Третю неділю після Пасхи Свята Православна Церква присвячує жінкам -мироносицям: Марії Магдалині, Марії Клеоповій, Саломії, Іоані, Марфі та Марії, Сусанні та іншим. Також згадуються святі праведні Йосиф Аримафейський та Никодим. Цього ж дня Церква вшановує усе віруюче і віддане Богові жіноцтво.

Варто зауважити невелику деталь, що зазвичай лишається не поміченою. Жінки прийшли до гробу з ароматними маслами. Зараз замість таких масел люди використовують квіти. Саме від тих часів до нас прийшов цей звичай.

Квіти під час похорону слугували на для того, щоби вшанувати померлого чи прикрасити будинок під час обряду. Вони приглушували запах смерті. Людська природа противиться смерті. Ми одягаємо померлого в найкращі одежі та заспокоюємо один одного: “Виглядає гарно… як живий…. спочив з миром… ” Ми заспокоюємо себе і оточуючих проголошуючи, що померлий: “У кращому світі… завжди буде жити у нашій пам’яті… продовжить життя у своїх дітях і онуках.”

Сумна правда в тому, що смерть неможливо зупинити. Жодна кількість квітів або коштовностей не зробить її привабливою. Вона неминуча, бо кожен з тих, хто народився, помре, і тієї ж миті, коли останній подих вийде з тіла, починається процес тління.