У п’яту неділю Великого посту Церква молитовно вшановує пам’ять преподобної Марії Єгипетської. 

Про життя святої розповів преподобний Зосима. Він змалку потрапив у монастир, оскільки батьки його загинули. Аж 53 роки Зосима вправлявся в пості та молитві й досягнув великої святості. Таких подвижників диявол спокушає гордістю. Зосима замислився над питанням: чи є святі, подібні до нього? Йому з’явився ангел, який повелів йти в монастир біля Йордану і там дізнатися, що є люди набагато досконаліші за нього, і різними є шляхи, які ведуть до спасіння. Зосима оселився у вказаному монастирі. У цій обителі був звичай Великий піст проводити поза монастирем, живучи в пустелі. Зосима, як і всі насельники, також вирушив у безлюддя на час посту. Через двадцять днів подорожі він зустрів жінку. Розуміючи, що це черниця-самітниця, попросив благословити його й дати настанову. Вона ж, назвавши його по імені, сказала, що він священик і це йому належить благословити її. Зосима зрозумів, що перед ним – свята. Ще більш здивувався чернець, коли під час їхньої спільної молитви подвижниця піднялася в повітря. Зосима благав святу розповісти про своє життя: хто вона, звідки, як тут опинилась? Марія ж застерігала його, що вона велика грішниця, але наполегливі прохання монаха примусили її почати розповідь. 

Родом вона була з Єгипту. Бажання красиво жити спонукало її в дванадцять років втекти з дому. Оселившись в Олександрії, Марія сімнадцять років провела в розпусті. Одного разу вона потрапила на корабель із прочанами, які подорожували до Єрусалиму на свято Воздвиження Хреста Господнього. Хоча метою мандрівки Марії була весела пригода, але подальші події стали переломними в її житті. Вона  разом з усіма пішла до храму, але Божа сила не пустила її. Спочатку Марія думала, що то люди штовхаються. Але потім, після кількох спроб, зрозуміла, що вона одна не може зайти до храму. Після цього Марія усвідомила всю глибину свого падіння. Побачивши біля входу в храм ікону Богородиці, вона, плачучи, почала благати Божу Матір допомогти їй виправитись. Після молитви сміливо пішла до дверей церкви і безперешкодно зайшла всередину. Приклавшись до дорогоцінного Дерева Хреста Господнього, Марія вийшла з храму іншою людиною. Переправилась через Йордан і пішла у пустелю каятися в своїх гріхах і очищати душу. Так, 47 років провела Марія в усамітненні, борючись зі гріхами, як із дикими звірами. Закінчивши розповідь, подвижниця попросила Зосиму принести їй Святе Причастя наступного Великого посту. 

Через рік старець чекав преподобну на березі Йордану із Святими Дарами. Він хвилювався, як вона переправиться через річку. Марія перехрестила Йордан і перейшла по воді, як по суші. Прочитавши належні молитви, Зосима причастив преподобну. Він востаннє бачив Марію живою. Наступного разу він читав над нею поховальні молитви. 

Життя святої застерігає нас від гріха розпусти й нагадує, що немає гріхів не прощених Богом, є лише гріхи нами нерозкаяні.