Початок поклавши слову про Пимена, перейдемо до оповіді про його тяжке страждання, яке, дякуючи [Богові], терпів доблесно від хвороби. Цей же блаженний Пимен хворим народився й виріс. І задля тої недуги чистим був від усілякої скверни, і від утроби материнської не спізнав гріха. Не раз молив батьків своїх, аби [дозволили йому] постригтися в іноцтво. Вони ж, люблячи дитину, надіялися мати собі в своєму житті спадкоємцем, і забороняли йому. [Та] коли він зовсім занедужав - принесений був до Печерського монастиря, аби зцілився тих святих молитвами або з їхніх рук отримав святий янгольський образ [чернечий]. Батьки ж його, маючи сердечну любов до нього, своєї дитини не залишили, але всіх просили молитися за сина їхнього, аби зцілився від недуги. Багато ж преподобні ті отці потрудилися, і нічого не допомагало йому, його бо молитва пересилювала всіх: не просив здоров`я, але посилення хвороби, аби, уздоровившись, не бути забраним батьками своїми з монастиря, не втіливши задуму свого. Батько ж і матір жили з ним [у монастирі] і не давали його постригти. І, затуживши, блаженний почав невідступно молитися Богу, аби виконав бажання його. І ось, одної ночі, коли всі спали назовні, прийшли до нього - туди, де лежав Пимен - ніби скопці світлі Із свічами, несучи з собою Євангелію, і свиту, і мантію, і куколь, і все, що потрібно для постригу. 1 кажуть йому: "Чи хочеш, аби ми постригли тебе"? Він же з радістю погодився, говорячи: "Господь вас послав, панотці мої! Виконайте бажання серця мого". Вони ж тут негайно почали запитання ставити: "Что прииде, брате, припадаа къ святому жерьтвеннику сему и къ святЂй дружинЂ сей? Желаєши ли сподобитися мнишескому великому аггельскому образу?" І все інше за уставом здійснили, як же написано, й у великий образ постригли його, і, одягнувши його в мантію та в куколь, і все, що потрібно, відспівавши, до великого янгольського образу прилучивши й влаштувавши [все, як треба], цілували його, Пименом його назвавши. І свічу запалили, кажучи: "До 40 днів і ночей вона світитиме і не вгасне". І, це все зробивши, пішли до церкви, Волосся ж [обрізане] загорнувши в рушник, поклали на гробі святого Феодосія. Братія ж у [навколишніх] келіях чула звук співу, і ті розбудили сусідів, думавши, що ігумен із кимось постригає [його], чи уже преставився [хворий]. І всі разом прийшли до келії, де хворий лежав, і побачили, що всі сплять: і батько, і матір, і слуги [їхні]. І з ними увійшли до блаженного. І всі виповнилися пахощами, і побачили його веселим та радісним, і одягненим в одяг монашеський. 1 запитали його: "Ким пострижений був, І чому [ми] чули звуки співу, ці ж батьки твої, що в тебе були, нічого не чули?" Каже ж до них хворий: «Я думаю, що ігумен, прийшовши з братією, постриг мене, й іменем "Пимен" мене назвав, і тих спів ви чули, а свічі сказали до 40 днів та ночей горіти. Волосся ж моє взявши, пішли до церкви». Це ж почувши від нього, пішли, [й] побачили церкву замкненою. І розбудили пономарів, і запитали їх, хто входив до церкви після Павечерниці. Вони ж, відповідаючи, сказали, що ніхто не заходив до неї, та й ключі знаходяться в економа. Взявши ж ключі, зайшли до храму і побачили на гробі Феодосіевому в рушнику волосся його. І звістили ігуменові, і шукали тих, хто його постриг, і не знайшли. І зрозуміли всі, що це є Промисел Вишній від Бога. Подумавши добре, [вирішили]: "Хай буде,- кажуть,- за уставний постриг, оскільки свідків маємо: церква зачинена була, а волосся тут знайшлося на гробі святого Феодосія, і свічка, достатня для горіння [протягом] одного дня, 40 днів та ночей безперервно горіла, і не згоріла." А тому [ще одного] постригу не творили, говорячи йому: "Достатньо тобі, брате Пимене, від Бога даного тобі дарунку й нареченого тобі імені". Запитали ж його: "Які були ті, котрі постригали тебе?"

