Четвер - ключовий день Страсної седмиці, останній перед арештом Спасителя. Події в Храмі і проповіді останнього тижня похитнули віру не тільки тих, хто оточував Його, а й деяких учнів, котрі чекали від Спасителя, що Той виступить як революціонер і земний правитель. Серед таких був і Юда, що зважився на зраду... У четвер Страсної седмиці Церква згадує Таємну вечерю — останню трапезу Господа Ісуса Христа з апостолами напередодні Його страждань. Саме тоді Спаситель встановив Таїнство Святого Причастя.
Увечері Ісус зібрав найближчих учнів на вечерю з нагоди прийдешньої в суботу Іудейської Пасхи. На ньому Він особисто встановив найважливіше Таїнство Церкви, що зберігається нею досі – Євхаристію (Причастя). Давши учням вино і розламавши для них хліб, Спаситель говорить«Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє, пийте з неї всі, бо це є Кров Моя, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (див. Мф. 26: 26-28). Тоді ж Спаситель побіжно називає Свого зрадника і передрікає Свої страждання і смерть.
Після Таємної Вечері Христос, показуючи Своє смирення, омив ноги учням, що також знайшло відображення в богослужбовій практиці Церкви. Чин омивання ніг проводиться архієреєм після Літургії. Він, у образі Христа, омиває ноги дванадцяти священнослужителям.
Тема Таємної Вечері в богослужінні Великого Четверга з'єднується з темою Страстей Христових. Проте, Великий Четвер вважається днем святковим, богослужіння звершується в зелених шатах (а не темно- фіолетових, як прийнято в період Великого посту), а за деякими статутами навіть послаблюється піст і на трапезі дозволяється вино і елей.
Одна з головних тем богослужіння Великого Четверга - падіння Іуди.
Після Таємної вечері, Спаситель з учнями пішли в Гетсиманський сад, де Христос молився. Ісус останні години (одну-дві) на волі. Йому не хочеться бути одному. Хочеться, щоб смуток останніх хвилин на волі, перед муками, розділили близькі люди. Хто був для Христа найближчим, не рахуючи Матері? Його учні. Учні були для Нього сім'єю, найближчими. Спаситель просить: «Пильнуйте зі Мною...» Але стомлені апостоли засинають. Тричі просить їх Христос пильнувати, і тричі вони засинають...
Саме там Його застає Іуда з людьми первосвященика Каяфи. Заарештувавши Ісуса, вони приводять його в синедріон, на суд вищої іудейської ради. Судді не можуть знайти необхідних за законом свідчень проти Христа, однак, після недовгої наради, передають Його в руки римських властей, вимагаючи страти.
На утрені Четверга (фактично, у Велику П'ятницю) Церква урочисто виголошує благовістя про страждання і смерть Боголюдини, розділене на 12 Страсних Євангелій. Читання 12 Євангелій взяло початок від переказів Апостольських. Про читання 12 Страсних Євангелій у Велику П'ятницю згадує ще святитель Іоанн Златоуст. Кожне прочитання євангельської розповіді про Хресні муки Спасителя передує і супроводжуються співом: «Слава долготерпінню Твоєму, Господи». Про кожне читання Євангелія сповіщають благовістом і щоразу запалюють свічки: це символічно вказує на торжество і славу, що супроводжували Сина Божого і під час останнього Його приниження серед наруги і страждань та свідчить про Його найвищу святість. Господь, йдучи на добровільні страждання і смерть, Сам передрік: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
Цю службу, що відбувається увечері в Страсний Четвер у всіх православних храмах, можна було би назвати «Моління в Гефсиманії». Ми виходимо на середину храму, неначе в Елеонський сад. Читаємо дванадцять Страсних Євангелій, згадуючи як Христа схопили, судили, мучили, вбили. Це довга і виснажлива служба. Але це наше бодрствування з Христом! В руках у нас запалені свічки, ми стомлені, але ми говоримо: «Господи! Я тебе в ці хвилини не залишу, я не засну...».
Прийдімо в цей день до храму. Побудьмо з Христом.