Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!

На завершення нашого богослужіння відчуваю свій обов’язок сказати кілька слів з приводу святкування Різдва Христового і теми календарних змін, які нині особливо активно обговорюються.

Найперше, про що слід всім нам – ієрархам, духовенству і вірним пам’ятати, що усвідомлювати і втілювати в практику життя – це прагнення до збереження єдності.

Єдність – одна з чотирьох сутнісних ознак Церкви, які перелічені в нашому Символі віри. Ця ознака походить від єдності Бога, в Якого ми віруємо, та від єдності Глави Церкви – Господа Ісуса Христа. «Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого – навчає нас апостол Павло; – один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог i Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас» (Еф. 4: 4 – 6).

Єдності Церкви служать багато речей: єдність Священного Передання і Священного Писання, єдність догматичного і морального вчення, єдність основ канонічного порядку та богослужбової практики. Навіть єдність простору, в якому ми збираємося, тобто храму, єдність навколо Євхаристії – Тіла і Крові Христових – все це служить нам на користь для виконання слів Христа в молитві до Отця про учеників-християн: «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін. 17: 21).

Одним з інструментів цієї єдності є церковний календар. Принципи календаря є спільними для повноти церковної та походять з установлень часів давньої Церкви і епохи Вселенських Соборів. Тож і питання, які стосуються цих принципів, перевершують повноваження не лише однієї громади чи єпархії, але навіть і повноваження однієї Помісної Церкви, складаючи компетенцію повноти церковної.

Водночас для кожної з Помісних Церков є характерними певні особливості, які відображаються і в літургійній практиці, і в елементах календаря. Десь пам’ять одних святих чи спогади про одні події церковної історії вшановуються більше, ніж в інших Помісних Церквах. Однак незмінним є ключовий принцип, якого дотримуються всі Церкви – календар є загальним документом Помісної Церкви, зміни в якому ухвалюються виключно на підставі соборних рішень. Лише уповноважений соборний орган Церкви – зазвичай це Синод чи Архієрейський Собор – може доповнювати та змінювати календар, вводячи рішення на постійно або як тимчасові. Цим виконується одне з покликань соборного устрою – збереження церковної єдності.

Уявімо собі на прикладі більш близькому до повсякденного життя: що буде з державою, де кожна громада сама собою стане визначатися, які закони вона виконуватиме, а які – ні, які статті Конституції мають залишитися, а які – можна ігнорувати. Така держава просто зруйнується. Є певний загальний порядок, який передбачає, в який спосіб вносяться зміни до законів, поліпшуючи їх, удосконалюючи. І єдність держави передбачає, що ніхто не має права порушувати цей порядок.

Серед іншого саме за це ми боремося із беззаконням і сваволею ворога-агресора – за єдність України та її правовий устрій.

Повертаючись до буття Церкви ми маємо констатувати, що Православна Церква України має свою календарну традицію, зафіксовану відповідним документом – Церковним календарем, який щорічно офіційно видається. Всі зміни і доповнення до нього вносяться виключно Священним Синодом після попереднього вивчення. Архієрейський та Помісний Собори мають вищі права нагляду за цією працею та її затвердження.

Протягом останнього десятиліття щороку все голосніше лунають пропозиції здійснення в нашій Церкві календарної реформи. Адже одна частина Церков Світового Православ’я дотримується новоюліанського календаря, інша – юліанського, різниця між якими, як відомо, нині складає 13 днів.

Всім слід ясно розуміти: йдеться не про одну лише дату святкування Різдва Христового, яка для всіх православних християн є спільною і вшановується 25 грудня, однак за двома різними способами обчислення календаря. Але йдеться не лише про неї – йдеться про можливість і доцільність саме зараз повної календарної реформи, зі зміною всього календарного циклу.

Чи є однодумність в Церкві щодо цього? Опитування свідчать, що зберігається різне ставлення, хоча з року в рік число прихильників реформи зростає. Однак і число її опонентів залишається значним. Частина аргументів для реформи є слушною, частина – нецерковною і спекулятивною.

Календарні реформи минулого знають як успішні приклади, так і неуспішні, коли замість єднання навколо нового порядку виникало глибоке і тривале розділення у ставленні до нього.

Турбуючись про всіх своїх дітей Православна Церква України, вивчивши всі обставини рішенням Синоду на нинішній рік дала можливість в тих громадах, які бажають цього, провести сьогодні додаткове різдвяне богослужіння. Хочу підкреслити – це не зміна календаря, а пастирська можливість бути відкритими для тих, хто хоче саме сьогодні за новоюліанським календарем прославити подію народження Христа. Певна частина громад скористалася цією можливістю, і в нашому монастирі також відбулося святкове служіння в академічному храмі.

На наступному засіданні Синоду ми вивчимо отриманий досвід – як позитивний, так і негативний. І надалі ми виключно соборно будемо визначатися щодо подальших кроків, маючи на меті головне: не дозволити супротивникам чи нерозумним ревнителям різних ідей примножити поділи в Церкві.

Дорогі брати і сестри!

Я хочу сердечно привітати всіх, хто прославляє сьогодні подію Різдва Христового. Нехай ця радість не буде приводом для примноження суперечок і протистояння, але нехай прославлення втіленого Бога Слова єднає нас між собою і з Ним – нашим Спасителем.

Я прошу всіх вас та звертаюся до повноти нашої Помісної Церкви: маємо бути мудрими, відданими церковній єдності, терпеливими одне до одного. І просімо у Бога натхнення на правильні наступні кроки і вірні рішення, які сприятимуть утвердженню єдиної Помісної Церкви!

Нехай Господь благословить всіх нас, а прославлення і сьогодні, і за два тижні події Різдва Сина Божого – єднає нас!

Амінь.

За матеріалами прес-служби ПЦУ - www.pomisna.info