Для звершення перших старозавітних богослужінь необхідно було вибрати й настановити відповідних , глибоко віруючих людей. Але ці люди мали би бути не тільки простими виконавцями, - не тільки звершувати жертвоприношення і через це бути посередниками між Богом та людьми, - вони одночасно мали б стояти на сторожі інтересів істинної релігії в повному розумінні цього слова.

Із усіх Ізраїлевих поколінь для такого надзвичайно відповідального й святого служіння Богом було вибрано тільки покоління Левія. Це покоління ніколи не порушувало Божого Заповіту, а навпаки, воно з ревністю захищало істинну релігію.

Прообразом дияконського служіння в Старому Завіті були Левити. Вони походили від коліна Левійового, який мав трьох синів: Гершона, Кегата та Мерарі,від них утворилося три роди в Єгипті. Це коліно було саме малочислинне, при виході з Єгипту коліно Левія нічим не відрізнялося від інших та не мало якихось особливих функцій. Вперше Левити згадуються в суперечці Мойсея з ізраїльтянами на рахунок золотого тельця. На поклик Мойсея: „ ... хто Господній йди до мене! І зібралися до нього всі сини Левія...”(Вих. 32:26). І він сказав їм повбивати всіх хто поклонявся золотому тельцю (Вих. 32:28). За це Мойсей посвятив їх Богу. Але при встановленні скинії та посвяченні Аарона, Левити не приймали ніякої участі, також вони не згадуються в законах даних Мойсею. Починаючи з другого року після виходу з Єгипту, тобто починаючи з книги Чисел, Левити починають виділятися серед ізраїльського народу. При першому народному перепису Левити були пораховані окремо (Чис. 1:47; 2:33; 3:15) Тоді ж Бог повелів вибрати коліно Левія для служіння Аарону та всій общині при скинії, також поручив їм зберігати всі речі святилища. Левити вибираються Богом на служіння замість первинців, яких раніше Бог посвятив Собі за чудесне позбавлення від смерті при винищенні Єгипетських первинців (Вих. 13:11-15) Худоба Левитів теж була віддана Богу замість первородної худоби ізраїльтян (Чис. 3:40-51). Тоді звершили посвячення Левитів, але не так як Аарона та синів його, наприклад (Вих. 29:1; 30:30; 40:13) Левитів окропили очищувальною водою, потім вони побрили все своє тіло та випрали свій одяг. Після цього Мойсей привів їх до старійшин, і вони возложили руки свої на голови Левитів і Аарон звершив „підняття” Левитів перед Господом, (швидше за все він провів їх перед скинією зібрання) ця церемонія супроводжувалася жертвоприношеннями (Чис. 8:5-22). Після цього Левити приступили до своїх обов‘язків. Їхня служба обмежувалася скинією зібрання, до жертовника та до всього, що знаходилося всередині скинії, під страхом смерті як їм так і священикам, не мали права наближатися (Числ.18:3). Тільки при перенесенні святилища, під час подорожі Левити з роду (було три роди Левитів,і кожен рід мав переносити свою частину скинії) Кегат мали переносити на плечах перед тим завернуту Ааронідами священну утвар: ковчег, стіл, семисвічник, жертовники золотий та мідний та всі сосуди (це була прерогатива роду Кегат, вони були найближчими родичами священиків). Інші Левити перевозили на возах занавіски, покривала, дерев`яні частини скинії. Під час зупинки кожен Левитський рід охороняв ті речі які переносив (Числ. 3:25)

У чому полягала служба Левитів по відношенню до священиків не вказано (Числ.3:6-7), але при жертвоприношеннях вони мали різні допоміжні обов’язки.

Строк служби Левитів починався з 30 років - „Сказав Господь Мойсею та Аарону: підрахуй синів Левійових, за родами їх, за сімействами їх, від тридцяти років і до п`ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання...” (Числ. 4:1-3) але також написано: - „сказав Господь Мойсеєві, ось закон про Левитів: від двадцяти п`яти років і вище повинні вони вступати на службу для робіт при скинії зібрання, а в п`ятдесят повинні припиняти виконання робіт і більше не працювати...” (Числ. 8:23-25) але перші п’ять років були посвячені на підготовку, а в тридцять років починалася справжня служба. Як постійний дохід Левитам назначається десятина від хлібів та плодів (Числ.18:21-24), з якої Левити в свою чергу зі своєї сторони мали віддавати десяту частину священикам (Числ.18:26-28). При перемозі ізраїльтян над мадіанитянами Левити отримали десяту частину здобичі, згодом персидські царі звільнили їх, як і інших служителів скинії від данини, податку та мита (Ездр.7:24).

Левити були не задоволені своїм підвладним становищем, по відношенню до Ааронітів, це ми бачимо з факту повстання Кораха та його прихильників, але страшна кара, що осягнула повсталих, та чудесне розцвітання жезла Аарона, поклали кінець посяганням Левитів. (Чис. 17) У Второзаконні Мойсей багаторазово переконував ізраїльтян підтримувати Левитів (Втор. 12:12-19). Нова організація та функції були передані Левитам згідно книги Хронік, царем Давидом. В його часи ковчег завіту був перенесений в Єрусалим і почалися підготовчі роботи для побудови храму. Служіння Левитів по перенесенню святилища з місця на місце, таким чином закінчилось, і Давид реорганізував Левитів і встановив для них нові, більш відповідні чини. З того часу почали розрізнятись такі чини Левитів: 1) співці та музики; 2) помічники священиків, які займались служінню дому Господньому, охороняли двір та храмові приміщення, наглядали за чистотою святилища і виконували різні служби при храмі; 3) Воротарі – стояли при воротах храму і охороняли їх; 4) Писарі і судді – виконували свої обов’язки поза храмом і за Єрусалимом, а також були виконавцями царя.

Згідно книги Хронік така структура діяльності Левитів існувала до першого зруйнування Єрусалимського храму.