Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  


Рекомендуємо


лого


Наш телеграм канал.

https://t.me/Hram77

Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

КНИГА РУФІ

КНИГА РУФІ


У ті дні, коли управляли судді, настав голод на землі. І пішов один чоловік з Вифлеєма Юдейського зі своєю дружиною і двома синами своїми жити на полях моавитських. 2 Ім’я чоловіка того Елимелех, ім’я дружини його Ноєминь, а імена двох синів його Махлон і Хилеон; вони були ефрафяни з Вифлеєма Юдейського. І прийшли вони на поля моавитські і залишилися там. 3 І помер Елимелех, чоловік Ноємині, і залишилася вона з двома синами своїми. 4 Вони взяли собі дружин з моавитянок, ім’я однієї Орфа, а ім’я другої Руф, і жили там близько десяти років. 5 Але потім і обидва [сини її], Махлон і Хилеон, померли, і залишилася та жінка після обох своїх синів і після чоловіка свого. 6 І встала вона з невістками своїми і пішла назад з полів моавитських, бо почула на полях моавитських, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліб. 7 І вийшла вона з того місця, в якому жила, і обидві невістки її з нею. Коли вони йшли по дорозі, повертаючись в землю Юдейську, 8 Ноєминь сказала двом невісткам своїм: ідіть, по­­­вернетеся кожна в дім матері своєї;­ нехай сотворить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною! 9 хай дасть вам Господь, щоб ви знайшли пристановище кож­на в домі свого чоловіка! І поцілувала їх. Але вони підняли крик і плакали 10 і сказали: ні, ми з тобою повернемося до народу твого.11 Ноєминь же сказала: повертайтеся, дочки мої; навіщо вам іти зі мною? Хіба ще є в мене сини в моїй утробі, які були б вам чоловіками? 12 Повертайтеся, дочки мої, йдіть, бо я вже стара, щоб бути одруженою. Та якби я й сказала: “є у мене ще надія”, і навіть якби я у цю ж ніч була з чоловіком і потім народила синів, – 13 то чи можна­ вам чекати, поки вони виросли б? чи можна вам баритися і не виходи­ти заміж? Ні, дочки мої, я дуже уболіваю за вас, бо рука Гос­подня відвідала мене. 14 Вони підняли крик і знову стали плакати. І Ор­фа попрощалася зі свекрухою своєю [і по­вер­нулася до народу свого], а Руф зали­шилася з нею. 15 [Ноєминь] сказала [Руфі]: ось, невістка твоя повер­нулася до народу свого і до своїх бо­гів; повернись і ти слідом за невісткою твоєю. 16 Але Руф сказала:­ не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти пі­деш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом, і твій Бог – моїм Богом; 17 і де ти помреш, там і я помру і похована буду; нехай те і те зробить мені Господь, і ще більше зробить; смерть одна розлучить мене з тобою. 18 [Ноєминь,] бачачи, що вона твердо вирішила йти з нею, перестала умовляти її. 19 І йшли обидві вони, доки не прийшли у Вифлеєм. Коли прийшли вони у Вифлеєм, усе місто прийшло в рух від них, і говорили: це Ноєминь? 20 Вона сказала їм: не називайте мене Ноєминню*, а називайте мене Марою**, тому що Вседержитель послав мені велику біду; 21 я вийшла звідси зі статком, а повернув мене Господь з порожніми руками; навіщо називати мене Ноєминню, коли Господь змусив мене страждати, і Вседержитель послав мені нещастя? 22 І повер­нулася Ноєминь, і з нею невістка її Руф моавитянка, яка прийшла з полів моавитських, і прийшли вони у Вифлеєм на початку жнив ячменю.­


У Ноємині був родич з боку чо­ловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз. 2 І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя. 3 Вона пішла, і прийшла, і підбирала в поліколосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воозу, який із племені Елимелехового. 4 І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь! 5 І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до жен­ців: чия це молода жінка? 6 Слуга, приставлений до женців, відповів і сказав: ця молода жінка – моави­тянка, яка прийшла з Ноєминню з полів моавитських; 7 вона сказала: “бу­ду я підбирати і збирати між снопами за женцями”; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома. 8 І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями; 9 нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої. 10 Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка?11 Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого бать­ка і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня; 12 нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі пов­на нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами! 13 Во­на сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх. 14 І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй­ шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося. 15 І встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її; 16 та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її. 17 Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю. 18 Узяв­ши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама. 19 І ска­зала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? не­хай­ буде благословенний той, хто при­й­няв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз. 20 І сказа­ла Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоло­вік цей близький до нас; він з наших­ родичів. 21 Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої. 22 І сказала Ноєминь невістці своїй Руфі: добре, дочко моя, що ти будеш ходити зі служницями його, і не будуть ображати тебе на іншому полі. 23 Так була вона зі служницями Воозовими і підбирала [колосся], доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і жила у свекрухи своєї.­


І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було? 2 Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь;3 умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити; 4 коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити. 5 [Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені.6 І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її. 7 Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і ляг­ла. 8 Опівночі він здригнувся, ­під­­­­­­­нявся, і ось, біля ніг його лежить жінка. 9 І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич. 10 [Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих; 11 отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна; 12 хоча і прав­да, що я родич, але є ще родич ближ­че мене; 13 переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку. 14 І спала во­на в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік. 15 І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто. 16 А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко­ моя? Вона переказала їй усе, що зро­бив їй чоловік той. 17 І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і ска­зав мені: не ходи до свекрухи сво­єї з порожніми руками. 18 Та сказала:­ почекай, дочко моя, доки не дізнаєш­ся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи.


