12 липня 2019 року, в день пам’яті святих першоверховних апостолів Петра і Павла, у Свято-Введенському храмі була звершена Божественна літургія, яку очолив настоятель храму - протоієрей Сергій Петленко у співслужінні свящ. Василія Білика.

Після євангельського читання зі словами проповіді до вірян звернувся отець Сергій.

За богослужінням була піднесена прохальна молитва за мир в Україні.

Після літургії доховенство храму звершило молебень святим першоверховним апостолам Петру і Павлу.

Про свято. 

Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося відразу після їхньої смерті. Місця, де поховані тіла святих, стали шануватися першими християнами як священні.

Святий Петро, до того, як став учнем Христа, займався риболовством. Тоді його звали Симоном. Ставши апостолом, він був вірним Христу. Однак, за Євангелієм, він тричі відрікся від Господа, напередодні Його хресних страждань. Потім він щиро розкаявся і після Воскресіння та П’ятидесятниці проповідував Євангеліє в багатьох країнах Середземномор’я. Два Соборні послання апостола Петра включені в Новий Завіт.

У 67 році він прийшов у Рим, де його розіп’яли на хресті вниз головою. Цього побажав сам Петро, бо вважав себе негідним того, щоб постраждати так, як Спаситель.

Апостол Павло не був у числі учнів Іісуса Христа. Більш того, він, був гонителем християн. Відомо також, що раніше його звали Савл. Відповідно до книги Діянь святих апостолів, коли він ішов у Дамаск, то почув голос з неба: «Савле, Савле! Що ти переслідуєш Мене?». Він запитав, Чий голос він чує й отримав відповідь, що це «Іісус, Котрого ти переслідуєш». Спаситель наказав йому йти в Дамаск. Тут він прийняв таїнство хрещення. Відтоді він почав проповідувати Слово Боже в багатьох країнах, засновувати християнські спільноти в містах Малої Азії.

Павло є автором 14 послань.Він постраждав недалеко від Риму в 67 році. Йому як римлянину мечем усікли голову, бо розп’яття вважалося прийнятною стратою для іудеїв.

Шанувати головних апостолів в один день стали ще за часів раннього християнства. Православна Церква прославляє духовну твердість святого Петра й вчення, мудрість святого Павла. Також апостол Петро є прикладом відступника, який розкаявся, а Павло – проповідника, який раніше втікав від слів Божих.