Чим для кожного з нас є Пасха? Але для початку чим вона не є… або, не повинна бути.
Пасха – це не запечене ягня, не фарбовані крашанки, не солодкий хліб, не запалені за святочною трапезою свічки, не новий яскравий одяг. Це навіть не присутність на церковній службі, не радісні вигуки “Христос Воскрес”. Пасха – не свято їжі після довгого періоду посту, не пиття і застілля. Пасха не є об’єднанням родини після тривалої розлуки, не нагода, хоч на короткий час, повернутися до батьківського дому, не зустріч зі старими друзями…
Точніше… усе вище перераховане на Пасху є… але це не все, не в цьому суть свята. Пасха, понад усе, є причастям Царства Небесного, покликом вічності, що сповна втілюється у Божественній літургії, відлунює у церковних дзвонах і торкається потаємних струн людської душі. З темної глибини печерного гробу підноситься прощення і любов, змінюючи кожного з нас. Роз’єднані та розпорошені по світу, ми стаємо учасниками єдиного таїнства Життя.