Притча про Страшний суд не залишає сірих плям, чітко визначаючи лише дві якісно різних можливості існування людини у вічності. Це, або єдність із Богом і блаженство в раю, або вічні муки у пеклі. Кожен буде причисленим або до овець, або до козлів. Підставами для визначення людської долі буде наявність або відсутність справ любові та милосердя: “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був не дужим, і ви відвідали Мене; у в’яз­ниці був, і ви прийшли до Мене”.

Слово Боже чітко і послідовно свідчить, що спасіння людини залежить як від Бога, так і від самої людини. А точніше від наявності або відсутності добрих справ. Євангелист Матвій пише: “Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його” (Мф. 16:27). Апостол Павло вчить: “всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе” (2Кор. 5:10). В останній главі Одкровення Іоана Богослова читаємо: “Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий не­хай ще оскверняється; праведний же нехай ще тво­рить правду, і свя­тий нехай ще освячується. Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його” (Одкр. 22:11-12)…