Показали йому [також] книги [із чином] постриження, [аби пересвідчитися], чи чогось із того не пропустили. Пимен же каже: «Чому ти мене спокушаєш, отче [ігумене]? Ти сам із усією братісю прийшов і сотворив зі мною за написаним у книгах цих, і сказав мені: "Належить тобі постраждати від хвороби, і коли буде відхід твій [зі світу цього], тоді здоров`я подасться [тобі] і своїми руками понесеш ліжко." Але молися за мене, чесний отче, аби подав мені Господь терпіння».

Пробув же блаженний Пимен у тяжкій тій хворобі багато років, так, аж гидували ним і ті, хто йому служили. Багато разів бо лишали його голодним і спраглим на два дні чи три. Цей же все те з радістю терпів і Богу за те дякував.

Інший же хтось, так само хворий, принесений був до Печери і пострижений. І монахи, приставлені за хворими доглядати, взявши і цього, понесли до Пимена, аби обом купно разом служити. Гребували цією роботою, і про них забули. І знемогли хворі від безводдя. Пимен же запитує [іншого] хворого: "Брате! Оскільки гидують наші служителі через сморід, який іде від нас, то, якщо підніме тебе Господь, чи зможеш перебувати в службі цій?" Хворий же обіцяв блаженному до смерті своєї старанно слугувати хворим. Пимен же каже до нього: "Ось Господь забирає хворобу твою від тебе, і з того часу здоровим бувши, виконай обіт свій, служачи мені і подібним мені. На недбалих у службі наводить Господь хворобу люту, аби тим покарані бувши, спа слися". І тут негайно встав хворий служив йому, а недбалих, які не хотіли слугувати хворим, усіх подолала недуга за словом блаженного. Зцілений же від немочі брат погидував, задля смороду утробного, й збувся Пимена, і його голодним та спраглим залишив. І лежав у окремій споруді, і раптом гарячка запалала в ньому, і не міг встати протягом трьох днів. Не стерпівши спраги безводної, почав кричати: "Пом`яніть мене, Господа ради, бо ось помираю без води". І почувши в іншій келії, прийшли до нього, і побачивши його хворим, звістили про нього Пимену: "брат, який служить тобі, помирає". Відповідає блаженний: "Що людина посіє - те й пожне. Оскільки залишив мене голодним та спраглим, збрехавши Богові і мою ницість зневаживши,- і сам отримав це. Але навчені ми не воздавати злом за зло. [А тому], - пішовши, кажіть йому: "Кличе тебе Пимен. Вставай і йди до нього". Коли ті прийшли і сказали йому, тоді хворий, зразу одужавши, без сторонньої допомоги негайно прийшов до блаженного. Преподобний же, напучуючи його, каже: «Маловіре! Ось одужав, а на майбутнє не гріши. Чи не і знаєш, що рівну відплату мають той, хто хворіє, і хто [йому] служить? Але І терпіння убогих не увірветься до кінця: тут тобі скорбота, і туга, й недуга мала, а там - радість і веселість, де нема хвороби, ні печалей, ні зітхання, але Життя Вічне. Задля того, брате, це терплю. Бог же, який тебе мною зцілив від недуги твоєї, може й мене підняти з постелі цієї й неміч мою зцілити. Але не хочу, [бо]: "той, хто витерпить до кінця,- каже Господь,- той спасеться"2. І краще мені було б у житті цьому цілком зогнити, аби там плоть моя була нетлінна. Смердючий запах [тут] - там же пахощі невимовні. Добре бо, брате, стояння в церкві світлій і чистій - пресвятому місці,- з янгольськими силами невидимо пресвяту пісню возсилати вельми благоугодно і благоприємно. Церкву бо небом земним називають: ті, хто стоять у ній,- відчуваються [так], ніби стоять на Небесах. Чи ця, брате, темна і смердюча храмина не перше від Суду Суд, і перш безкінечної муки мука? В хворобі належить говорити: "Терплячи, потерпів [задля - ?] Господа, і [Той] почув мене"3. Задля цього Апостол каже хворим плоттю: "Якщо бо науку терпите - будете Богові, немов сини; якщо не стерпите науки - раби єсте, а не сини"4. Про цих бо каже Господь: "В терепінні вашому набудете душ ваших"5».

І в такому стражданні лежав преподобний Пимен літ 20. В час же преставлення його з`явилися три стовпи над трапезною, і звідтіля на верх церкви перейшли. Про них же сказано в літописі. Знає ж [лише] Господь, який це знамення показав, чи задля цього блаженного, чи інший якийсь промисел Божий бувб.

