Майже дві тисячі років тому народ зустрічав Ісуса Христа як Царя, як Месію, але не усвідомлюючи, що Його Царство не земне, а духовне, і слава Його не тимчасова, а вічна, Божественна і переможна. Ми ж із вами, дорогі брати і сестри, є свідомими Христовими послідовниками і добре розуміємо, Кого ми зустрічаємо і вітаємо в цей день. Ми зустрічаємо Царя, Який сказав: «Царство Моє не від світу цього… Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого» (Ін. 18:36–37). Влада Його — незмінна і незнищенна, слава Його явлена не від людей, але дана Йому від Отця Небесного заради великої жертви Сина Божого на хресті. Нинішнє свято Входу Господнього в Єрусалим — свято торжества і радості. Адже ми радіємо нашому спасінню, яке Господь прийшов звершити. Незадовго перед урочистим входженням в Єрусалим Христос сотворив велике чудо — воскресіння праведного Лазаря, який чотири дні перебував у гробі. Звістка про це облетіла всі околиці, і безліч людей вийшли назустріч Спасителю, бажаючи побачити Чудотворця і Месію. Вони вітали Його, прославляли, устеляли дорогу пальмовими гілками та своїм одягом і виголошували: «Осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!» (Мф. 21:9). «Осанна» означає: «спаси», «даруй спасіння». Проте люди сприймали Христа як земного визволителя, як Того, Хто відновить політичну славу Ізраїлю. Навіть учні Його думали про земну велич і місця слави поруч із Ним. Але Господь входив у Єрусалим не як земний цар чи воєначальник. Він їхав не на бойовому коні, а на смиренному ослі, показуючи, що Його Царство — інше. Це Царство смирення, любові і жертви. Ми зустрічаємо Переможця над злом і смертю. Бо Своїм смиренням перед волею Отця Небесного Христос перемагає не лише ворогів, але сам корінь зла — гординю, яка колись скинула ангелів з небес і вигнала людину з раю. Ми зустрічаємо Того, Хто свідчить істину і відкриває виконання Божого задуму. І ця істина не потребує доведення чи людського визнання, щоб залишатися істиною. Євангельська подія входження Господнього в Єрусалим, а також подальші хресні страждання, смерть і Воскресіння Спасителя дають нам впевненість, що блага і довершена воля Божа звершується і сьогодні. Як і тоді, вона не завжди зрозуміла людям одразу. Лише з плином часу відкривається глибина її сенсу. Так і ми, перебуваючи у вирі подій нашого часу, лише поступово осягаємо їх духовне значення. Тож маємо довіритися Богові, жити за Його заповідями і виконувати те, що залежить від кожного з нас. Сьогодні, приносячи до храму гілочки верби, ми символічно долучаємося до тих, хто колись зустрічав Христа в Єрусалимі. І це нагадує нам: після зими приходить весна, після скорботи — радість, а смерть перемагається Воскресінням. Слава Христова — не в земному тріумфі, а в Божественній любові та жертві. Він відкрився як смиренний і страждаючий Месія, Який добровільно йде на хресні муки заради спасіння світу і показує нам шлях істинної величі — шлях самозречення і любові. Богу нашому слава на віки віків! Слава Ісусу Христу! Осанна! #Церква_з_тобою