Сьогодні в третю неділю Великого посту Євангеліє від Марка передає слова Спасителя, спрямовані до великої юрби людей. Христос закликає усіх стати його наслідувачами, але ціна, яка виставлена за це шокує багатьох. “І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.“ (Мк. 8:34-35) Лише декілька були готові заплатити таку ціну. Більшість ходила за Христом, сподіваючись зцілення від хвороб, безкоштовної роздачі хлібів із рибою та інших чудес. Теплими сонячними днями юрби людей збиралися звідусіль, але більшість так і не стала вірними й відданими наслідувачами Спасителя.

Ті ж хто лишився до кінця, заплатили велику ціну. Христос не платив зарплати, дорогою не було готелів і ресторанів швидкого харчування. Апостольська громада не мала верблюдів, коней, мулів чи рабів, щоби носити багаж. Учні Христові знемагали від денної спеки під палючим промінням південного сонця, мерзли холодними ночами в горах, ночували під відкритим небом і харчувалися тим, що вдалося роздобути. Одинадцять з дванадцяти найближчих учнів Спасителя зазнали мученицької смерті заплативши життям тимчасовим за вічне життя.

Багато змінилося протягом двох останніх тисячоліть в технічному плані, але людська природа лишилася незмінною. Слова Спасителя сказані учням тоді справедливі й для нас: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.” Ціна не змінилася, а Царство Небесне не стало дешевшим.