"Десятинную церковь Пресвятия Діви, 
находящуюся у ворот київських,
викопать из мрака і 
открить днівному світу"
(Святитель Петро Могила)

 

Напевно вже з самого початку цієї книжечки не хочу злагіднити її тону, говорячи слідом за преподобним Іваном Вишенським: "научился от Христа істини без похлібства лож ложю, вовка вовком, злодія злодієм, розбійника розбійником, диявола дияволом звати".
Пробою писати для небагатьох, бо небагатьом дано звершити велике, говорячи за словами Клирика Острозького: "непристойна це річ із розслабленим про силу, із сліпим про світло, із розбійником про мир та згоду, із блудником про чистоту… говорити і радитися". 
І хоча Клирик Острозький був видатним церковним письменником-полемістом другої половини ХVІ століття, його слова, напевно, вжив би великий князь Володимир до тих своїх нащадків, що сьогодні повстали проти відродження Десятинної церкви Успіня Богородиці - першого храму в охрещеній Київській Русі-Україні. Але ж і відомо бо є, що проти всякого святого діла повстає нечиста сила. Цього разу так і сталося…