Святий пророк Іоїль жив за 800 років до Різдва Христового. Ним було передбачене запустіння Єрусалиму. Він також пророкував, що на всяку плоть буде виливатись Святий Дух через Спасителя світу ( Іоїл. 2, 28-32).

Святий мученик Уар і сім учителів християнських жили в Єгипті у період особливих гоніннь на християн ( кінець ІІІ – початок ІV ст). Уар був воєнноначальником і таємним християнином. Він надавав поміч багатьом гонимим і ув’язненим християнам. Відвідуючи вночі тюрми, він приносив в’язням їжу, перев’язував рани, підбадьорював.
Одного разу він цілу ніч розмовляв з сімома засудженими на смерть християнськими учителями, яких перед цим побили і тримали голодними. Вранці, коли засуджених повели на страту, Уар пішов разом з ними. Суддя бачачи особливу твердість віри Уара, наказав жорстоко побити його. Під час побиття святий відійшов до Господа. Потім були усічені християнські учителі. Це сталося в 307 році.

Преподобний Іоанн Рильський – великий духоносний подвижник Болгарської Православної Церкви і Небесний покровитель болгарського народу, народився в 876 році. В селі Скрино Средцької області ( древній Средець – зараз Софія). Рано залишившись сиротою, хлопчик пішов пастухом до чужих людей. Одного разу багач побив його за те, що пропала корова з телятком. Хлопчик довго плакав і молився, щоб Бог допоміг йому. Коли він знайшов корову з телятком, то в річці Струмі сильно піднялася вода. Юний пастух помолився, поклав на воду свій верхній одяг, накреслив на ньому хрест взяв на руки телятко і перейшов з ним, як по сухому на другий берег річки, де вже знаходилась корова. Багач, що ховався в лісі, жахнувся, бачачи це чудо, і щедро винагородивши хлопчика, відпустив його з свого дому. Роздавши власність, хлопчик пішов з рідного села. Де і коли святий прийняв чернечий постриг, невідомо. Спочатку він подвизався на високій і голій горі, харчуючись лише дикими рослинами. Хижина його була з хмизу. Через деякий час розбійники напали на нього в ночі і, побивши, вигнали звідти. Тоді він знайшов глибоку печеру і оселився в ній. Там само невдовзі оселився його племінник святий Лука. Місце було настільки безлюдним, що преподобний Іоанн побачивши Луку подумав що це бісівські навіювання, але дізнавшись, що юнак шукає душевного спасіння, з любов’ю прийняв його. Однак, не довго їм довелося жити разом: брат преподобного знайшов подвижників і забрав сина додому. Дорогою назад юнак помер від укуса змії. Розкаївшись брат просив прощення у преподобного. Пустельник часто потім ходив на могилу праведного юнака і там було його улюблене місце відпочинку. Дванадцять років провів преподобний в дикій печері, а потім перейшов Рильську пустелю і оселився у дуплі дерева. Він багато постив, молився і постійно плакав. Харчувався лише травою. Бачачи таке терпіння, Бог вирощував преподобному боби, якими святий харчувався. Ці боби і зробили подвиг преподобного відомим людям. Одного разу стадо овець перелякавшись втікло від пастухів і прибігло на те місце, де подвизався преподобний. Пастухи, слідуючи за стадом побачили пустельника. Преподобний запропонував поїсти бобів пастухам. Всі їли і наситились. Один же з пастухів наховав собі багато бобів прозапас. Дорогою додому він запропонував їх товаришам, але у вкрадених стручках не було ні зернинки. Пастухи повернулись з розкаянням, і старець їх простив, сказавши: « Бачите діти, ці плоди призначені Богом для прогодування пустельного». З того часу стали приводити до святого хворих і одержимих нечистими духами і преподобний зціляв їх. Уникаючи слави мирської Преподобний Іоанн пішов з улюбленого свого місця і оселився на високій і важкодоступній скалі, де сім років провів під відкритим небом. Чутка про великого пустельника дійшов до болгарського царя Петра ( 927-969 рр.), який хотів зустрітися з ним. Але преподобний написав листа у якому відмінив зустріч через своє велике смирення. Пізніше пустельник прийняв під своє керівництво ченців, які влаштували монастир з храмом в печері де проживав преподобний Іоанн. Він мудро пас своє стадо і упокоївся 18 серпня 946 року на 70 –ому році життя. За 5 років до свого упокоєння він написав своєю рукою «Завіт до учеників», один з найкращих творів староболгарської писемності. Святе житіє подвижника і знамення милості Божої за його молитвами були найкращою проповіддю християнської віри в новоохрещеній Болгарії. В тяжкий час боротьби Болгарії з Візантією, при західноболгарському царі Самуїлі ( 976-1014 рр.), преподобний Іоанн Рильський явився ученикам, наказуючи перенести його мощі в Сердець ( Софію), куди втік Патріарх Болгарський Даміан ( 927-972 рр.). Припускають, що перенесення мощей було в 980 році. Трохи пізніше права рука преподобного була перенесена в Русь. Ім’я преподобного Іоанна Рильського здавна було відомим і шанувалось на Русі. Саме в руських літописах збереглася дата упокоєння святого. В 1183 році угорський король Белла ІІ ( 1174-1196 рр.) під час походу на греків взяв разом з іншими коштовностями Средця ковчег з мощами преподобного Іоанна і переніс їх в місто Естергом. В 1187 році прикрасивши ковчег, він відіслав святі мощі назад з великою честю. 19 жовтня 1238 року мощі преподобного Іоанна були торжественно перенесені в нову столицю – Тирново і покладені в храмі на честь святого.. 1 липня 1469 року святі мощі преподобного Іоанна Рильського були повернені в Рильський монастир, де вони спочивають і до теперішнього часу, подаючи благодатну поміч всім віруючим.

Блаженна Клеопатра походила з поселення Едра поблизу гори Фавор в Палестині. Вона була сучасницею святого мученика Уара і бачила його добровільні страждання. Після страти блаженна перевезла тіло святого мученика на свою батьківщину і з почестями поховала його. У Клеопатри був єдиний улюблений син Іоанн, який отримав поважну офіцерську посаду. На великий смуток матері Іоанн невдовзі помер. Клеопатра з великим риданням звернулася до мощей святого мученика Уара, молячи його про воскрешення сина.
Коли перед Клеопатрою у сні постали Уар і її син Іоанн, сяючи світлим одягом з вінцями на головах, вона зрозуміла, що Господь прийняв її сина в небесне воїнство і утішилась. Після цього блаженна Клеопатра стала жити при храмі, який побудувала над мощами мученика Уара і її сина Іоанна, стараючись знайти благодать Божу добрими ділами. Вона роздала майно убогим і проводила час в молитві і пості. Через сім років праведного життя блаженна упокоїлась.