7 липня Свята Православна Церква відзначає одне з найбільших християнських свят – Різдво Іоана Предтечі, Хрестителя Господнього. Це є велике свято, хоча і не дванадесяте. Свято встановлене на згадку про події, пов’язані з народженням Іоана Хрестителя, які описані в Євангелії від Луки (Лк. 1:24-25, 57-68, 76, 80).

У день свята Різдва чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана, настоятель Свято-Введенського храму протоієрей Сергій Петленко в співслужінні протоієрея Григорія Фої, відправив Божественну Літургію.

Після Євангельського читання отець Сергій виголосив змістовну проповідь, а наприкінці Літургії був відслужений молебень на честь Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

Про свято

Іоан Хреститель народився неподалік Єрусалима в містечку Ютта. Батько його Захарій був іудейським священиком, а мати Єлисавета — дочка рідної сестри св. Анни, матері Пресвятої Богородиці. І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи заповіді й постанови Господні. А дітей не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку обоє похилого.

І ось одного разу, як у порядку своєї черги Захарія служив перед Богом, за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. І явився йому Ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. І стривожився Захарій, побачивши, і острах на нього напав. Ангел до нього промовив: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іоан. І він буде на радість, на втіху тобі, і з його народженням багато хто втішиться. Бо він буде великий у Господа, «ні вина, ні п'яного напою не питиме», і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам буде перед Ним йти в дусі й силі Іллі, «щоб серця батьків привернулись до дітей, і неслухняних — до мудрості праведних, щоб готових людей спорядили для Господа». І промовив Захарій до Ангела: «І з чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку». Ангел прорік йому у відповідь: «Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою і звістити тобі про цю Добру Новину. І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!» А люди чекали Захарія та й дивувались, чого забарився він у храмі. Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки їм знаки подавав — і залишився німий...

І як дні його служби скінчились, він повернувся додому свого. А після тих днів зачала його дружина Єлисавета і таїлась п'ять місяців, кажучи: «Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!» (Лук. І, 6—25).

Якось Діва Марія відвідала Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, заворушилась дитина в утробі її. І настав час родити Єлисаветі, і сина вона породила. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішилися разом із нею. І сталось восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли його назвати йменням батька його — Захарій. І озвалась мати його та й сказала нехай буде Іоан, але всі присутні казали «у родині твоїй нема жодного, який названий був тим ім'ям!» І кивали до батька його,— як хотів би назвати його? Попросивши ж табличку, написав він слова: «Іоан імення йому». І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! І страх огорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслась чутка про це все... А всі, що почули, розважили в серці своїм та казали: «Ким то буде дитина оця?..» І Господня рука була з нею (Лук. 1, 57—66).

А дитя росло й мужніло духом. Скоро після народження Іоана іудейський цар Ірод наказав убити всіх малих дітей у Вифлеємі і його околицях, і Єлисавета, рятуючи сина свого, пішла в пустелю, де зростав майбутній Хреститель Господа, постом і молитвою готуючись до великого служіння. Святий Захарія як священик перебував в Єрусалимі і виконував своє священниче служіння в храмі. Ірод послав до нього воїнів і дав наказ довідатись про місце перебування младенця Іоана і його матері. Захарія відповів, що не знає де вони знаходяться і тут же був вбитий прямісінько у храмі. Праведна Єлисавета з сином продовжувала жити в пустелі і там померла. Іоан, якого охороняв Ангел, перебував в пустелі до того часу, аж поки не вийшов на проповідь про покаяння і сам сподобився хрестити прийшовшого у світ Господа.

Святий Іоан перевищував всіх пророків, патріархів, перевищував всякого народженого від жінки. Хтось може сказати: «Якщо Іоан більше за всіх народжених жінками, то він більший за Спасителя? Ні, Іоан є сином жінки, а Спаситель сином Діви», - взиває до нас із глибини віків блаженний Августин. Сам Господь Ісус Христос говорить про Іоана Предтечу так: «Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя…» (Мф. ХІ, 11). Якщо Господь про нього так сказав, то чи не можемо ми бути переконаними в достоїнстві великого пророка? І святитель Іоан Золотоустий так само нас запитує, відповідаючи: «Але якщо ти хочеш пізнати його від самих діл його, то уяви собі його їжу, образ життя і висоту духу. По справжньому він жив немов на небі, і, піднявшись над усіма потребами природи, йшов дорогою незвичайною, проводячи весь час в піснях і молитвах, відійшовши від людської спільноти і безперестанно спілкуючись з одним тільки Богом. Він нікого не бачив до себе подібних і нікому із них не з’являвся; не пив молока, не мав постелі, ні даху над головою, не запасався їжею, не мав інших речей, якими користуються люди. Але однак був лагідним і суворим. Наприклад, послухай, з якою лагідністю він розмовляє зі своїми учениками, з якою мужністю – із юдеями, і з якою сміливістю з царем. Ось чому і Спаситель про нього так сказав…»

Бажано було б, щоб це свято Різдва святого Пророка і Предтечі не було таким, що надто веселить нас, із поганськими піснями. Нам слід пам’ятати і про мучеництво святого пророка Іоана і про те, за яких розпусних обставин це сталося. Добігають останні дні Петрового посту і ми не повинні байдуже до цього підходити, адже сама постать святого пророка і день його пам’яті нагадує нам про покаяння і про те, що дні наші швидко минають. Цей день дійсно багатий на народні традиції і звичаї. Дай Бог, щоб тільки вони не переростали в язичницькі ристалища і требища, де окрім душевної пустки нічого не придбаєш, а скоріше розгоришся похіттю, яка неодмінно приведе до тенет гріха і марноти. Зранку краще всього в цей день відвідати храм, почитати ті місця Священного Писання в яких розповідається про Предтечу Господнього Іоана, прочитати йому акафіст, згадати про тих, хто потребує нашої допомоги і відвідати таких в їхніх домівках, лікарнях, в’язницях. Цьому радітиме ангел за своїм життям і подвигом, святий Іоан Предтеча.

Тропар свята

Пророче і Предтече пришестя Христового, достойно прославляти тебе не в силі ми, що любов`ю тебе шануємо. Бо неплідність матері і батківська безгласність розрішилися славним і чесним твоїм різдвом – і втілення Сина Божого світові проповідується.

Величання

Величаємо тебе, Предтече Спасів Іоане, і шануємо від неплідної преславне народження твоє.