Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  



Рекомендуємо


УПЦ Київський Патріархат: Офіційний веб-сайт — www.cerkva.info






Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

Головна - Бібліотека - БІБЛІЯ - Старий Завіт - КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА, або ПРОПОВІДНИКА

КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА, або ПРОПОВІДНИКА

Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. 2 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, су­єта суєт, – ус`е суєта! 3 Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? 4 Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. 5 Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. 6 Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, круж­ляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. 7 Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. 8 Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. 9 Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. 10 Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас. 11 Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.


12 Я, Екклезіаст, був царем над Із­раїлем у Єрусалимі; 13 і віддав я сер­це моє тому, щоб дослідити і ви­про­бувати мудрістю все, що робиться­ під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. 14 Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе – су­єта і томління духу!15 Криве не мо­же зробитися прямим, і чого не­ма, того не можна рахувати. 16 Гово­рив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило ба­гато мудрости і знання. 17 І віддав я серце моє то­му, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: ді­­знався, що і це – томління духу; 18 то­му що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.


Сказав я у серці моєму: “дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром”; але і це – суєта! 2 Про сміх сказав я: “дурість!”, а про веселощі: “що вони роблять?” 3 Надумав я у серці моєму насолод­жувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.


4 Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі вино­градники, 5 влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; 6 зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; 7 придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; 8 зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських – різні музичні інструмен­ти. 9 І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. 10 Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю част­кою від усіх трудів моїх. 11 І оглянув­ся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе – суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!


12 І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? 13 І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою: 14 у мудрого очі його – в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. 15 І сказав я у серці моєму: “і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?” І сказав я у серці моєму, що і це – суєта; 16 тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. 17 І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все – суєта і томління духу! 18 І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. 19 І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це – суєта! 20 І звернувся я, щоб навіяти сер­цю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, 21 тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це – суєта і зло велике! 22 Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? 23 Тому що всі дні її – скорботи, і труди її – неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це – суєта!


24 Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це – від руки Божої; 25 тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? 26 Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це – суєта і томління духу!


Усьому свій час, і час усякій речі під небом: 2 час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; 3 час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; 4 час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; 5 час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; 6 час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; 7 час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; 8 час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.


9 Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? 10 Ба­чив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. 11 Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. 12 Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. 13 І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це – дар Божий. 14 Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, – і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.15 Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, – і Бог воззове минуле.


16 Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. 17 І сказав я у серці своєму: “правед­ного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там”.


18 Сказав я у серці своєму про си­нів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; 19 тому що доля синів людських і доля тварин – доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в люди­ни переваги над худобою, тому що все – суєта! 20 Усе йде в одне міс­це: все було створено з пороху і все повернеться у порох. 21 Хто знає: дух си­нів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?­


22 Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це – доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?


І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гно­би­телів­ їхніх – сила, а утішителя у них немає. 2 І ублажив я мертвих, які дав­­­но­ померли, більше за живих, які живуть досі; 3 а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.


4 Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це – суєта і томління духу! 5 Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. 6 Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.


7 І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; 8 чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується­ багатством. “Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?” І це – суєта і недобра справа!


9 Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: 10 тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його.11 Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? 12 І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка,­ утроє скручена, не скоро порветься.


13 Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради;14 бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним. 15 Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того. 16 Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це – суєта і томління духу!


17 Спостерігай за ногою твоєю, ко­ли йдеш у дім Божий, і будь готовий­ більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.


Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова­ твої нехай будуть скупі. 2 Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.


3 Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. 4 Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. 5 Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: “це – помилка!” Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? 6 Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, – багато суєти; але ти бійся Бога.


7 Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому:­ тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; 8 зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. 9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта! 10 Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? 11 Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. 12 Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. 13 І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. 14 Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. 15 І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? 16 А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.


17 Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. 18 І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. 19 Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.


Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: 2 Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це – суєта і тяжка недуга! 3 Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, 4 тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. 5 Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. 6 А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? 7 Усі труди людини – для рота її, а душа її не насичується. 8 Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка – у бідняка, що вміє ходити перед живими? 9 Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це – також суєта і томління духу! 10 Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це – людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто силь­ніший за неї.11 Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для лю­­дини краще? 12 Бо хто знає, що доб­ре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?


Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти – за день народження. 2 Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. 3 Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. 4 Серце мудрих – у домі плачу, а серце нерозумних – у домі веселощів. 5 Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні­ дурних; 6 тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це – суєта!


7 Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. 8 Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. 9 Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. 10 Не говори: “чому це минулі дні були кращими за нинішні?”, тому що не від мудрости ти запитуєш про це. 11 Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце:12 тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що муд­рість дає життя тому, хто володіє нею. 13 Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? 14 У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не мог­ла сказати проти Нього.


