25 червня Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Онуфрія Великого.

Життя преподобного Онуфрія вражає своєю  надзвичайністю. Близько 320 року у родині  перського царя народився син - царевич Перський,  майбутній великий подвижник преподобний  Онуфрій. У царя тривалий час не дуло дітей і він  всією душею молився до Бога про дарування  дитини.

Але ще до народження святого Онуфрія до  його батька прийшов один раз демон під видом  мандрівника й почав обмовляти дружину царя.  "Накажи кинути народжене твоєю дружиною  немовля у вогонь, і, якщо я говорю неправду, то Бог  збереже його непошкодженим". Батько не зрозумів  підступництва ворожого й, повіривши уявному  мандрівникові, кинув новонароджене дитя у  вогонь. Відбулося диво: дитина простягла руки до неба, як би молячи Творця про порятунок, і пломінь, розділившись на дві сторони, залишив дитину непошкодженою.

Тим часом батькові з'явився Ангел Божий і, викривши його в безрозсудній довірі до наклепів диявольських, наказав йому хрестити сина, назвати Онуфрієм і відвести його, куди вкаже Бог.

Коли помітили, що дитя зовсім не приймає материнське молоко, батько поспішно відправився в дорогу разом із сином, боячись, щоб дитина не вмерла від голоду. У пустелі до них підбігла біла лань і, нагодувавши крихітку своїм молоком, побігла вперед, якби вказуючи їм шлях.

Так вони дійшли до монастиря, біля міста Гермополя. Ігумен, сповіщений про це Божим провидінням, зустрів їх і взяв святого Онуфрія до себе на виховання. Попрощавшись із сином, цар пішов і до своєї кончини не переставав відвідувати монастир. Лань же годувала святого Онуфрія до трирічного віку.

Коли хлопчику виповнилося 7 років, з ним відбулося диво. Ключар монастиря щодня давав йому частину хліба. Святий Онуфрій, відвідуючи храм, підходив до ікони Пресвятої Богородиці із Богонемовлям на руках, у своїй ангельській простоті звертався до Богодитини Ісуса зі словами: -Ти така ж Дитина, як і я; але Тобі ключар не дає хліба, тому візьми мій хліб і їж.

Дитина Ісус з ікони простягала Свої руки й брала у святого Онуфрія хліб... Один раз ключар помітив це диво й повідомив про це ігуменові. Ігумен наказав наступного дня не давати святому Онуфрію хліба, а послати його до Ісуса за хлібом.

Святий Онуфрій, корячись словам ключаря, пішов у храм, став на коліна й, звертаючись до Богодитини на іконі, сказав: - Ключар не дав мені хліба, а послав до Тебе за отриманням його; дай мені хоч шматочок, тому що я сильно зголоднів.

Господь дав йому чудесний хліб, до того ж настільки великий, що святий Онуфрій ледь відніс його до ігумена. Ігумен разом із братіями прославили Бога, дивуючись благодаті, що почила на святому Онуфрії.

У десятилітньому віці святий Онуфрій пішов у пустелю, бажаючи наслідувати святих пророків Іллю й Іоанна Предтечу. Коли він таємно вночі вийшов з монастиря, перед ним з'явився промінь світла, що вказав йому шлях до місця його пустельних подвигів. Святий Онуфрій злякався й вирішив повернутися, але голос Ангела-Хоронителя подвиг його на подальший шлях.

У глибині пустелі преподобний Онуфрій знайшов пустельника й залишився вчитися в нього пустельному житію й боротьбі з диявольськими спокусами. Коли старець переконався, що святий Онуфрій зміцнився в цій боротьбі, він довів його до зазначеного для подвигів місця й залишив одного. Щороку старець приходив до нього й через кілька років, прийшовши до преподобного Онуфрія, помер.

Святий Онуфрій шістдесят років прожив у повній самітності. Багато скорбот і спокус перетерпів він за цей час. Коли зотлів його одяг і він сильно страждав від спеки й холоду, Господь одяг його густим покривом волосся на голові, бороді й тілі.

Тридцять років Ангел Божий щодня приносив йому хліб і воду, а останні 30 років він харчувався від фінікової пальми, що виросла, по милості Божій, біля його печери. Протягом всіх 60 років Ангел Божий приходив до преподобного Онуфрія у святкові дні й причащав його святих Христових Тайн.

Наприкінці життя Господь послав у пустиню до преподобного Онуфрія іншого подвижника - святого Пафнутія. Під час бесіди раптом, невідомо ким, посередині печери поставлений був хліб і посудина з водою. Подвижники, підкріпившись їжею, довго ще розмовляли й молилися.

На другий день преподобний Пафнутій помітив, що обличчя преподобного Онуфрія сильно змінилося. Святий Онуфрій сказав: - Бог, Милосердний до всіх, послав тебе до мене, щоб ти поховав моє тіло. У сьогоднішній день я закінчу моє тимчасове життя й відійду до Життя Нескінченного, у спокої вічному до Христа мого.

Преподобний Онуфрій заповів святому Пафнутію, щоб він розповів про нього всім братам-подвижникам і всім християнам заради їхнього спасіння.

Житіє святого і преподобного отця нашого Онуфрія Великого.