Про Свято Господнього Богоявлення

Коли Ісусу Христу виповнилось тридцять років і настав час вийти Йому до людей з проповідю Євангелія, Він із Галілеї прийшов на річку Йордан до Іоанна Хрестителя, щоб охреститися. Наступного дня Іоанн побачив Ісуса, що до нього йшов, і сказав: «Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу! Це той, про Котрого я сказав: «За мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене. Я не знав  Його; але прийшов  хрестити водою для того, щоб Він з’явився Ізраїлеві». І свідчив Іоанн, кажучи: «Бачив я Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому. Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: «На Кому Духа побачиш, Який сходить і перебуває на Ньому, Той, хреститиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Цей є Син Божий!» (Ін. І, 29-34).

Охрестившись, Ісус зразу ж вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іоанн Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І голос почувся з неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мф. III, 16-17). Ця подія відкриває нам, що Бог є єдиний у трьох особах. Свято на шостий день січня називають Хрещення Господа і Богоявлення, бо при Хрещенні Христа Спасителя було з’явлення Пресвятої Трійці, а також урочисте з’явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім’я визволення світу. Божество Спасителя явлено було при хрещенні Його і народу, і Іоанну Хрестителю.

За словами святого Амвросія Медіоланського, день Хрещення Господа названий Богоявленням тому, що в цей день Господь явився не лише для того, аби Його побачили, а для спасіння людей. Святий Золотоуст говорить, що не той день, в який народився Спаситель, має бути названий Богоявленням, а той, в який Він хрестився. До дня Хрещення Христос був невідомий народу. Тому Богоявленням називають не той день, в який Христос народився, а той, в який хрестився. Народ не знав Його і не розумів, хто Він, почувши, що говорить Іоанн Хреститель: «Я водою хрещу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте (Іоанн. І, 26). І що дивного, якщо інші не знали, коли і сам Хреститель не знав Його до того дня» (Ін. 1-33).

Преподобний Іоан Дамаскин говорить, що Господь хрестився не тому, що Сам мав потребу в очищенні, але щоб «через води взяти на Себе гріхи світу», виконати закон, відкрити таємницю Святої Тройці, освятити «водну стихію» і, таким чином, подати нам приклад Хрещення.

Святкування Богоявлення відносять до часів апостольських. У IV ст. Святі Отці Церкви Григорій Богослов, Григорій Нісскій, Амвросій Медіоланський, Іоанн Золотоуст, Августин та інші залишили нам свої високі повчання, які й зараз чуємо під час свята Богоявлення.

Тропар, гл. 1: Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, / відкрилось поклоніння Святій Тройці, / бо голос Отця про Тебе свідчив, / називаючи Тебе улюбленим Сином, / і Дух у вигляді голубиному / ці слова стверджував. / Слава Тобі, Христе Боже, / що з’явився і світ просвітив.

Кондак, гл. 4: Явився єси днесь у вселенній, / і світ Твій, Господи, знаменується на нас, / що свідомо Тебе славимо. / Ти прийшов і з’явився єси, / Світе Неприступний.

На літургії — антифони свята.

Замість Трисвятого: Усі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Задостойник: Величай, душе моя, / чеснішу і славнішу від горніх воїнств / Діву пречисту, Богородицю. Не має змоги людина / достойно прославляти, / недомислює навіть і надлюдський ум, / як оспівувати / Тебе, Богородице, / але Ти, як милосердна, віру прийми, / бо любов нашу божественну знаєш; / Ти бо християн єси Заступниця, / Тебе величаємо.

Величання: Величаємо Тебе, Життядавче Христе, що ради нас нині тілом охрестився від Іоана у водах Йорданських.