1 Симон Петро, раб i апостол Iсуса Христа, тим, хто при­йняв з нами однаково дорогоцiнну вiру в правдi Бога нашого i Спасителя Iсуса Христа: 2 благодать i мир вам нехай помножиться в пiзнаннi Бога i Христа Iсуса, Гос­пода нашого.

3 Тому що вiд Божественної си­ли Його даровано нам усе потрiб­не для життя i благочестя, через пiзнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою, 4 якими да­ро­ванi нам великi й дорогоцiннi обiт­ницi, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, вiд­да­лившись вiд пануючого в свiтi роз­тлiння похiттю: 5 ви ж, докла­даю­чи до цього всю стараннiсть, пока­жiть у вашiй вiрi чесноту, в чеснотi розсудливiсть, 6 в розсудливостi стриманiсть, у стриманос­тi терпiння, у терпiннi благочестя, 7 в благочестi братолюбство, у братолюбстві любов. 8 Якщо це у вас є i примножується, то ви не залишитесь без успiху i плоду в пiз­наннi Господа нашого Iсуса Христа. 9 А в кого цього немає, той слiпий, закрив очi, забув про очищення давнiх грiхiв своїх. 10 То­му, браття, усе бiльше i бiльше старайтесь утверджувати ваше по­кликання та обрання; так дiючи, ви нiколи не спiткнетесь, 11 бо так вiдкриється для вас вiльний вхiд до вiчного Царства Господа нашого i Спасителя Iсуса Христа.

12 Заради того я нiколи не пере­стану нагадувати вам про це, хоч i ви знаєте i утвердженi у справж­нiй iстинi. 13 Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тiлi, спонукати вас нагадуванням,14 знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як i Господь наш Iсус Христос вiдкрив менi.15 Буду ж старатися, щоб ви i по вiдходi моїм пам’ятали це. 16 Бо ми сповiстили вам силу i при­шестя Господа нашого Iсуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величi.17 Бо Вiн при­йняв вiд Бога Отця честь i славу, коли вiд величної слави дiйшов до Hього такий голос: “Цей є Син Мiй улюблений, у Якому Моє благоволiння”. 18 I цей голос, що зi­йшов з небес, ми чули, перебуваю­чи з Hим на горi святiй. 19 До того ж маємо найдостовiрнiше пророче слово; i ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до свiти­льника, що сяє у темному мiсцi, доки не почне розвиднятися день i не засяє зiрниця у серцях ваших. 20 Знайте насамперед те, що нiяке пророцтво в Писаннi не залежить вiд власного вирішення. 21 Бо нiколи не було пророцтва з людської волi, а промовляли його святi Божi люди, натхнені Духом Святим.