Того ж дня, якого хотів преставитись, одужав преподобний Пимен, І обійшов усі келії, і всім кланявся до землі, пробачення просячи, повідаючи [про] відхід свій од життя цього. Говорив [хворим] братіям: "Друзі і брати мої, вставши, проведіть мене". [І] негайно, за словом його, відступила від них хвороба, і, уздоровившись, пішли з ним. Сам же, увійшовши до церкви, причастився Животворних Христових Таїн і, взявши ложе [своє], поніс до печери, в якій [через хворобу] ніколи не бував, і ніколи не бачив її від народження свого. І, зайшовши, поклонився святому Антонію, і місце показав, де хотів бути покладений.

«Тут, - каже,- два брати покладені цього року. І того брата, якого без схими покладено, [розкопуючи], в схимі знайдете. Хотів бо не раз постригтися, але зневажений був братією через бідність, [що] їм зарахується, як гріх. Цей же справи показав належні [чернечому] образу, і задля того дарував йому Господь схиму [по смерті]: хто бо має діла добрі - дасться йому, від того ж, який не має [їх], і навіть думає, що має - відніметься од нього. Тому ж, хто має - скрізь дано буде7.

[Щодо] другого брата, котрого в схимі покладено - взята [вона] у нього, оскільки за життя не хотів її, але, помираючи, каже: "Коли побачите, що відходжу - пострижіть мене". І тому забрана від нього Благодать. Не зрозумів бо сказаного: "Не мертві восхвалять Тебе, Господи, але ми, живі, благословимо Господа"; "В пеклі бо,- сказано,- хто усвідомлює себе?"8. Таким бо постриження в схиму нічого не допомагає, і та справа добра від муки не звільнить.

Третій же тут від давніх літ покладений. Того схима нетлінна є, і зберігається йому на викриття і на засудження, бо недостойні образу [чернецького] справи робив: в ліні та гріхах життя своє провадив, не відаючи сказаного: "Кому дано багато - багато з нього і спитають"9. Якщо цього Антонієва і Феодосієва молитва не упередить, підданий буде цей Суду».

І, це промовивши, каже до братії: "Ось прийшли ті, хто мене постриг, взяти мене бажаючи". І, це сказавши, ліг і помер у Господі. Його ж з великою честю в печері поклали.

Розкопавши ж назване вище місце, знайшли, за словом блаженного, трьох чорноризців: одного всього зотлілого, куколь же один цілий був. Двох же мнихів новопомерлих [відкопали], [і] котрий був у схимі покладений, з того схима знята була і на другого надіта - непостриженого. Чимало дивувалися [всі] невимовному Суду Божому і говорили: "Ти, Господи, воздаси кожному по ділах його".

Звідсіль, братіє, думається мені, зрозуміли: якщо в хворобі [хто] пострижеться з вірою, [і] просить у Бога життя, аби в чернецтві попрацювати на Нього, Господь же, який владний над життям і смертю, якщо цього відведе, то в 11 годину з тими, що прийшли рівним праведним сотворить його10. А той, хто говорить так: "Якщо побачите мене, як помираю - тоді пострижете мене" - цього суєтна віра і постриг.

 

 

 

 

 

 

Примітки

 

1. О. О. Шахматов відносив джерельну базу цієї оповіді до авторської редакції "Повісті минулих літ" 227, с. ХІІІ. Про прп. Пимена див: прим. 2 до слова 18.

2. "... Але хто витримає до останку, той спасеться" Мт. XXIV, 13.

3. "Вам бо треба терпеливості, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю" ?вр. X, 36.

4. "На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає? Коли ж вас виховано без карання, якого всі зазнають, то ви незаконнороджені, а не сини..."Євр. XII, 7.

5. "Вашим стражданням ви спасете душі свої" Лука XXI, 19.

6. Полікарп явно посилається на авторську редакцію "Повісті минулих піт", оскільки в Сильвестрівській та наступних редакціях - один стовп. Докладніше про це див. прим. 2 до слова 18.

7. "Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має" Мт. XXV, 29.

8. ...В пеклі бо,- сказано,- хто усвідомлює себе?.. В сучасному українському перекладі Псалтиря ці слова звучать інакше: "Бо ж хто по смерті тебе згадає, в Шеолі хто тебе возхвалить?" Пс. VI, 6. Проте, в церковнослов`янському перекладі інакше: "Яко нЂсть въ смерти поминаяй ТебЂ, во адЂ же кто исповЂстся ТебЂ" Кафізма 1, псалом 6, 6.

9. " Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають" Лука XII, 48.

10. Порівн.: притчу про робітників у винограднику Мт. XX, 1-16.