15 Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. 16 Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? 17 Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? 18 Добре, якщо ти будеш три­матися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. 19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.


20 Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; 21 тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; 22 бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.


23 Усе це випробував я мудрістю; я сказав: “буду я мудрим”; але мудрість далека від мене. 24 Далеко те, що було, і глиб`оке – гл`ибоко: хто осягне його? 25 Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити­ і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, 26 і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона – сіть, і серце її – тенета, руки її – окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. 27 Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. 28 Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? – Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. 29 Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.


Хто – як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. 2 Я говорю:­ слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. 3 Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. 4 Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: “що ти робиш?”


5 Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; 6 тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, 7 що вона не знає, що буде; і як це буде – хто скаже їй?


8 Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. 9 Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Бу­ває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. 10 Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у міс­ті, де вони так чинили. І це – суєта! 11 Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. 12 Хоч гріш­ник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; 13 а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. 14 Є і така су­єта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це – суєта! 15 І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супровод­жує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.


16 Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, – 17 тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.


На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні – у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею. 2 Усьому й усім – одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. 3 Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і сер­це синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до помер­лих. 4 Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву. 5 Жи­ві знають, що помруть, а мертві нічо­го не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, 6 і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм біль­ше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем. 7 Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. 8 Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. 9 Насолоджуйся жит­тям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєт­ного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це – доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти тру­дишся під сонцем. 10 Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.


11 І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успіш­ний біг, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не розумним – багатство, і не майстерним – прихильність, але час і випадок для всіх них. 12 Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.


13 Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: 14 місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; 15 але в ньому знайшовся мудрий бід­няк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. 16 І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. 17 Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуютьсякраще, ніж крик володаря між нерозумними. 18 Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.


10 Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. 2 Серце мудрого – на праву сторону, а серце нерозум­ного – на ліву. 3 Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. 4 Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покір­ливість покриває і великі провини.


5 Є зло, яке бачив я під сонцем, це – ніби погрішність, яка йде від володаря: 6 невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. 7 Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, піш­ки. 8 Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. 9 Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. 10 Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. 11 Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. 12 Слова з уст мудрого – благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: 13 початок слів з уст його – глупота, а кінець промови з уст його – безумство. 14 Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? 15 Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. 16 Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! 17 Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! 18 Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. 19 Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. 20 Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах не­бесний може перенести словотвоє, і крилатий – переказати промову твою.


11 Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. 2 Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі. 3 Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде. 4 Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. 5 Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. 6 Ранком сій насіння твоє, і ввечері не да­вай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково доб­ре буде. 7 Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. 8 Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, – сує­та! 9 Веселись, юначе, у юності твоїй,­ і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. 10 І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність – суєта.


12 І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: “немає мені за­доволення в них!” 2 доки не померк­ли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. 3 У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться му­жі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що див­ляться у вікно; 4 і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; 5 і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; – 6 доки не пор­вався срібний ланцюжок, і не розір­валася золота пов’язка, і не розбився­ глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. 7 І повер­нувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. 8 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе – суєта!


9 Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, ісклав багато притч. 10 Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написаніним правильно. 11 Слова мудрих – як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх – від єдиного пастиря. 12 А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг – кінця не буде, і багато читати – втом­лює тіло.


13 Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; 14 бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.


Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.




Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

27 вересня. Вівторок


Воздвиження Хреста Господнього

свт. Іоан Золотоуст

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОР­ЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. Кончина свт. Іоана Золотоустого (407).

Лiснiнської iкони Божої Матерi (1683).

Суворий піст.

детальніше...

28 вересня. Середа

арх. Стефан

вмч. Нікіта Готфський, Конст.

Пiслясвято Воздвиження. Вмч. Микити (бл. 372). Знайдення мощей свт. Акакiя, спов., єп. Мелітинського (ІІІ). Мчч. Максима, Феодота, мц. Асклiади (Асклiпiодоти) (305–311). Мч. Порфирiя (361). Знайдення мощей першомученика архидияк. Стефана (415). Прп. Филофея, пресвiтера, в Малiй Азiї (Х). Свт. Йосифа, єп. Алавердського (570, Груз.).

Новоникитської ікони Божої Матері (372).

Парафіяльна школа

Публікації

Вітальне слово протоієреєві Сергію Петленку, з нагоди 60-річчя від дня народження

Всечесний отче! Мало хто із нас до кінця розуміє своє покликання і служіння. Тільки Богу відомо наскільки кожного хрест його служіння є тяжким і тернистим. Стоячи перед Вами у цей світлий день ми радіємо, що саме Ви несете цей хрест настоятеля нашої громади, - наголосив о. Григорій у своєму вітальному слові.

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя