Уявіть собі стан людей, коли несподівано, посеред проповіді почала сипатися штукатурка, а кімната заповнилася густими стовпами пилу. Годі було сподіватися зберегти одежу чистою. Без сумніву, постраждали меблі посуд і усе, що було в кімнаті. Проповідь Христа перервалася, бо вся увага була прикута до того,  що  відбувалося прямо над головами. Спаситель не засуджував людей, що перебили Його промову. Він дивився у глибину сердець і бачив там віру і щирий намір допомогти ближньому.

Як мати, що не бачить заплямований одяг і брудні руки малюка, який приносить їй зірвану квітку, бо разом із тією квіткою дитина дарує безпосередність і любов, Спаситель не бачить ламаного даху, нанесеної шкоди та брудного одягу. Перед Ним – рішучість і віра друзів хворого, які зробили усе можливе і неможливе для того, щоб пробитися до Христа. Побачивши глибину їхньої віри, Христос подивився на розслабленого і промовив: “Чадо, прощаються тобі гріхи твої”.