Вооз вийшов до воріт і сидів там. І ось, іде мимо родич, про якого говорив Вооз. І сказав йому [Вооз]: зайди сюди і сядь тут. Той зайшов і сів. 2 [Вооз] узяв десять чоло­вік із старійшин міста і сказав: сядьте тут. І вони сіли. 3 І сказав [Вооз] родичеві: Ноєминь, яка повер­нулася з полів моавитських, продає частину поля, що належить братові нашому Елимелеху; 4 я зважився до­вести до вух твоїх і сказати: купи в присут­ності тих, що сидять тут, і в присутності старійшин народу мого; якщо хочеш викупити, викуповуй; а якщо не хочеш викупити, скажи мені, і я буду знати; бо, крім тебе, нема кому викупити; а після тебе я. Той сказав: я викуповую. 5 Вооз сказав: якщо ти купиш поле в Ноємині,­ то повинен купити й у Руфі моавитянки, дружини померлого, і повинен взяти її заміж, щоб відновити ім’я померлого у наділі його.6 І сказав той родич: не можу я взяти її собі, щоб не розладнати свого наділу; прийми її ти, бо я не можу прийняти. 7 Раніше такий був звичай у Ізраїля при викупі й при обміні для підтвердження якої-небудь справи: один знімав чобіт свій і давав іншому, [який приймав право родича,] і це було свідченням в Ізраїлі. 8 І сказав той ро­дич Воозу: купи собі. І зняв чобіт свій [і дав йому]. 9 І сказав Вооз старійшинам і всьому народові: ви тепер свід­ки того, що я купую в Ноємині все Елимелехове і все Хилеонове і Махлонове; 10 також і Руф моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб залишити ім’я померлого у наділі його, і щоб не зникло ім’я помер­лого між братами його й біля воріт місцеперебування його: ви сьогодні свідки того. 11 І ска­зав увесь народ, що біля воріт, і старійшини: ми свідки; нехай зробить Господь дружиною, ту, яка входить у дім твій, як Рахиль і як Лію, які обидві створили дім Ізраїлів; придбай багатство в Ефрафі, і нехай сла­виться ім’я твоє у Вифлеємі; 12 і нехай буде дім твій, як дім Фареса, якого народила Фамар Іуді, від того сімені, яке дасть тобі Господь від цієї молодої жінки. 13 І взяв Вооз Руф, і вона стала його дружиною. І увійшов він до неї, і Господь дав їй вагітність, і вона народила сина. 14 І говорили жінки Ноємині: благословенний Гос­подь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця! І нехай буде славне ім’я його в Ізраїлі! 15 Він буде тобі втіхою і годуваль­ником у старості твоїй, тому що його народила невіст­ка твоя, яка любить тебе, яка для тебе краще за сім синів.­ 16 І взяла Ноєминь дитя це, і носила його в обіймах своїх, і була йому нянь­кою.17 Сусідки нарекли йому ім’я і говорили: “у Ноємині народився син”, і нарекли йому ім’я: Овид. Він батько Ієссея, батька Давидового. 18 І ось рід Фаресів: Фарес народив­ Есрома; 19 Есром народив Арама;­ Арам народив Аминадава;20 Аминадав на­ро­див Наассона; Наассон народив Сал­мона; 21 Салмон народив Вооза; Вооз народив Овида; 22 Овид народив Ієссея; Ієссей народив Давида.


Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

вівторок - Вечірня з акафістом до Пресвятої Богородиці ради Її чудотворного образу «Всецариця»;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.
Обідня перерва 3 13-00 до 14-00



Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

29 березня. П'ятниця


Мчч. Марка, єп. Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох

Прпп. Марка (ХV) i Іони (1480) Псково-Печерських.

Мчч. Марка, єп. Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Прп. Іоана, пустельника (ІV). Свт. Євстафiя, спов., єп. Вифинiйського (ІХ). Прпп. Марка (ХV) i Іони (1480) Псково-Печерських.

детальніше...

30 березня. Субота



Прп. Іоана Лiствичника

Прп. Іоана Лiствичника

Свт. Софронiя, єп. Іркутського

Прп. Іоана Лiствичника (649). Свт. Софронiя, єп. Іркутського (1771). Прор. Іоада (Х ст. до Р. Х.). Апп. Сосфена, Аполлоса, Кифи, Кесаря i Єпафродита. Св. Євули, матерi вмч. Пантелеймона (бл. 303). Прп. Іоана, безмовника (VІ). Прп. Зосими, єп. Сиракузького (бл. 662).

детальніше...

Парафіяльна школа

Публікації

Вітальне слово протоієреєві Сергію Петленку, з нагоди 60-річчя від дня народження

Всечесний отче! Мало хто із нас до кінця розуміє своє покликання і служіння. Тільки Богу відомо наскільки кожного хрест його служіння є тяжким і тернистим. Стоячи перед Вами у цей світлий день ми радіємо, що саме Ви несете цей хрест настоятеля нашої громади, - наголосив о. Григорій у своєму вітальному слові.

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя