Самарянка, йдучи до криниці, виконувала звичайну роботу, як кожен день. Щодня вона приходила до криниці, щоб набрати води так потрібної для життєвих потреб.

Бачимо, що шлях, котрий приводив її до криниці, сьогодні привів до Месії. Чи справді вона думала, що зустріне спасіння? Ні, не думала. Христос прийшов несподівано і, будучи Богом, побачив в душі самарянки, що вона буде світлом для самарян. Саме її ім’я, яке з передання знаємо було Фотинія, означає «світло». Душа її була осяяна світлом одкровення Месії, а вона просвітила співвітчизників своїх, сповістивши про Того, Хто має прийти.

Євангельське читання нас вчить, щоб ми були уважні, бо Христос прийде в час, про який ми не знаємо. Тож будьмо завжди готові прийняти Його в наших оселях і в наших душах. Він не прийде до нас так, як приходив до самарянки. Сам Христос вчить нас, що Він прийде до нас через наших нужденних братів. Нехай в нас будуть очі, щоб бачити Його і не засмучувати Його, проганяючи.

Нехай в нашому житті буде місце і для Христа. І таким чином, як самарянка, так і ми сповістимо, що бачили Христа, Спасителя світу.