Києво-Могилянська Академія при Богоявленському Братському монастирі у Києві була загальновизнаним центром православного духовного життя, а з 1658 р. — і першим університетом у Східній Європі. Вона разом з Києво-Печерською лаврою та рядом провідних монастирів принесла Києву заслужену славу «другого Єрусалиму». Тут навчалися представники всіх соціяльних прошарків українського суспільства, тисячі майбутніх просвітителів, педагогів, істориків, поетів, філософів, перекладачів тощо, але насамперед тут здобували освіту майбутні диякони, священики, єпископи, які вірою і правдою служили Господу не тільки в Україні, але й за її межами поширювали православну віру. Досить сказати, що всі духовні семінарії в Російській імперії були засновані вихованцями Києво-Могилянської Академії. Навіть після тяжкого удару, завданого Києво-Могилянській Академії російським урядом у 1817 р. з метою перетворення її у вузькостановий навчальний осередок, у центр обмосковщення українського й білоруського народів вона значною мірою продовжувала традиції, закладені її засновником — святим Петром (Могилою) — всупереч волі імперського Петербургу.

Окрасою Києво-Могилянської Академії, її найбільшою гордістю стали десять православних святих на чолі з самим Петром (Могилою), митрополитом київським, які навчалися або викладали в Києво-Могилянській Академії, служили у Богоявленському Братському монастирі та інших храмах, що утворювали єдиний комплекс, їхня подвижницька діяльність, на жаль, недостатньо знана в сучасній Україні, а причина цього лежить на поверхні.

Наприкінці 1917 р. в Російській імперії внаслідок перевороту до влади приходить комуносатанинська влада, одним з головних напрямків діяльності якої було нищення Православної Церкви. Вже за два роки радянської влади згідно з безпосередніми вказівками Леніна, Троцького та ін. було фізично винищено понад половину православного духовенства. Цей жахливий процес з різною інтенсивністю тривав і в сталінські часи у 20-30-х роках, і тільки війна призупинила відверті репресії. Компартія й надалі ставилася до Церкви вороже, але прагнула використати її вплив у своїх інтересах, зокрема для денаціоналізації українців, білорусів, молдаван та інших народів тодішнього СРСР...

Київська Духовна Академія (так називалася «Могилянка» з 1817 р.) була остаточно закрита у .1920 p., як і Богоявленський монастир. їхні скарби, сконцентровані насамперед у Церковно-Археологіч-ному музеї, були пограбовані. У 1935 р. було висаджено у повітря Богоявлен-ський монастир, спаплюжено й знищено поховання видатних діячів Української Православної Церкви, України, насамперед знаменитого гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. За умов неронівського гоніння на Церкву годі було навіть думати про якусь популяризацію житій православних святих, тим більше українських.

Але заглянуло сонце і в наше віконце! У 1991 році Україна відродила свою державну незалежність, була відроджена й дійсно Українська Православна Церква, на чолі якої стоїть нині Патріярх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Була відроджена й Києво-Могилянська Академія (як світський Національний університет). Настав час відродження Служби Божої і в самому колишньому Богоявленському монастирі. У січні 1997 року після майже 80-річної перерви відбулася Божественна Літургія у Благовіщенському храмі Богоявленського Братського монастиря — одного з двох вцілілих храмів монастирського комплексу. Цю Літургію служив Патріярх Київський і всієї України-Руси Філарет разом з архієпископом Дніпропетровським, Запорізьким та Богородським Адріаном, який був одним з ініціяторів відродження храму. Першим настоятелем відродженого храму був протоієрей Юрій Мицик (січень — травень 1997 p.). З травня 1997 року настоятелем став ієромонах Богдан (Петухов). На той час Благовіщенський храм у ста-роакадемічному корпусі, збудований у 30-х роках XVIII ст. для спудеїв «Могилянки» — майбутніх священиків — перебував у тяжкому стані... За радянської влади тут були складські приміщення Крізь дірявий дах текла вода, нищачи старовинні фрески. Купол з хрестом був у катастрофічному стані, скрізь панувала розруха...

Однак мало-помалу храм став підніматися з руїни, збільшувалася парафія, успішно були проведені основні ремонтні роботи, над новим куполом засяяв золотий хрест, освячений Патріярхом Філаретом на Благовіщення у 1999 р. Почала діяти парафіяльна школа для майбутніх викладачів Закону Божого, відбувалися концерти духовної музики церковного хору на чолі з регентом п. Валентиною Шовкун. Нарешті стала можливою публікація популярних брошур з питань Православної віри, церковного життя та церковної історії, які б допомогли віруючим знайти правильний життєвий шлях, укріпилило їх у Православній вірі. Природно, що важливе місце у цій серії брошур має належати історії Благовіщенського та інших храмів Богоявленського монастиря, Києво-Могилянської Академії.

Отже, перший випуск у серії, започаткованій парафією Благовіщенського храму УПЦ Київського Патріярхату при Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», присвячено десяти православним святим, які вчилися або викладали в Києво-Могилянській Академії, служили тут Господу.

 

Протоієрей о. Юрій Мицик,

священик Благовіщенського храму,

доктор історичних наук, професор