«Немає більше від тієї любові, 
як хто душу свою покладе 
за друзів своїх» (Ін. 15:13)

9 жовтня Свята Церква вшановує пам’ять одного з найбільших апостолів Христових – Іоана Богослова.

Святий апостол і євангелист Іоан Богослов був сином Зеведея і Саломії — дочки святого Йосифа Обручника. Разом зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом до кола Його учнів на Генісаретському озері. Залишивши свого батька у човні, обидва брати (вони були рибалками) пішли за Господом. 

Апостол Іоан був улюбленим учнем Господа за цілковиту незлобивість і непорочну чистоту. Після свого покликання він не розлучався з Христом. Він був одним із трьох учнів, яких Господь більше за інших наблизив до Себе. Він був присутній при воскресінні дочки Яіра і при Преображенні Господа на Фаворі. Під час Таємної вечері він сидів біля Господа і за знаком апостола Петра схилився на груди Спасителя і спитав Його про ім’я зрадника. Апостол Іоан слідував за своїм Божественним Учителем, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каяфи, він також перебував у дворі архієрейському, коли допитували Ісуса, і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, співчуваючи Йому всім своїм серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув слова Розп’ятого Господа: “Жоно! Це — син Твій”, і до нього: “Це — Мати твоя!” (Ін. 19: 26–27). Відтоді Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй аж до Її Успіння.

Після Успіння Матері Божої апостол Іоан, за жеребом, що випав йому, попрямував до Ефеса й інших малоазійських міст для проповіді Євангелія. Він узяв із собою свого учня Прохора. Під час подорожі здійнялася буря, і корабель потонув. Усіх мандрівців викинуло на сушу, крім Іоанна, який залишився у розбурханому морі. Прохор, гірко ридаючи, вирушив до Ефеса самотою. На 14-й день шляху він, стоячи на березі моря, побачив апостола Іоанн, якому Господь чудесним чином зберіг життя.

Перебуваючи в Ефесі, апостол Іоан невпинно проповідував язичникам про Христа. Проповідь його супроводжувалася численними й великими чудесами, так що кількість тих, хто увірував, з кожним днем зростала. У цей час почалося гоніння на християн, оголошене імператором Нероном (56–68 рр.). Апостола Іоана закутого у кайдани відвезли на суд до Рима. За сповідання віри в Іісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але силою Божою від неї збережений: він випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився неушкодженим, і так само неушкодженим вийшов з казана з киплячим маслом, в який його вкинули за наказом мучителя.

Після цього апостола заслали на острів Патмос. Коли Іоан прибув на місце заслання, його проповідь, що супроводжувалася дивовижними чудесами, привернула до нього всіх жителів острова. Апостол просвітив світлом Євангелія більшу частину мешканців; вигнав силу-силенну бісів, які перебували в ідольських капищах; зцілив багатьох хворих. Волхви чинили великий спротив проповіді святого Іоана. Використовуючи різні бісівські чарування, вони здавна тримали у підкоренні язичників. Устрашав усіх гордовитий волхв Кінопс, який похвалявся тим, що погубить апостола. Але Іоан силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував бісівські чари. Апостол одним словом зв’язав бісів, що допомагали Кінопсу, і гордовитий волхв безславно загинув, потонувши у морі.

На Патмосі апостол Іоан усамітнився з Прохором на пустельній горі, де звершував триденний піст і молитву. Після цього гора захиталася і загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол підвів його і наказав записувати те, що він буде говорити. “Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!” (Одкр. 1:8), – звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Об’явлення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви та кінця світу…

Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжеучителів та їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа і один одного і цим сповнити заповіді Христові. Церква називає Іоана Апостолом любові, бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога.

У трьох Посланнях, написаних апостолом Іоаном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Вже в глибокій старості, дізнавшись про хлопця, що зійшов зі шляху істинного, і зробився ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, та апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не нищив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.

Святий апостол Іоан помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив всіх решту очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.

Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він вийшов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.

Щороку з могили святого апостола Іоана 8-го травня виступав тонкий порох, який вірні збирали і уздоровлювалися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам’ять святого апостола Іоана Богослова, крім 9 жовтня, ще й 8 травня.

Господь дав своєму улюбленому учневі Іоану та його братові ім’я “синів грому” – провісника страшного в своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоан Богослов. Орел – символ високого польоту Богословської думки – іконографічний знак євангелиста Іоана Богослова. Назву Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоану, тайноспоглядачу Задуму Божого.