7 квітня Свята Православна Церква відзначає двунадесяте свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Напередодні у Свято-Введенському храмі було відправлено Всенічне Бдіння з чином благословення хлібів, а в самий день свята у храмі була відправлена Божественна літургія.

Святкову Божественну літургію у Свято-Введенському храмі очолив настоятель парафії – протоієрей Сергій Петленко у співслужінні протоієрея Григорія Фої та священика Василія Білика.

Після євангельського читання отець Сергій звернувся до присутніх у храмі парафіян з повчальним словом про свято Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці - одне з найбільших двунадесятых свят Православної церкви. Воно щороку відзначається одного і того ж дня - 7 квітня. Торжество це нагадує про біблійну подію, викладену в Євангелії від Луки :

"Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у місто галилейське, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з чоловіком, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; ім'я ж Діви: Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, щоб то значило це привітання? І сказав Їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі, і породиш Сина, і наречеш Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царюватиме над домом Якова повік, і царству Його не буде кінця. Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим".

Як бачимо, це свято нагадує нам про благовіщення – принесення вісником Божим, архангелом Гавриїлом, благої звістки про майбутнє народження від Духа Святого і Марії Діви Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа.

Святі отці Церкви у своїх писаннях пояснюють і те, чому Син Божий втілився в утробі Діви Марії саме в день 25 березня (7 квітня). Адже Бог сотворив чоловіка 25 березня (7 квітня), тому Отець Небесний і послав архангела Гавриїла цього дня благовістити Діву Марію.

Це свято відзначається з перших часів християнської Церкви. У давніх вірян воно мало такі назви: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок викуплення, Благовіщення ангела Марії. І тільки в VII столітті отримало сучасну назву: Благовіщення Пресвятої Богородиці.

У науці про богослужіння, літургіці, читаємо: "Встановлення свята дійшло до нас з глибокої давнини. Відомо було святкування Благовіщення уже в III столітті (із Слова святого Григорія Чудотворця цього дня). У своїх бесідах святий Іоан Золотоустий, блажений Августин згадують торжество як давнє і відоме церковне свято. Протягом V – VIII століть під час єретичних вчень  свято особливо було звеличене в Церкві.  У V ст. Анатолій Константинопольський, у VII – Андрій Єрусалимський, у VIII – Іоан Дамаскин, а також і в ХVІІІ ст. Феофан, митрополит Нікейський, склали канони,  якими нині Церква прославляє цю священну подію".

Добровільна згода Діви Марії стати Матір'ю Месії була абсолютно необхідною для втілення Сина Божого, тому що Бог завжди оберігає дар свободи волі, яким Він наділив людину. Моральна свобода - це найцінніша властивість, яка вивищує нас над бездушною природою і над тваринним світом. Без неї ми були б чимось на зразок запрограмованих роботів, нездатних морально удосконалюватися. Будучи ж морально вільними, ми можемо духовно зростати, вдосконалюватися і, таким чином, уподібнюватися нашого Творця. Таким чином, після вільної згоди Діви Марії Дух Святий осінив Її, і відбулася у цей момент найбільша таємниця, незбагненна, фактично, навіть ангелам: Невмістимий, неприступний і вічний Господь зійшов у дівочу утробу і, не спопеливши її, прийняв від неї людську природу, що складається з тіла і розумної душі. Подальший розвиток Плоду в дівочій утробі йшло за звичайними законам природи, і Діва носила в собі Немовлятко, до дня Його народження у Вифлеємі (З милості Божої, незбагненне Чудо втілення Сина Божого як би повторюється на кожній літургії, коли Дух Святий сходить на хліб і вино, що лежать на престолі, і перетворює їх у Тіло і Кров Христові. Так у таїнстві Причастя Господь Ісус Христос долучає нас Своєю Божественною природою). 

Саме пришестя у світ Сина Божого — це і радість, і початок жертовності божественної любові: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Ось свідчення божественної жертовної любові. Блага звістка Архангела Діві Марії є початком цієї любові. Син Божий приходить на розп’яття, смерть і добровільне поховання, щоб дати людям визволення і вічну радість. 

Найбільший дар благословення Господа Діва Марія здобула тому, що була смиренною Його рабою. Її будуть ублажати всі роди (Лк. 1, 48). Усі покоління людей, які прийшли завдяки Її смиренню до торжества в їхньому житті благодаті й істини (Ін. 1, 17), будуть прославляти Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде простиратися на всі покоління до тих, хто має страх Його (Лк. 1, 50). 

У найдавніших сказаннях про Пресвяту Діву потрібно, безсумнівно, бачити відголоски Святого Передання, на історичній основі якого Церква заснувала свята на честь Діви Марії. «Благовіствуй земле радість велику, небеса воспівайте славу Божию». Через Пресвяту Діву Марію людині знову відкрилася глибина Любові Божої. Відкрилася дорога в Небо, спілкування з небожителями, зі святими Ангелами. Стало можливим для людини усе, що благоволив Господь, приготував і дарував людині для її користі і спасіння. Відкривається Небо, і Престол херувимський і Пресвята Діва; Церква на землі стає частиною Неба, де ми зустрічаємося з Богом і оновлюємося.

ТРОПАР СВЯТА

Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою».