Заснована ж була сія божественна церква Богородична в літо 10731. У дні благовірного князя Святослава, сина Ярославового, який своїми руками почав рів копати, стала будуватися церква ця. Христолюбивий князь Святослав дав ще 100 гривень золота на допомогу блаженному. І міру поклали золотим поясом, за тим голосом, який був почутий з небес на морі. В житії бо святого Антонія це ширше знайдеш. З Феодосієвого ж житія всім відомо, як стовп вогняний являвся - від землі до небес, іноді ж як хмара, іноді - як дуга від верху церкви на сіє місце. Багато разів і ікона переходила - янголи її несли на місце, яке мало бути [місцем для церкви]. Що ж чудесніше є од цього? Прочитав бо книги Старого і Нового Завіту - ніде таких чудес не знайдеш про святі церкви, як про цю. Від варягів і від самого Господа нашого Ісуса Христа та Чесної Його І Божественної, і Людської подоби, і святої Глави Христової вінець [було взято]. І благозвучний глас чули від Христової подоби, [що] велів нести на вготоване місце І Того поясом відміряти, за небесним голосом, [скільки нарахували], коли бачена була перед закладенням.
Також від греків ікона прийшла з майстрами, і мощі святих мучеників під усіма стінами покладені були, де і самі намальовані є над мощами по стінах.
Належить похвалити раніш померлих благовірних князів і христолюбивих боярів, і чесних мнихів, і всіх християн православних [похованих тут ?]. Блаженний і треблаженний, хто сподобився покладений [тут] бути, великої благодаті і милості від Господа достойний буде, молитвами Святої Богородиці і всіх святих. Блаженний і треблаженний, хто сподобився записаний [тут у поминання бути], оскільки звільнення прийме гріхів і Воздання небесного не втратить. "Радійте бо,- сказано,- і веселіться, бо імена ваші написані є на Небесах"2: церква бо ця Богові любіша од Небес. І Та, Котра Його породила, зволила її сотворити, як обіцяла у Влахерні майстрам, так сказавши: "Іду бачити церкву, і в ній хочу жити". Добре бо і дуже бадьоро упокоїтися покладеним у святій її і Божественній церкві. І якої слави та похвали досягне покладений в ній і записаний у поминальні книги, аби перед Тої очима поминатися завше!
І ще вам, любимі, запропоную слово на утвердження ваше. Що може бути гірше, ніж від такого світла відпасти і пітьму любити, і себе відлучити [від] Богонареченої церкви; ніж залишити Богом створене й шукати сотвореного людьми шляхом насилля та грабунку, аж саме волас на свого творця!
Цієї ж [церкви] засновник, і мудрець, і художник, і творець - Бог, який вогнем Божества свого попалив речі тлінні: дрова й гори, і шлях, рівний Дому Матері Своєї [пробив] на перенесення [монастиря] рабів своїх. Розумійте, брати, основу і початок її: Отець звище благословив росою і стовпом вогняним, і хмарою світлою; Син міру дарував Свого пояса, бо і дерево здавалося живим, Божою силою діючи; Святий же Дух вогнем нематеріальним яму викопав на будівництво фундаменту. І на цьому камені сотворив Господь церкву сію, і ворота пекла не переможуть її. Ще ж і Богородиця на 3 літа золота дала майстрам, і Свого Пречесного образу ікону дарувавши, од якої чудеса численні здійснюються, її намісною поставила.
Примітки
1. Ця фраза - ледь не єдиний фраґмент із даного слова, який може бути віднесений до літописного джерела (порівн. із нині існуючим текстом "Повісті минулих літ": "Того ж року (1073 - І. Ж.) заснована була церква Печерська Святославом князем, сином Ярославовим, ігуменом Феодосієм [і] єпископом Юр`евським Михаїлом. Митрополит Георгій тоді перебував у Греках, а Святослав у Києві сидів" 227, с. 232). Вся ж решта оповіді, як можна припустити на основі наступного посилання, базувалася не на Печерському літописі, а на житії прп. Антонія Печерського та монастирських переказах. Згадка про те, що князь Святослав власноруч почав копати землю на будівництві храму, існує і в житії прп. Феодосія (див. розд. 50 слова 8). А в Густинському літописі повідомлення про початок будівництва Великої Церкви віднесено до 1071 року, як і смерть прп. Антонія. Проте, це, мабуть, пізніша правка, здійснена на основі іншої літописної інформації, взятої, зокрема, у Баронія 51, с. 274.
2. "Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами" Мт. V, 12.
