На хресті принесена жертва, а де жертва, там відпущення гріхів, там примирення з Господом, там свято і радість. (Свт. Іоан Золотоустий).

Третя неділя Великого поста називається Хрестопоклонною. Таку назву вона отримала від того, що цього дня виноситься для поклоніння Животворящий Хрест та прославляється викупний подвиг розп’ятого Господа нашого Icуса Христа.

Сьогодні свята Церква пропонує осмислити вчення Христа про хрестоносіння, яке має прийняти кожна людина, котра бажає слідувати за Спасителем.

Хрест Христовий, як знамення перемоги, готує нас до радісного прославлення Переможця Аду і смерті. Хрест порівнюється з деревом життя, що було у Раю. Цей день нам нагадує про радість Великодня. 

Пройшла половина посту, і свята Церква нас укріпляє хресною силою виснажених постом та подвигами. Вона кличе нас до покаяння та очищення тих, котрі ще не приступали до посту.

Чому ми вклоняємося хресту? Тому що цим ми ублажаємо Звершившого на ньому справу нашого спасіння. На хресті в страшних муках Господь забажав прийняти смерть, щоб оживити весь рід людський. До примирення через хресну жертву Спасителя ми були противниками Бога, знаходились у ворогуванні з Ним. Христос власною смертю примирив все людство з Творцем.

Померти за своїх противників, за ворогів – випадок незбагненний для людського розуму. Христос прийняв смерть не за друзів чи приятелів, Він помер за ворогів, за грішників.

Ми ублажаємо справу Божественної любові, звершену не хресті заради нас грішників. Ми вклоняємо коліна перед хрестом, знаменуємо себе силою хреста та освячуємося від нього, як від знаряддя нашого спасіння.

Хрест Господній просвіщає нас Божественним розумінням, допомагає зрозуміти сутність Божественної любові до світу та людини. Ми просимо сьогодні у Бога, щоб Він вложив в наш розум в наші серця часточку всеохватуючої любові. Нехай вона допоможе нам в дні посту подумати за себе та за інших, позбавитися від гріхів та пороків, оновитись душею та тілом. Цього буде достатньо. По любові нашій пізнають, чиї ми діти та учні.

Ублажаючи Божественну любов, явлену світу на хресті, ми прославляємо сьогодні і надію, котру Господь дарував нам через Свої страждання. Господь оправдав свої обіцянки і з’явився світу тоді, коли світ знаходився в безнадійному стані.
Спаситель помер на хресті в соромних муках, був покладений до гробу. Печеру-гробницю з Тілом Христа запечатали. Здавалося, наступив кінець всякої надії, але якраз в цей момент просяяла із гробу правда і надія всього світу.

Прославляючи хрест, ми славимо ту надію, котру Господь дарував нам Своєю перемогою, надію загального воскресіння.

«Він – початок, первенець із мертвих» (Кол. 1,18). Проходячи поприще Великого посту, ми віримо, що відкидаючи всяку гріховну тьму, ми приєднуємося до світла оновлення і воскресаємо для нового життя.

Не достатньо, браття та сестри, лише прагнути зрозуміти глибину Божественної милості та довготерпіння. Важливо, щоб кожен із нас бажав цієї милості і втілював її в своєму довготерпінні і всепрощенні, в любові та милосерді.

Христос звершив Свій подвиг з хрестом і на хресті. Не омине ця чаша і кожну земну людину. Кожен повинен нести свій власний хрест. По-людськи ми не завжди смиряємося з випро-буваннями, іноді ропчемо, іноді виснажуємося. Одних хрест приводить до перемоги, іншим – стає поразкою.

Святе Письмо називає Христа краєугольним каменем. Сам же Спаситель говорить: «Той, хто впаде на цей камінь – розіб’ється, а на кого він впаде – того роздавить» (Мф. 21,44). Так і хрест Господній для віруючого – завжди перемога.
Коли ми несемо свій хрест, слідуючи за Христом, з довготерпінням та любов’ю, то він стає для нас славою. Коли ж в хрестоносінні ми надіємось лише на себе, з відчаєм і злобою, то хрест може послужити до нашого безчестя.

Вустами Христа Спасителя Церква сьогодні пропонує віруючим, котрі поклоняються хресту і його лобзають, взяти свій хрест та йти впевнено по тернистому путі. Цей шлях не легкий, проте славний. Його вказав нам Христос. Саме такий шлях приводить до вічної слави, вічного блаженства.

Тож згадуючи страшні страсті та Животворящий хрест, вільне погребіння та триденне воскресіння, праворуч сидіння і славне друге пришестя Христове, будемо молити Бога, щоб Він оградив нас силою чесного хреста, укріпив наші слабкі сили та освятив наш розум і почуття, щоб нам достойно і праведно донести свій життєвий хрест до сяючих вершин Царства Небесного.