Велика й свята є ця Субота, бо Церква під час богослужіння згадує перебування Спасителя у гробі та Його зішестя душею до пекла.
Святі отці завжди наголошували на величезному значенні цього дня для православних, ставлячи Велику Суботу на один щабель з Великодньою Неділею, оскільки саме в суботу богослужіння розповідає нам про те, як Господь долає владу диявола та звільнює від неї душі померлих.
Померлі дізналися про перемогу Христа раніше за живих — ті зустрінуть Воскреслого Господа лише наступного дня, в неділю…
Весь цей день Плащаниця, яка зображує Тіло Христове, покладене в гроб, знаходиться посередині храму, і саме перед нею приймають віруючі Святе Причастя.
Церква закликає не витрачати цей ранок на житейські турботи, натомість відвідати богослужіння, аби святкування набуло свого справжнього, духовного змісту для кожного з нас.
Вранці в суботу всі вірні збираються до храму, щоб прославити Спасителя за те, що Він Своїми Стражданнями та Смертю знову відкрив нам двері Раю.
Після цього християни розходяться по домівках в очікуванні опівночі, щоби знову зібратися разом перед Престолом Божим вже під час Пасхального Богослужіння.
Як співає Церква у піснеспівах, нині —
«НЕХАЙ МОВЧИТЬ ВСЯКА ПЛОТЬ ЛЮДСЬКА, ТА НЕХАЙ СТОЇТЬ ІЗ СТРАХОМ ТА ТРЕПЕТОМ, ТА НІ ПРО ЩО ЗЕМНЕ В СОБІ НЕХАЙ НЕ МИСЛИТЬ: БО ЦАР ЦАРЮЮЧИХ І ГОСПОДЬ ПАНУЮЧИХ ПРИХОДИТЬ, ЩОБ ДАТИСЯ В ЇЖУ ВІРНИМ…»
Таємні учні Іісусові, святі Іосиф та Никодим, після страти зняли пречисте Тіло Господа з Хреста та, обгорнувши за юдейським звичаєм плащаницею, поклали у новому кам’яному гробі – печері неподалік від Голгофи.
Юдейські первосвященики та фарисеї знали, що Христос пророчо казав про Своє Воскресіння. Не вірячи, вони однак боялися, аби апостоли не вкрали Його Тіла та не сказали народу, що Він воскрес. Тому була поставлена біля гробу варта з римських легіонерів, а вхід до поховальної печери привалений великим каменем.
Але цим противники Христові додали Істині лише нового підтвердження. Адже свідками Воскресіння стали не тільки учні Христові, але й воїни, які стерегли гроб.
Зазвичай у Велику Суботу в Єрусалимі в Храмі Гроба Господнього — саме там, де знаходиться місце погребіння Іісуса Христа, кожного року стається надзвичайне диво – сходження Благодатного вогню.
Майже дві тисячі років по молитвах віруючих, яких очолює саме православний патріарх, під час особливого богослужіння напередодні Великодня, виникає феномен, який сучасна наука пояснити не в змозі. Несподівано, іноді майже відразу, іноді – після довгих годин молитов Патріарха, на кам’яні плити Гробу Господнього сходить особливий вогонь у вигляді надприродного світла, від якого Патріарх запалює свою лампаду та передає іншим віруючим.
Цей вогонь, або, скоріше, світло, має дивовижні властивості – упродовж деякого часу не наносить опіків, а навпаки – іноді зцілює серйозні хвороби…
Як вважають деякі богослови, Благодатний вогонь є прообразом того вищого Нетварного Божественного Світла, яке свого часу являлося під виглядом неопалимої купини, на горі Фавор під час Преображення Господнього, а потім, у мить Воскресіння Христового, саме цей Нетварний вогонь освітив печеру Гробу Господнього.
За переданням, Велика Субота, під час якої Благодатний вогонь не зійде, стане ознакою скорого кінця світу…
Спливають останні години, які відділяють нас від найбільш значущого в житті християнина свята – Воскресіння Христового. Ще лежить у центрі храму плащаниця, ще тілом Господь ніби спочиває в гробі. Але в повітрі вже розлилося передчуття незрівняної духовної радості, а в серці – величезне відчуття подяки Господу нашому Іісусу Христу за те, що нарешті смерть подолано, що людську природу відроджено в первозданній досконалості для спілкування з Богом, що спасіння роду людського відбулося.
І ще раз особисто переконатися в цьому закликає нас Церква, запрошуючи на Світлу Великодню Заутреню…