2 Були i лжепророки серед людей, як i у вас будуть лжевчителi, якi внесуть згубнi єресi i, вiдрiкшись вiд Владики, Який вiдкупив їх, накличуть на себе скору погибель. 2 I багато наслiду­ють їхню розпусту‚ i через них до­рога iстини буде в ганьбi. 3 I через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм дав­но готовий‚ i загибель їхня не дрiмає. 4 Бо якщо Бог не помилував ангелiв, якi згрiшили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, вiддав зберiгати їх на суд для покарання;5 i якщо не пощадив першого свiту, а у восьми душах збе­рiг родину Hоя, проповiдника прав­ди, коли навiв потоп на свiт нечес­тивих; 6 i якщо мiста Содом та Го­морру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнiм нечестивцям, 7 а праведного Лота, змученого людьми шаленої розпусти, визволив‚ – 8 бо цей праведник, живучи серед них, бачив i чув беззаконнi дiла їхнi i тим щодня мучив свою праведну душу, – 9 то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих вiд спокуси, а беззаконникiв тримати на день суду, для покарання, 10 а найпаче тих, що йдуть услiд за гидкою похiттю плотською, зневажають начальства, зу­х­валi, самодогiдливi, не бояться злословити вищих, 11 тодi як i ангели, перевершуючи їх мiццю i силою, не промовляють на них перед Господом докiрливого суду. 12 Вони, як безмовнi тварини, що за своєю природою призначенi на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розумiють, у розтлiннi своєму знищаться, 13 во­ни одержать вiдплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкiш; сквернителi та соромiтники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами; 14 очi у них сповненi блудо­дiяння i безперестанного грiха, вони зваблюють душi неутвер­дженi; серце їхнє привчене до користолюбства, це – сини прокляття. 15 Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слiдом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну, 16 але був викритий у своєму беззаконнi: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка. 17 Це безводнi джерела, iмла та хмари, що їх жене вiтер; для них приготований морок вiчної темряви. 18 Бо, ви­словлюючи надуте пустослiв’я, во­ни ловлять у плотськi похотi i роз­пусту усіх, якi ледве вiдстали вiд тих‚ що живуть в оманi. 19 Обiця­ють їм волю, будучи самi рабами тлiння; бо хто ким буває переможений, той тому i раб. 20 Бо якщо, позбавившись скверни свiту через пiзнання Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа, вони знов заплутуються в нiй i перемагаються нею, то останнє буває для них гiрше за перше. 21 Краще було б їм не пiзнати дороги правди, нiж, пiзнавши її, повернутися назад вiд переданої їм святої заповiдi. 22 Але з ними трапляється за правдивим прислiв’ям: “пес повертається до своєї блювотини” i “помита свиня йде валятися в багно”.

3 Це вже друге послання пи­шу вам, улюбленi; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розумiння, 2 щоб ви пам’ятали сло­ва, ранiше сказанi святими про­роками, i заповiдь Господа i Спа­сителя, передану апостолами вашими. 3 Hасамперед знайте, що в останнi днi прийдуть зухвалi хулителi, якi чинитимуть за своїми похотями 4 i казатимуть: “Де обiт­ниця пришестя Його? Бо з того ча­су, як почали вмирати батьки, вiд початку творiння, все залишається так само”. 5 Тi, котрi так ду­мають, не знають, що небеса були споконвiку‚ i земля створена була Словом Божим з води i водою; 6 то­му i тодiшнiй свiт загинув, затоплений водою. 7 А нинiшнi небе­са i земля, якi утримуються тим же словом, зберiгаються для вогню на день суду i погибелi нечестивих людей.

8 Єдине ж не повинно бути приховане вiд вас, улюбленi, що у Господа один день, як тисяча ро­кiв, i тисяча рокiв, як один день. 9 Hе зволікає Господь з виконанням обiтницi, як деякi вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усi прийшли до покаяння. 10 Прийде ж день Господнiй, як тать уночi, i тодi небеса з шумом перейдуть, а стихiї, розпалившись, зруйнуються, земля i всi дiла на нiй згорять. 11 Якщо так усе це зруйнується, то якими слiд бути у святому життi i благочестi вам, 12 що чекають i бажають пришестя дня Божого, коли розпаленi небеса зруйнуються i розпаленi стихiї розтопляться? 13 А втiм, за Його обiтницею, ми чекаємо нового неба i нової землi, на яких живе правда.

14 Отже, улюбленi, чекаючи цьо­­го, постарайтесь стати перед Hим неоскверненими i непорочними в мирi; 15 i довготерпiння Господа нашого вважайте спасiнням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрiстю‚ написав вам, 16 як вiн говорить про все це i в усiх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозумiле, так що неуки i нестiйкi перекручують, як i iншi Писання, на свою власну по­гибель.17 Отже, ви, улюбленi, будучи попередженими про це, бережiться, щоб не спокуситися вам оманою беззаконникiв i не вiдпас­ти вiд свого утвердження, 18 але зро­стайте в благодатi i пiзнаннi Господа нашого i Спасителя Iсуса Христа. Йому слава i нинi i в день вiчний. Амiнь.