спеціаліст з судової медицини Джільберт Лявої після досліджень Савана висловив припущення, що незадовго до смерті кров витекла з ран і що тіло було загорнуте в Саван не пізніше ніж через 2,5 години після смерті.

У свій дуже цінній праці 1939 р. Джузеппе Каселлі, радіолог з Фано, писав, що розрізнив на Савані «сліди посмертної внутрішньої кровотечі, а також кровотечі з артерій, вен, змішані кровотечі і застої крові, яка потім виступила назовні».

Щоб утворився відбиток крові, помітний на Савані, тіло мало перебувати в контакті з полотном близько 36 годин. Це довели дослідження, проведені Родантом. У той час важливу роль відіграв фібринолізин, який знову викликає розчинення згустків.

Дослідження фібринолізу стосовно Савана, проведені Сарлом Вріллатіно, професором хімії і мікроскопії Бу-лонського університету. Він підкреслив, що «система зсідання крові і фібринолізу перебувають у рівновазі. Перша створює фібрин, а другий її розкладає. Розпад може відбутися за досить короткий термін, що не перевищує 36 годин. До стадії фібринолізу він підоходить у строго визначений час контакту. Якщо не пройде необхідний часовий проміжок — відбиток не отримається або буде ледь помітним. Якщо ж термін буде перевищено — кров зсядеться, збільшиться крихкість згустка і відбитка не буде. Це незаперечний факт, що підтверджує залежність між фібринолізом та плямами крові на Савані. Саван вказує на те, що фібриноліз розпочався приблизно за 10 годин і завершився, без сумніву, через 36 — 40 годин, оскільким сліди крові добре відбилися і помітні».

Залишається нез`ясованим питання, яким чином контакт тіла і полотна був припинений без пошкодження відбитків.

Про обмежене в часі перебування тіла в Савані можна міркувати не тільки через перерваний процес фібринолізу, але й через відсутність слідів розкладання тіла. Це викликає здивування, оскільки розкладання може пришвидшуватися з різних причин, наприклад, ранами та слідами побоїв великих розмірів.

Як правило, за період близько 30 годин з рота виділяються гази. Якщо б це відбулося, сліди цього процесу були б помітні біля вуст. На Савані можна побачити, що лінія вуст регулярна і неспотворена.

 

Одна з багатьох нісенітниць, що поширювались на тему Савана, — твердження, що кров на Савані не нормальна, а щось на зразок «суперкрові».

Це непорозуміння має свої корені у помилковому тлумаченні наявності заліза на старому полотні. Валь-тер Маггіорані, співробітник INPS (Institute Nazionale Previdenza Sociale) у Римі, зауважив, що у випадках досліджень, які велися над Саваном, мова йде про залізо, пов`язане з гемоглобіном, але при цьому забувається, що у значно більшій кількості воно перебуває всюди у зв`язку з целюлозою. На підставі відомих йому самому розрахунків він дійшов висновку про неправдоподібну кількість червоних тілець — понад 11 мільйонів на 1 мм3 замість звичайних 5 мільйонів на 1 мм3.

Так виникла фантастична теорія плям, що утворилися із вказаної «суперкрові» в момент воскресіння. Під час тортур кров не може зсідатися через завдані муки, страждання (гіпотеза безпідставна), а загалом, не може бути слідів крові як через практиковане обмивання тіла (неправдоподібне в світлі Євангелія), так і через нуртуючу над Кальварією впродовж трьох годин грозу, яка мала б очистити тіло розіп`ятого! Ця гроза, сприйнята як «Історично доведена», знята в якійсь одній старій кінострічці.

На момент воскресіння з ран витікала б «суперкров, що належить людині, обдарованій винятковою силою і яка перебуває в цілковитому здоров`ї».

Насправді 6 мільйонів червоних кров`яних тілець сприймаються як патологічний стан, а кров з 11 мільйонами червоних кров`яних тілець (або навіть 20 — за дослідженням Маггіорані рани на боці) була б такою густою, що не могла б циркулювати по судинах і була б чим завгодно, тільки не «суперкров`ю, що циркулює з подвійною швидкістю», як стверджував Маггіорані! На щастя, його ідея — стати самому «піддослідним кроликом» — не отримала підтримки.